АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
18 листопада 2010 року м. Вінниця
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:
Головуючого: Нікушина В.П.
Суддів: Копаничук С.Г., Сороки Л.А.
При секретарі: Кирилюк С.Г.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов’язання не вчиняти дій, які є небезпечні для життя та здоров’я, довкілля, зобов’язання переселення домашніх тварин, не займатись вирощуванням домашніх тварин у приміщенні, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2010 року, ухвалене по даній справі, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5
Мотивуючи позовні вимоги він посилався на те, що він на протязі тривалого часу проживає в АДРЕСА_1 по сусідству із відповідачами, які мешкають в будинку №159 по цій же вулиці.
Починаючи з 2007 року його проживання поряд з відповідачами стало нестерпним через те, що вони в сараї, який знаходиться на близькій відстані від його будинку почали розводити свиней у великій кількості поголів’я.
Неприємний запах проникає до будинку, який неможливо провітрювати та сушити білизну. В літній період не дає спокою велика кількість мух, розплідником яких є сарай, де відповідачі вирощують та утримують свиней.
Всі його намагання урегулювати це питання у цивілізований спосіб, по мирному залишені відповідачами без реагування.
В зв’язку з цим ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом.
Рішенням суду першої інстанції позовні вимоги задоволені частково.
Зобов’язано відповідачку ОСОБА_2 припинити вирощування та утримання домашніх тварин-свиней в сараї АДРЕСА_2, що значиться на схематичному плані цього домоволодіння під літерою «В».
Окрім цього, всіх відповідачів зобов’язано не займатись вирощуванням та утриманням свиней в цій же господарській будівлі.
З таким рішенням не погодилась ОСОБА_2 і оскаржила його в апеляційному порядку.
В апеляційній скарзі вона просить рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги вона посилалась на те, що при ухваленні рішення суд не дотримався норм матеріального і процесуального права, розглянув справу однобічно без з’ясування всіх обставин по справі.
ОСОБА_2 вважає, що суд, постановляючи рішення, залишив поза увагою докази того, що сарай «В» в її домогосподарстві був побудований набагато раніше від літньої кухні позивача, яку той свідомо побудував з порушенням норм ДБН.
Окрім цього, вона стверджує про те, що судом в основу рішення покладені приписи Ямпільської санітарно-епідеміологічної станції, які були відкликані як такі, що є незаконними. При цьому не були викликані і допитані сусіди, які також живуть поруч.
Колегія суддів заслухавши доповідача, перевіривши обґрунтованість доводів апеляційної скарги, а також перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, прийшла до наступного висновку.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки, наведені в ній доводи ґрунтуються на помилковому тлумаченні обставин по справі і не дають підстав для скасування по суті правильного рішення. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на помилковому тлумаченні встановлених по справі обставин.
Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у спосіб, визначений законом або ж договором.
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом про припинення дій які порушують його право на належні, безпечні і здорові умови проживання, передбачені ч. 4 ст. 293 ЦК України.
Суд, задовольняючи частково позовні вимоги, виходив із того, що господарська будівля відповідачів, де вони утримують свиней знаходиться на відстані меншій 15 метрів від будинку та літньої кухні ОСОБА_1, що суперечить п.3.35 Державних будівельних норм 360-92, затверджених наказом Держкоммістобудування від 17.04. 1992 року №44 повноцінного користування власним домоволодінням.
В результаті порушення вимог ДБН призвело до того, що в домоволодінні позивача постійно стоїть неприємний запах. В теплу пору року в розташуванні господарської будівлі де утримуються свині розмножується велика кількість мух, які за незначної відстані перелітають у домоволодіння позивача.
Ці обставини знайшли своє підтвердження в приписах СЕС від 27.08 2007 року та від 4. 08. 2009 року(а.с. 6,16), комісійному акті складеному за участю представників Ямпільської міської ради(а.с. 15), а також в акті санітарно-епідеміологічного обстеження від 22.07. 2009 року.
За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1
Доводи апеляційної скарги про те, що суд залишив поза увагою ті обставини, які підтверджували, що позивач, будуючи літню кухню на близькій відстані від господарської будівлі для утримання свиней, свідомо йшов на цей крок і передбачав можливі наслідки такого будівництва, не заслуговують на увагу.
Тому, що як вбачається із пояснень самої відповідачки господарська будівля під літерою «В» використовувалась спочатку для утримання курей. І позивач не міг передбачати використання цього ж приміщення в подальшому для утримання свиней.
Окрім цього, згідно даних інвентарної справи будівництво господарської будівлі в домоволодінні відповідачів здійснено у 1983 році, в той час як будівництво домоволодіння позивача здійснено в 1982 році. Що спростовує доводи ОСОБА_2 про будівництво господарської будівлі раніше від домоволодіння позивача.
Посилаючись в апеляційній скарзі на те, що суд безпідставно послався на висновки СЕС, які були відізвані, відповідачка не звернула уваги на те, що припис від 4.08. 2009 року був відкликаний не через достовірність викладеної в ньому інформації про порушення санітарних норм утримання відповідачкою свиней, а лише в частині вимоги про перенесення господарських будівель, оскільки це питання знаходиться поза межами компетенції СЕС.
Судом першої інстанції цей припис, як і інші приписи СЕС були використані, як доказ того, що дійсно утримання відповідачами свиней в господарській будівлі поблизу домоволодіння позивача порушує його право на належні, безпечні умови проживання.
Доводи про те, що суд першої інстанції з власної ініціативи, не викликав і не допитав в якості свідків сусідів, з метою повного з’ясування обставин справи, суперечить засадам диспозитивності, визначеним ч. 1 ст. 11 ЦПК України. Адже із матеріалів справи не вбачається, що їх виклик був ініційований сторонами по справі.
За наведених обставин оскаржуване рішення не може бути скасованим.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України колегія суддів палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 16 лютого 2010 року, ухвалене по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про зобов’язання не вчиняти дій, які є небезпечні для життя та здоров’я, довкілля, зобов’язання переселення домашніх тварин, не займатись вирощуванням домашніх тварин у приміщенні залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий-суддя:
Судді:
З оригіналом вірно: