ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

  79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

  РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.10                                                                                           Справа№ 11/107

Колегія суддів у складі

головуючого судді Сала І.А.

судді Довгої О.І.  

судді Артимовича В.М.  

при секретарі судового засідання Л.Боржієвській  

розглянувши матеріали справи за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські зорі»Санаторій, с.Модричі Дрогобицького району Львівської області

до відповідача 1: Приватного підприємства «Західноукраїнський туристичний центр», м.Львів

до відповідача 2:   Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів

про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним  

В судовому засіданні взяли участь представники:  

від позивача:   Недбальського –д-ра, ОСОБА_1-представник згідно доручення

від відповідача 1: ОСОБА_2-предстаник  згідно доручення

від відповідача 2:   не з’явився

Представникам сторін роз’яснено права та обов’язки, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України, в тому числі,  право заявляти відводи. У відповідності до ст. 81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу не здійснювалась, про що сторони подали відповідне клопотання.

             Суть спору:   Товариство з обмеженою відповідальністю „Карпатські зорі «Санаторій»звернулося з позовом до Приватного підприємства «Західноукраїнський туристичний центр», м.Львів, Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз», м.Львів про визнання недійсним договору № 20/10/09-01 від 20.10.2009року про відступлення права вимоги, який укладений між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»та Приватним підприємством «Західноукраїнський туристичний центр».

Ухвалою господарського суду від 03.07.2010 року судом порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 20.07.2010 року. В судовому засіданні позивач свої позовні вимоги підтримав у повному обсязі та наполягає на їх задоволенні. Відповідач 1 в засідання суду не з»явився, причини неявки не повідомив, вимоги ухвали суду не виконав. Відповідач 2 проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву № 06-4897 від 20.01.2010року, та просить суд відмовити у його задоволенні. Ухвалою суду від 20.07.2010 року розгляд справи відкладено на 23.07.2010 року.

В судовому засіданні 23.07.2010 року позивачем подано уточнення до позовної заяви, відповідно до якого позивач просить суд визнати недійсним договір № 20/10/09-01 від 20.10.2009 року про відступлення права вимоги укладений між Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз»та Приватним підприємством «Західноукраїнський туристичний центр»як такий, що є фіктивним. З метою необхідності витребування ряду доказів ухвалою суду від 23.07.2010 року розгляд справи відкладено на 12.08.2010 року.

Надалі розгляд справи відкладався з підстав, наведених в ухвалах суду від 12.08.2010 року, 26.08.2010 року. В судовому засіданні 26.08.2010 року позивачем подано додаткові пояснення до позовної заяви №26/08-10/2 від 26.08.2010 року.

Ухвалою голови господарського суду від 04.10.2010 року призначено колегіальний розгляд справи.

В судовому засіданні 05.10.2010 року позивачем подано додаткові пояснення (доповнення) до позовної заяви № 04/10-10 від 04.10.2010року.

Відповідачем 1 подано письмове заперечення проти доводів позивача, викладених в додаткових поясненнях (доповненнях) до позовної заяви № 04/10-10 від 04.10.2010 року.

Розгляд справи надалі відкладався з підстав, викладених в ухвалах суду від 05.10.2010 року, 27.10.2010 року. В судовому засіданні 16.11.2010 року судом оголошено перерву до 17.11.2010 року, а в судовому засіданні 17.11.2010 року відкладено справу на 26.11.2010 року.

В судовому засіданні 26.11.2010 року оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повний текст рішення виготовлений, оформлений та підписаний 30.11.2010 р.

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, які мають значення для справи, в їх сукупності, суд встановив наступне.

20.10.2009 року між ПП «Західноукраїнський туристичний центр»(Новий кредитор) та ВАТ «Львівгаз»(Первісний кредитор) було укладено Договір №20/10/09-01 про відступлення права вимоги, згідно п.1.1. якого Новий кредитор отримав від Первісного кредитора право вимоги заборгованості за спожитий природний газ, належне Первісному кредитору у відповідності до п.5.18. Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01 березня 2007 року (Основний договір), укладеного між Первісним кредитором та Санаторій «Карпатські зорі»(Боржник), у зв’язку із виявленням 27 грудня 2007 року представниками Первісного кредитора самовільного відводу від розподільного газопроводу перед приладами обліку газу Боржника, про що було складено акт №200456.

Пунктом 1.2. Договору №20/10/09-01 про відступлення права вимоги право вимоги від 20.10.2009 року (надалі –Договір №20/10/09-01 від 20.10.2009 року) передбачено, що за цим Договором Новий кредитор одержує право замість Первісного кредитора вимагати від Боржника сплати грошових коштів у розмірі, визначеному в.п.2.1. Договору.

Як судом вбачається з п.2.1. Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року, право вимоги, що відступається Новому кредитору, оцінене Сторонами в сумі 11 144 866,17 грн.

Пунктом 2.2. Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року передбачено, що з моменту набрання чинності цим Договором, незалежно від виконання Боржником його обов’язків перед Новим кредитором, Новий кредитор за відступлення права вимоги за цим Договором сплачує Первісному кредиторові винагороду в розмірі 10 030 379,55 грн. шляхом безготівкового перерахування на поточний рахунок Первісного кредитора.

Згідно з п. 1.4. Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року право вимоги Первісного кредитора, яке передається Новому кредиторові, засвідчується наступними документами: основним договором; розрахунком вартості спожитого газу, виходячи з діаметру самовільно під’єднаного газопроводу (відводу), тиску газу та часу; актом від 27.12.2007 року №200456 про виявлення самовільного підключення; актом №2 від 27.12.2007 року про спрацювання ЗСК; актом №3 від 27.12.2007 року про перекриття та за пломбування вхідної засувки пломбою №7158442 через порушення цілості газопроводу середнього тиску діаметром 50мм; актом №4 від 28.12.2007 року про самовільне відновлення газопостачання та зрив пломби №7158442; листом начальника філії ВАТ «Львівгаз»Бориславське УЕГГ на ім’я керівника Санаторію «Карпатські зорі» від 28.12.2007 року №696 про необхідність з’явлення представника для підпису та вручення акту від 27.12.2007 року №200456; листом керівника Санаторію «Карпатські зорі» від 28.12.2007 року з визнанням факту самовільного втручання в газову мережу; зауваженням представників Санаторію «Карпатські зорі»від 31.12.2007 року №300 до акту №200456 від 27.12.2007р.; листом керівника Санаторію «Карпатські зорі»від 08.01.2008 року щодо обставин, які слід врахувати при проведенні донарахування за позаоблікове споживання газу; висновком експертизи з питань охорони праці №194.08.46.74.30.0/223 від 18.01.2008 року щодо несанкціонованого відбору газу в котельні Санаторію «Карпатські зорі»у с. Модриничі Дрогобицького району Львівської області, яку проведено ДП «Західний експертно-технічний центр».

Згідно п.3.1. Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року Первісний кредитор відповідає перед Новим кредитором за недійсність переданої ним вимоги.

Відповідно до п.4.1. Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року Первісний кредитор зобов’язаний передати Новому кредиторові оригінали документів, зазначених у п.1.4. цього Договору, що підтверджують право вимоги до Боржника протягом 3 (трьох) робочих днів з дня відповідно звернення про це Нового кредитора, шляхом надання їх суду, який розглядає спір за позовом Нового кредитора до Боржника з приводу виконання ним цього та Основного договору, для ознайомлення або долучення до матеріалів справи.

Частиною 1 ст.215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5, 6 статті 203 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Частиною 2 ст. 203 ЦК України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Згідно з ч.5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до підпункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, з договорів чи інших правочинів.

Отже, як випливає з вказаних законодавчих норм, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за договором, якщо цей кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку за договором, зокрема, виконання обов’язку щодо сплати грошей. Тобто право вимоги може бути відступлене за умови дійсності цієї вимоги.

Суд з’ясував, що відповідач 1 (Новий кредитор) отримав від відповідача 2 (Первісного кредитора) згідно Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року право вимоги заборгованості за спожитий природний газ, належне Первісному кредитору у відповідності до п.5.18. Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року (Основний договір), укладеного між ВАТ «Львівгаз»(Облгаз) та Санаторієм «Карпатські зорі»(Споживач).

Відповідно до п.5.18. Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року при виявленні представником Облгазу підключення неоформленого газоспоживаючого устаткування або відводу від газопроводу перед приладами обліку газу, воно відключається від мережі газопостачання. Розрахунок обсягів спожитого самовільно підключеним устаткуванням газу здійснюється по максимальній його потужності за весь період, починаючи з дня останнього контрольної перевірки, а при наявності відводу розрахунок проводиться Облгазом, виходячи з внутрішнього діаметру відводу та тиску газу в газопроводі.

П.5.18. Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року, регулює порядок здійснення розрахунку обсягів спожитого самовільно підключеним устаткуванням газу та при наявності відводу. Однак, цей пункт не визначає порядку визначення вартості самовільно спожитого газу та не містить зобов’язання для Споживача здійснити оплату самовільно спожитого газу. Не містить такого зобов’язання і п.3.1. Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року, яким визначено зобов’язання Споживача, ні інші умови вказаного договору.

Таким чином, судом з»ясовано, що Первісний кредитор всупереч підпункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України та ст. 509 ЦК України безпідставно передав Новому кредиторові право вимоги заборгованості за самовільно спожитий природний газ згідно п.5.18. Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року, оскільки цей пункт Договору (5.18) не містить відповідного зобов’язання Споживача щодо оплати самовільно спожитого газу.

Частиною 1 ст. 8 ЦК України передбачено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

Вищий господарський суд України в п.4 інформаційного листа від 07.04.2008 року № 01-8/211 «Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України»роз’яснив, що аналогія закону чи аналогія права застосовується у тому випадку, якщо є прогалина в правовому регулюванні відповідних відносин. При аналогії закону застосовується норма, що регулює подібні правовідносини.

Постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 29.05.2003 року №475 затверджено Порядок відшкодування збитків, завданих газопостачальній або газотранспортній організації внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газопостачання. Пунктом 1.3. цього Порядку визначено порушення споживачем Правил, які тягнуть за собою відповідальність з відшкодування збитків, завданих газопостачальній або газотранспортній організації, до яких, зокрема, належить використання газу у разі самовільного підключення до системи газопостачання.

Відтак, в разі самовільного несанкціонованого споживання газу населенням газопостачальна або газотранспортна організація вправі вимагати відшкодування збитків.

Оскільки сума збитків в розмірі 11 144 866,17 грн. є спірною, так як ТзОВ «Карпатські зорі»санаторій її не визнає, суд вважає, що між відповідачем 1 та відповідачем 2 передчасно укладено Договір №20/10/09-01 від 20.10.2009 року.

Частиною 4 ст. 180 ГК України передбачено, що при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна є істотною умовою господарського договору.

Пунктом 6 Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року передбачено, що ціна газу по даному договору узгоджується шляхом підписання додаткових угод до цього договору.

До матеріалів справи долучено є Розрахунок (без дати) спожитого природного газу за період лютий-грудень (рік не зазначений), що складений головним бухгалтером ВАТ «Львівгаз»ОСОБА_3, згідно якого вартість самовільно спожитого газу складає 11 144 866,17 грн.

На вимогу суду, головний бухгалтер ВАТ «Львівгаз»не з’явився, пояснень щодо здійсненого розрахунку не надав.

У розрахунку наведено формулу, згідно якої розраховуються втрати газу, виходячи з таких величин як діаметр газопроводу, різниця тисків газу, густина газу. Вартість спожитого газу визначена помісячно, виходячи із ринкових цін на газ у відповідний місяць, що зазначені у розрахунку.

З пояснень представників відповідачів суд з’ясував, що цей розрахунок заборгованості було проведено за формулою, наведеною в Правилах виміру розходу газів та рідин стандартними звужуючими пристроями, затверджених постановою Держстандарту СРСР №4250 від 14.08.1980 року. При цьому, ні в преамбулі Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року, де перелічено нормативно-правові акти, якими сторони керуються при укладенні та виконанні договору, ні в п.5.18. вказаного договору посилання на постанову Держстандарту СРСР №4250 від 14.08.1980 року відсутнє.

На вимогу суду відповідачами тексту Правил виміру розходу газів та рідин стандартними звужуючими пристроями, затверджених постановою Держстандарту СРСР №4250 від 14.08.1980 року, до матеріалів справи не долучено. Відповідачами не обґрунтовано можливість та підставність застосування зазначеної у розрахунку формули.

В матеріалах справи відсутні докази походження таких величин як різниця тисків газу, густина газу.

Відповідачем 2 на підтвердження дійсності зазначених у розрахунку ринкових ціну за газ у період лютий-грудень 2007 року не долучено жодних доказів.

Як зазначалося вище, згідно до п.5.18. Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року розрахунок обсягів спожитого самовільно підключеним устаткуванням газу здійснюється по максимальній його потужності за весь період, починаючи з дня останнього контрольної перевірки, а при наявності відводу розрахунок проводиться Облгазом, виходячи з внутрішнього діаметру відводу та тиску газу в газопроводі.

Позивачем долучено до матеріалів справи Акт-інвентаризаційну відомість про проведення технічного обслуговування пансіонату «Карпатські зорі», який складався представниками ВАТ «Львівгаз»у період з листопада 2006 року по січень 2008 року. З цього акту судом вбачається, що працівниками ВАТ «Львівгаз»щомісячно проводилося планове технічне обслуговування газової мережі та газового обладнання, витоків газу жодного разу виявлено не було. Остання перевірка проводилася в листопаді 2007 року, і при цьому теж витоків газу виявлено не було.  

Отже, виходячи з умов п.5.18. Договору на постачання та транспортування природного газу №7051 від 01.03.2007 року, зокрема, з того, що розрахунок обсягів спожитого самовільно підключеним устаткуванням газу здійснюється за весь період, починаючи з дня останньї контрольної перевірки, та враховуючи те, що остання контрольна перевірка проводилася працівниками ВАТ «Львгаз»в листопаді 2007 року, за один місяць до виявлення самовільного відводу, то відповідачем 2 безпідставно здійснено розрахунок за період лютий-грудень 2007 року, оскільки такий розрахунок за наявності підстав міг бути проведений тільки після проведення останньої контрольної перевірки.

Як вбачається з п. 1.4. Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року одним із доказів, що підтверджують наявність заборгованості за самовільно спожитий газ є акт від 27.12.2007 року №200456 про виявлення самовільного підключення.  Відповідно до Акту у санаторії «Карпатські зорі»виявлено самовільну врізку до газопроводу середнього тиску за допомогою поліетиленової труби d50мм, минаючи вузол обліку газу; до поліетиленової труби під’єднано кран d25мм та резиновий рукав d25мм, за допомогою якого газ подавався безпосередньо до котла. В акті також зазначено, що в присутності працівників санаторію було відкрито кран і запалено газ, факт горіння газу зафіксовано на відеокамеру, однак, не зазначено ні кількості працівників, ні їх посад, ні прізвищ. На Акті є відмітка, що позивач з актом ознайомлений 29.12.2007 року, тобто через два дні після його складання, із зауваженнями. Відповідачем 2 не наведені доводи, та не подані докази, зокрема, матеріали технічної фіксації, проведення обстеження представниками ВАТ «Львівгаз»в присутності представників ТзОВ «Карпатські зорі»санаторій. Також, як вбачається з Акту від 27.12.2007 року на момент перевірки працівники ВАТ «Львівгаз»відкрили кран (що свідчить про те, що він був до цього закритий) і тільки після цього запалили газ. При цьому, в Акті не зафіксовано, що газ виходив при закритому положенні крану, тобто що мав місце викид газу в атмосферу.

Ще одним доказом згідно п.1.4. Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року наявності заборгованості за самовільно спожитий газ є висновок експертизи з питань охорони праці №194.08.46.74.30.0/223 від 18.01.2008 року щодо несанкціонованого відбору газу в котельні Санаторію «Карпатські зорі»у с. Модриничі Дрогобицького району Львівської області, яку проведено ДП «Західний експертно-технічний центр». За результатами експертизи зроблено наступні висновки: «На підставі вивчення поданих на експертизу матеріалів та обстеження об’єкта експертизи встановлено, що під’єднання газопроводу середнього тиску до мережі газопостачання виконано без розроблення проектно-кошторисної документації на основі вихідних даних ВАТ «Львівгаз», що привело до численних порушень нормативних вимог газопостачання, вказаних у розділі ІІІ даного висновку. Внаслідок цього тиск газу в газовій мережі (1,5-2.0 кГс./см.кв.) перевищував тиск газу, який повинен поступати в колектор після ГРУ  мережі (0.03 кГс./см.кв.), що привело до зміни напрямку руху газу. Газ після колектора почав рухатися в протилежному напрямку до існуючого лічильника та запобіжно-скидного клапана і через скидну трубу діаметром 50 мм викидався в атмосферу. Отже, не облікований газ постійно використовувався для спалювання в котлах, а надлишок його викидався в атмосферу.»

Відповідно до п.1 експертного висновку підставою для проведення експертизи було, зокрема, Положення про порядок проведення державної експертизи проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об’єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам по охороні праці, затверджене постановою КМ України №431 від 23.06.1996 року (надалі – Положення).

Згідно до п.1 цього Положення воно визначає порядок проведення державної експертизи (перевірки) проектної документації на будівництво та реконструкцію виробничих об’єктів і виготовлення засобів виробництва на відповідність їх нормативним актам по охороні праці. Однак, в даному випадку об’єктом експертизи була не проектна документації, а самовільно під’єднаний газопровід (відвід). Відтак, при проведенні експертизи та складанні висновку експертом безпідставно застосовано нормативний акт, який стосується проведення експертизи проектно-кошторисної документації, тоді як фактично предметом дослідження був інший об’єкт.

У висновку зазначено, що огляд об’єкта здійснено в присутності працівників санаторію, проте не зазначено ні посади, ні імені представників позивача, тоді як зазначено посади та прізвища працівників ВАТ «Львівгаз». В матеріалах справи також відсутні докази повідомлення позивача про проведення експертизи.

Як вбачається із цього висновку, експерту для проведення експертизи було надано наступні документи: лист ВАТ «Львівгаз»за №02.-211 від 08.01.2008 року; копію схеми несанкціонованого відбору газу в котельні санаторію «Карпатські зорі»в с. Модричі Дрогобицького району Львівської області; копію технічного висновку за результатами обстеження газових мереж санаторію «Карпатські зорі»в с. Модричі Дрогобицького району Львівської області, проведеного ВАТ «Львівгаз»та «Бориславським УЕГГ»від 27.12.2007 року.

У висновку зазначено (розділ ІІІ), що під час розгляду поданих матеріалів та обстеження місця під’єднання газопроводу середнього тиску до мережі газопостачання експертами було виявлено ряд порушень, а саме: під’єднання газопроводу середнього тиску до мережі газопостачання виконано без розроблення проектно-кошторисної документації з вихідними даними, зв’язок між газопроводами різних тисків здійснено без ГРП, газопровід прокладено крізь канал теплотраси, приєднання гнучких рукавів до газопроводу здійснено без гофрованих наконечників, відсутній облік подачі газу споживачам, в котельному залі відсутня сигналізація загазованості та вибухонебезпеки, відсутня автоматика пальників. Однак, у даному висновку взагалі відсутнє будь-яке обґрунтування експертів, виходячи з якого вони прийшли до висновку, що вище перелічені порушення призвели до зміни напрямку руху газу, внаслідок чого газ після колектора почав рухатися в протилежному напрямку до існуючого лічильника та запобіжно-скидного клапана і через скидну трубу діаметром 50 мм викидався в атмосферу. До того ж, як зазначалося вище, в Акті від 27.12.2007 року зафіксовано, що газ виходив тільки після відкриття крану.

В експертному висновку також наявний запис щодо даних показників тиску газу в манометрах (1,5-2,0 кГс/см.кв.) та (0,03 кГс/см.кв.). Однак, у висновку не зазначено, матеріалами справи не доведено звідки експерти взяли дані показники, а в матеріалах справи відсутні докази, що підтверджують величини тиску газу в газопроводі. Крім того, експертами не зафіксовано конкретної величини тиску газу, а як можливий проміжок. В Акті від 27.12.2007 року теж відсутні будь-які відомості щодо показників манометрів, а зазначено лише величину тиску газу перед лічильником –1,8 ат.

Отже, зазначені в експертному висновку дані щодо величини газу, які застосовувалися при розрахунку боргу, не є доведеними належними засобами доказування в розумінні ст. 34 ГПК України, а відтак, на їх підставі не може проводитися розрахунок самовільно спожитого газу.

На вимогу суду експерти в судове засідання не з’явилися, пояснення щодо вищевказаного експертного висновку не надали.

Таким чином, наведені у розрахунку обсяги споживання позивачем природного газу та вартість самовільно спожитого газу в сумі 11 144 866,17 грн. визначені лише за даними відповідача 2 без участі та згоди позивача. Суд вважає, що письмові документи, які вказані в п.1.4. Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року та які на, думку відповідачів, засвідчують виникнення вищевказаної заборгованості, не є належними засобами доказування, які підтверджують самовільне споживання позивачем газу на суму 11 144 866,17 грн.

Таким чином, суд вважає, що усе вищенаведене свідчить про те, що згідно Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року передано спірну вимогу щодо стягнення заборгованості за самовільно спожитий газ в сумі 11 144 866,17 грн., оскільки наявність цієї заборгованості не підтверджена жодними належними і допустимими засобами доказування. З огляду на це суд вважає, спірний Договір №20/10/09-01 про відступлення права вимоги від 20.10.2009 року суперечить ст.ст. 509, 512, 517 ЦК України, так як передбачає передачу права недійсної вимоги, що згідно із ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним.

Щодо тверджень позивача про фіктивність Договору №20/10/09-01 від 20.10.2009 року, то позивачем не доведено, що спірний договір не спрямований на реальне настання правових наслідків, зумовлених ним.

Суд також проаналізував доводи позивача та заперечення відповідача-1 щодо віднесення Договору №20/10/09-01 про відступлення права вимоги від 20.10.2009 року до договору факторингу.

Згідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другій стороні (клієнта) за плату, а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч.1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.  Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором   може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.

Поняття факторингу, як фінансування під відступлення права грошової вимоги, визначається також Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".

Стаття 1077 ЦК України містить елемент платності фінансування фактором клієнта, тоді як у визначеному Законом України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" понятті договору факторингу елемент платності фінансування фактором клієнта відсутній.

Пунктом 2.2. Договору №20/10/09-01 про відступлення права вимоги від 20.10.2009 року передбачене відступлення права вимоги Первісним кредитором (ВАТ «Львівгаз») Новому кредитору (ПП «Західноукраїнський туристичний центр») за умови здійснення Новим кредитором наступної грошової компенсації Первісному кредиторові відступленого боргу в сумі 10 030 379,55 грн. Разом з цим цей договір не містить елементу платності у фінансуванні під відступлення права вимоги.

Однак, зважаючи на те, що спеціальний Закон України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" не містить елементу платності у фінансуванні під відступлення права вимоги, тому суд вважає, що спірний Договір №20/10/09-01 від 20.10.2009 року фактично є договором факторингу.

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" факторинг належить до фінансових послуг.

Згідно до ст. 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" фінансові послуги надаються фінансовими установами, а також, якщо це прямо передбачено законом, фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності.

Згідно до ст. 1 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" до фінансових установ належать юридичні особа, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг та яка внесена до відповідного реєстру у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч.1 ст. 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" особа набуває статусу фінансової установи після внесення про неї запису до відповідного державного реєстру фінансових установ.

Відповідачем 1 на вимогу суду не надано доказів того, що він належить до фінансових установ та внесений у державний реєстр фінансових установ.

З огляду на це суд вважає, що Договір №20/10/09-01 від 20.10.2009 року укладений з ПП «Західноукраїнський туристичний центр», яке не є фінансовою установою, без  достатнього обсягу цивільної дієздатності.

Враховуючи те, що спірний Договір №20/10/09-01 про відступлення права вимоги від 20.10.2009 року суперечить ст.ст. 1078, 1079 ЦК України, ст.ст. 4, 5 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", так як укладений ПП «Західноукраїнський туристичний центр»без достатнього обсягу цивільної дієздатності, що згідно із ч.1 ст. 203, ст. 215 ЦК України є додатковою підставою для визнання його недійсним.

Відповідно до ст.ст. 33, 34, 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом (ч. 2 ст. 82 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем надано достатньо належних та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, а відповідачами не наведено достатніх підстав та не надано доказів, які заперечують позовні вимоги, суд прийшов до висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

У відповідності до ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на відповідачів порівну.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1, 12, 33, 34, 43, 49, 75, 82, 82-1, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України,

суд -                   ВИРІШИВ  :

     1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські зорі»Санаторій задоволити повністю.

2. Визнати недійсним Договір №20/10/09-01 про відступлення права вимоги від 20.10.2009 року, що укладений між Приватним підприємством  «Західноукраїнський туристичний центр»та Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Львівгаз».

3. Стягнути з Приватного підприємства «Західноукраїнський туристичний центр»(АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські зорі»Санаторій (82186, Львівська обл., Дрогобицький район, с.Модричі, вул.Курортна,3, код ЄДРПОУ 01526767) державне мито в сумі 42,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

4. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Львівгаз» (79039, м.Львів, вул.Золота, 42, код ЄДРПОУ 03349039) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатські зорі»Санаторій (82186, Львівська обл., Дрогобицький район, с.Модричі, вул.Курортна,3, код ЄДРПОУ 01526767) державне мито в сумі 42,50грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00грн.

Головуючий суддя                               Сало І.А.

 
Суддя                                Довга О.І.  

  Суддя                                Артимович В.М.  

Суддя                                                                                             Сало І.А.