Справа № 22ц-6122/2010 р. Рішення ухвалено під головуванням
Категорія 37 Олійника О.М.
Доповідач Матківська М.В.
У Х В А Л А
Апеляційного суду Вінницької області
від 22 листопада 2010 року
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області в складі :
Головуючого : Матківської М.В.
Суддів : Медяного В.М., Сопруна В.В.
При секретарі : Сніжко О.А.
За участю : позивача ОСОБА_2 і її представника ОСОБА_3, відповідача ОСОБА_4 і його представника – адвоката ОСОБА_5
розглянувши у відкритому засіданні в м. Вінниці апеляційну скаргу ОСОБА_4
на рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 5 жовтня 2010 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та розподіл спадкового майна, -
В с т а н о в и л а :
У січні 2009 року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4 про встановлення факту проживання однією сім'єю як чоловіка і жінки без реєстрації шлюбу та про розподіл спадкового майна. Свої вимоги мотивувала тим, що вона з серпня 1997 року до дня його смерті проживала у фактичних шлюбних стосунках із ОСОБА_6 у його будинку по АДРЕСА_1 у м. Вінниці. Під час спільного проживання вони вели спільне господарство, разом значно поліпшили та перебудували даний будинок на 23 %.
28 березня 2008 року вони подали заяву про реєстрацію шлюбу у Вінницький міський відділ РАЦС, який не встигли зареєструвати, оскільки ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 23 квітня 2008 року ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого їй заповів 1/3 частину будинку, а сину – відповідачу по справі ОСОБА_4 – 2/3 частин будинку. Решту спадкового майна: грошові вклади в банківських установах, автомобіль і гараж в заповіт не включив. Вважає, що даний заповіт є недійсним лише в частині розподілу часток, тому, що час їх спільного проживання значно збільшилася вартість будинку, в яке були вкладені спільні кошти і трудові затрати. Вона понесла значні витрати, пов'язані з похованням, проведенням поминальних обідів та встановлення пам'ятника ОСОБА_6 і вважає, що відповідач повинен повернути їй половину понесених нею таких витрат.
Рішенням Староміського районного суду м. Вінниці від 5 жовтня 2010 року позов задоволено частково.
Встановлено факт проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_6 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з серпня 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 7712,50 гр. грошових вкладів.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 половину понесених нею витрат на поховання та ритуальні обіди в розмірі 6307,41 гр. та 7350 гр., що складають половину витрат на виготовлення пам'ятника ОСОБА_6.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 половину понесених нею судових витрат, з них 850 гр. судового збору та 15 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 половину витрат на проведення судової експертизи по справі і поточної інвентаризації будинку на загальну суму 1241,64 гр.
Визнано частково недійсним заповіт ОСОБА_6, посвідченого 23.04.2008 року державним нотаріусом Другої державної Вінницької нотаріальної контори в частині розподілу часток по будинковолодінню, що розташований за адресою: м. Вінниця АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_2 право власності на 41/100 частин будинковолодіння, що розташоване у м. Вінниці по АДРЕСА_1.
Визнано за ОСОБА_4 право власності на 59/100 частин будинковолодіння, що розташоване в м. Вінниці по АДРЕСА_1.
В іншій частині заявлених ОСОБА_2 вимог, а саме: визнання ОСОБА_2 та ОСОБА_6 подружжям; визнання ОСОБА_2 спадкоємицею ОСОБА_6 першої черги; визнання будинку з господарськими будівлями, що розташований в м. Вінниці по АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_6 і ОСОБА_2; про поділ спадкового майна ОСОБА_6 та майна спільної сумісної власності ОСОБА_6 і ОСОБА_2, а саме: автомобіля ВАЗ-21061, державний номер НОМЕР_1, гаража № 269, що розташований в ГБК "Східний" та будинку із господарськими будівлями, що розташований в м. Вінниці по АДРЕСА_1 у частках по Ѕ між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 та визнання права власності на нього; про поділ будинку реально за варіантом № 3 судової будівельно-технічної експертизи, стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 грошових вкладів на суму 3856,25 гр. – відмовлено.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_4 оскаржив рішення суду в частині стягнення з нього на користь позивача 7712,50 гр. грошових вкладів, 6307,41 гр. витрат на поховання та ритуальні обіди, судових витрат в розмірі 850 гр. судового збору та 15 гр. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, витрати на проведення судової експертизи та поточної інвентаризації будинку на суму 1241,64 гр., визнання частково недійсним заповіту, визнання за позивачем права власності на 41/100 частину будинку та визнання за ним права власності на 59/100 частин будинку АДРЕСА_1 та просив скасувати в цій частині рішення суду і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні зазначених позовних вимог.
Зазначив, що рішення суду вважає незаконним через невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права.
У судовому засіданні відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу, просять її задоволити і скасувати рішення суду в оскаржуваній частині, а в решті залишити рішення суду без зміни.
Позивач та її представник заперечили апеляційну скаргу, просять її відхилити, а рішення суду залишити без змін, оскільки воно відповідає матеріалам справи; суд повно з'ясував обставини, що мають значення для справи, висновки суду відповідають обставинам справи, суд вірно застосував норми матеріального і процесуального права.
Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Суд першої інстанції встановив, що позивач ОСОБА_2 та ОСОБА_6 з серпня 1998 року проживали однією сім'єю як чоловік і жінка без реєстрації шлюбу. 28 березня 2008 року вони подали до відділу реєстрації актів цивільного стану Вінницького міського управління юстиції заяву, зареєстровану за № 674-35, про реєстрацію шлюбу, яка була призначена на 29 квітня 2008 року (а. с. 11 т. 1). ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_6 помер (а. с. 8 т. 1). 23 квітня 2008 року ОСОБА_6 склав заповіт, відповідно до якого належний йому на праві приватної власності цілий житловий будинок із господарськими будівлями і АДРЕСА_1 заповів: 1/3 частку ОСОБА_2 та 2/3 частки сину ОСОБА_4 (а. с. 9 т. 1). Решту спадкового майна: грошові вклади в банківських установах, автомобіль і гараж в заповіт не включив. На праві приватної власності ОСОБА_6 належало крім жилого будинку: гараж № 269 в ГБК "Східний" та автомобіль ВАЗ-21061 держаний номер НОМЕР_1, які були придбані ним ще до їх спільного проживання із ОСОБА_2 і які являються спадковим майном, що не охоплено заповітом, тому успадковані спадкоємцем першої черги, яким являється син спадкодавця – відповідач.
Також суд встановив, що позивач ОСОБА_2 понесла витрати на поховання та ритуальні обіди на загальну суму 13 614,73 гр. Вона придбала та встановила пам'ятник вартістю 14 700 гр.
ОСОБА_6 на його ім'я в період спільного проживання однією сім'єю з ОСОБА_2 були відкриті депозитні та карткові рахунки в різних банківських установах. На час відкриття спадщини на рахунках знаходилися кошти на загальну суму 15 425 гр., що являються спільною сумісною власністю ОСОБА_6 і ОСОБА_2. Після його смерті ці кошти були зняті із рахунків ОСОБА_4.
За час спільного проживання однією сім'єю ОСОБА_6 та ОСОБА_2 вели спільне господарство, провели ремонтно-будівельні роботи в АДРЕСА_1, в якому разом проживали, вартість яких станом на січень 2010 року становить 107 767,40 гр. В будинку був проведений капітальний ремонт з використанням сучасних будівельних матеріалів (металопластикові вікна, керамічна плитка, оздоблювальні матеріали) та сучасного обладнання (насос, котел, бойлер, сантехнічне обладнання). Оскільки будівельно-ремонтні роботи в будинку, які були проведені спільно ОСОБА_2 та ОСОБА_6 за час їх спільного проживання однією сім'єю, істотно збільшили вартість будинку за рахунок їх трудових та матеріальних затрат, тому суд ці поліпшення в будинку визнав об'єктом права їх спільної сумісної власності, виключивши із спадкового майна, на яке складено спадкодавцем заповіт та в якому на половину визнав право за позивачем, а інша половина залишалися спадковим майном, на яке поширена дія заповіту, тобто; 1/3 частки із нього належить позивачу, а 2/3 частки належить відповідачу. З урахування такого суд першої інстанції визнав за позивачем право власності на 41/100 частку, а за відповідачем визнав право власності на 59/100 часток жилого будинку з господарськими спорудами, визнавши в цій частині заповіт частково недійсним.
Сторони по справі прийняли спадщину шляхом подачі заяви про прийняття спадщини до другої Вінницької державної нотаріальної контори.
Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Апеляційний суд згідно вимог ст. 303 ЦПК України перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідач у своїй апеляційній скарзі не оскаржив рішення суду в частині задоволення вимог позивача про встановлення факту проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_6 однією сім'єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з серпня 1998 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 року. Він у цій частині визнав позов.
Стаття 21 СК України шлюбом визнає сімейний союз жінки та чоловіка, що зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обов'язків подружжя.
Відповідно до ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними. На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою, або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу, яка включає статті 60-74.
Згідно зі статтею 61 СК України об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об'єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія , інші доходи, одержані одним із подружжя.
Стаття 62 СК України передбачає, що якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Стаття 63 СК України наділяє дружину та чоловіка рівними правами на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.
У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за правилами статті 70 СК України частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним контрактом.
Суд першої інстанції, встановивши по справі вищенаведені обставини, врахувавши такі вимоги сімейного законодавства, прийшов до вірного висновку про визнання об'єктом права спільної сумісної власності грошових вкладів на загальну суму 15 425 гр. станом на день відкриття спадщини та поліпшення проведені у спадковому будинку на загальну суму 107 767,40 гр., що істотно збільшили вартість будинку, з визнанням рівності часток у цьому майні. Встановивши, що відповідач зняв із карткового рахунку відкритого на ім'я спадкодавця в період з 30.05.2008 року по 05.06.2008 року, тобто після смерті спадкодавця, суму 10 370 гр., та з карткового рахунку, відкритого на ім'я спадкодавця, зняв 29.05.2008 року – теж після смерті спадкодавця, суму 5 055 гр., суд вірно стягнув з відповідача половину суми, що являється спільною сумісною власністю позивача по справі і спадкодавця. Встановивши із пояснень позивача, свідків, допитаних у судовому засіданні, висновку судової будівельно-технічної експертизи №780, призначеної ухвалою суду від 23 березня 2009 року та складеного висновку 8 лютого 2010 року (а. с. 2-92 т. 2) вартість проведеного поліпшення у спадковому будинку в сумі 107 767,40 гр., що істотно збільшили його вартість, суд на законних підставах визнав це поліпшення спільною сумісною власністю подружжя і рівність часток у ньому.
Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За правилами статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати в майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.
Стаття 1257 ЦК України передбачає недійсність заповіту, складеного особою, яка не мала на це права.
Отже, виходячи із вищенаведеного і норм цивільного законодавства, ОСОБА_6 вправі був скласти заповіт лише на належне йому на праві особистої власності майно, тобто за виключенням половини вартості поліпшення проведених у будинку. За цих підстав суд вірно визнав лише у цій частині заповіт, складений ОСОБА_6, недійсним, та з урахуванням змісту заповіту і положень ст. 1236, 1233 ЦК України, прийшов до вірного висновку про визначення часток в будинку між сторонами з урахуванням таких обставин.
Відповідач являється спадкоємцем за заповітом на 2/3 частин будинку та єдиним спадкоємцем першої черги на все інше майно, що не охоплено заповітом: грошові вклади, гараж в ГБК "Східний" та автомобіль ВАЗ-21061, державний номер НОМЕР_1.
Відповідно до ст. 1232 ЦК України спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.
По справі встановлено, що позивач понесла витрати на поховання спадкодавця ОСОБА_6 й на проведення ритуальних обідів у сумі 13 614,83 гр. та на виготовлення і встановлення йому пам'ятника вартістю 14 700 гр. Суд першої інстанції вірно зобов'язав відповідача відшкодувати позивачеві, за її вимогою, половину від понесених нею витрат у розмірі 6 307,41 гр. та 7 350 гр. на встановлення пам'ятника.
За наведених вище обставин колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції виконавши вимоги процесуального закону, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи, дав їм вірну юридичну оцінку, і правильно застосувавши матеріальний закон, прийняв законне, обґрунтоване і справедливе рішення про часткове задоволення позову.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними, неістотними, не впливають на висновки суду та спростовані вищенаведеним.
Надані представником відповідача у судовому засіданні для приєднання до матеріалів справи ксерокопії свідоцтва експерта та картки атестованого судового експерта, про існування яких їй стало відомо після постановлення рішення суду, колегія суддів оцінює критично та визнає їх такими, що не впливають на вирішення спору, за таких підстав.
За правилами ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Надані ксерокопії документів не завірені належним чином про їх відповідність оригіналу і суду не надано їх оригіналів для посвідчення вірності копій.
Також суд по справі призначив судову експертизу, виконання якої доручив експертам ТОВ "Подільський центр судових експертиз", попередивши їх про кримінальну відповідальність (а. с. 171, 172 т. 1).
Заявивши клопотання про приєднання цих ксерокопій документів до матеріалів справи представник відповідача і відповідач не обгрунтували підставу приєднання цих копій до матеріалів справи і з якою метою таке клопотання ними заявлено.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313- 315 ЦПК України, колегія суддів, -
У х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.
Рішення Староміського районного суду м. Вінниці від 5 жовтня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий : /підпис/
Судді : /підписи/ Копія вірна :