Справа №2-121/07

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2007 року, Саксаганський районний суд, м. Кривого Рогу, Дніпропетровської області,

у складі:                       головуючого судді -              Бондар Я.М.,

при секретарі        -                 Джемерчук О.В.

за участі представника позивача Юрченка Д.М., в залі суду, цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про визнання правочину удаваним та розірвання договору довічного утримання, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, який згодом доповнив, і в якому зазначив, що на початку січня 2005 року домовився із відповідачкою, що вона буде доглядати за ним до його смерті, забезпечувати продуктами харчування, здійснювати обов'язкові комунальні платежі, займатись домашнім господарством, а він у свою чергу передав їй право власності на свою квартиру АДРЕСА_1. Для укладення даного правочину позивач підписав довіреність, яка як він потім дізнався була видана на ім'я ОСОБА_3 на дарування квартири ОСОБА_2., а не договір довічного догляду. Просить суд визнати договір дарування удаваним правочином, а дійсний договір довічного утримання - розірвати.

В судовому засіданні позивач підтримав, пояснив також, що він дав відповідачці довіреність на отримання його пенсії, на управління автомобілем тощо. Відповідачка забрала позивача до себе на квартиру АДРЕСА_2 і спочатку доглядала за ним. В лютому 2005 року, після підписання документів, відповідачка змінила своє ставлення до позивача, виїхала до Російської Федерації, до м. Москви і залишила доглядати за позивачем свого сина ОСОБА_4., якій неналежним чином виконував її обов'язки. Оскільки у січні 2005 року позивач отримав травму - перелом шийки правого стегна, він був не ходячий. У серпні 2005 року позивач залишився у зовсім скрутному становищі, оскільки на протязі 9 днів його залишили самого без їжі. Нарешті на початку серпня 2005 року він виповз у перегородку квартир і через сусідку запросив на допомогу. Через втручання працівників виконкому до нього приїхав його син від першого шлюбу ОСОБА_5., який спочатку забрав його до себе, оскільки в його квартирі по АДРЕСА_1 ОСОБА_2. оселила квартирантів. На даний час позивач оселився у свою квартиру. Син позивача звертався до прокуратури, органів внутрішніх справ, як ці звернення вирішені йому невідомо. Доведений до відчаю він писав записки начальнику Саксаганського РВ, контролеру-касиру, сину з повідомленням, що ОСОБА_2 із сином обманним шляхом заволоділи його квартирою, автомобілем, тримають його на квартирі та знущаються. Дані записки він хотів передати, зокрема, контролеру - під час отримання пенсії, але його не возили у банк, пенсію давали на руки ОСОБА_4., хоча довіреність він давав лише ОСОБА_2, інші записки хотів викинути у вікно, щоб підібрали люди, але не зміг.

Відповідачка ані у попереднє, ані у судове засідання не з'явилася, була належним чином повідомлена про час і місце слухання даної справи, тому суд на підставі ч.4 ст. 169 ЦПК України розглянув справу на підставі наявних у ній даних та доказів.

Третя особа ОСОБА_3. на попередньому судовому засіданні пояснив, що по роду своєї діяльності займається операціями з нерухомістю, до нього звернулася гр-ка ОСОБА_2 A.З, з проханням допомогти оформити відчуження квартири, йшлося про договір дарування. Позивач ОСОБА_1. -дарувальник був травмований тому його попросили оформити довіреність, щоб він замість ОСОБА_5 зібрав необхідні документи у БТІ тощо. ОСОБА_5 у присутності нотаріуса, його ОСОБА_3. та секретаря нотаріальної контори у себе вдома підписав довіреність на його ім'я. Відповідно до умов довіреності він від імені ОСОБА_5 уклав з відповідачкою договір дарування квартири по АДРЕСА_1. Про які насправді домовленості між сторонами йшла мова, зокрема про довічне утримання, він не знав. Довіреність підписувалася на вул. Мелешкіна, де в той час жив ОСОБА_5 В якому стані був ОСОБА_5 він також не пам'ятає, ніби ходив. Чи був позивач нетверезий, також він не пам'ятає, але питання таке у нотаріуса не виникало, очевидних ознак сп'яніння він не бачив. Розраховувалася із ним ОСОБА_2. і усі справи він обговорював саме з нею, гадаючи, що вона ставить до відома ОСОБА_1., де вона може знаходиться на даний момент він не знає. Укладаючи від імені ОСОБА_1. договір дарування він був впевнений, що саме на цю угоду спрямована воля позивача.

Вислухавши позивача, третю особу, свідків, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог і необхідність їх задоволення за таких підстав.

В судовому засіданні встановлено наступні факти і відповідні їм правовідносини. 01 лютого 2005 року за адресою АДРЕСА_2 позивачем ОСОБА_1. було підписано довіреність

2

на ім'я ОСОБА_3., якою уповноважено останнього подарувати ОСОБА_2 квартиру по АДРЕСА_1. Довіреність посвідчена приватним нотаріусом Криворізького міського нотаріального округу ОСОБА_6. за реєстром №1234. (а.с/.

Відповідно до копії договору купівлі- продажу, дослідженої в судовому засіданні видно, що 15 лютого 2005 року ОСОБА_1 від імені якого за довіреністю діяв гр. ОСОБА_3, подарував ОСОБА_2 належну йому на праві приватної власності квартиру за адресою:АДРЕСА_1(a.cJ5).

Відповідно до довідки з КЗ «Міська лікарня №1» від 24.01.2006 року ОСОБА_1. знаходиться під наглядом травматолога 1-ї міськлікарні на дому, має діагноз: незросшийся перелом шийки лівого стегна зі зміщенням; септичний некроз головки справа. Хворий непрацездатний, нетранспортабельний, потребує стороннього догляду та планового оперативного лікування (артопластика лівого т/стегнового суглобу). Травма 29.01.2005 року - закритий перелом шийки лівого стегна (zlc.60/).

Свідок ОСОБА_7 суду пояснила, що 06.08.2005 року вона спускалася сходами у своєму під'їзді і її покликала до себе сусідка ОСОБА_8. з кв. 9. Остання повідомила, що з кв. 10 у їх спільну перегородку виповз дід і просив викликати лікарів. Свідок зайшла до перегородки й побачила, що позивач лежав напівтіла у перегородці квартири №10 та №9, повідомив своє прізвище - ОСОБА_1., що він прописаний на АДРЕСА_1. Переоформив ту квартиру на ОСОБА_2, вона перевезла його до себе й повинна була доглядати, але потім поїхала у Росію а він залишився без догляду. Сусідка ОСОБА_8. вагалася чи викликати швидку, боялася, що скаже ОСОБА_2. ОСОБА_1. був у відчаї, пригрозив, що відкриє газ та підпале квартиру. Свідок викликала швидку та повідомила райвиконком, щоб прислали соц. працівника.

Вказані пояснення свідка підтверджуються її свідченнями даними працівникам міліції (а.с.~

Свідок ОСОБА_5. суду пояснив, що позивач його батько, який розірвав шлюб з його матір'ю у 1977 році. Батько практично не підтримував з ними стосунків. Коли познайомився з ОСОБА_2, був впевнений, що вона дійсно буде його доглядати, то й вони з братом та матір'ю не втручалися. У серпні 2005 року на квартиру до матері зателефонували з райвиконкому і повідомили, що батько у поганому стані, без нагляду, не транспортабельний і перебуває на квартирі по АДРЕСА_2. Він поїхав за цією адресою, де знайшов батька, який був не ходячий через травму стегна, у квартирі не було продуктів харчування. Позивач був голодний, немитий, не голений, пояснив, що ОСОБА_2. спочатку доглядала за ним, а як він переоформив на неї квартиру, поїхала до Росії, йому навіть не сказала про це, до нього декілька разів приходив її син ОСОБА_4, а потім і він перестав ходити і годувати його. Останні 9 днів він був голодний, його ніхто не відвідував. Свідок забрав позивача до себе додому, оскільки поїхавши одразу до квартири позивача довідався, що там живуть квартиранти, усний договір з якими уклала ОСОБА_2. У квартирі не було ніяких речей батька, ні одягу, ні взуття, ні посуду, навіть фотокартки пропали. Через декілька днів він знов приїхав до квартири батька на пр. Дзержинського і від сусідки дізнався, що квартиранти з'їхали і залишили їм ключ. Тоді він відвіз батька додому. Свідок пояснив, що не одразу довідався, що батько зробив дарування квартири, оскільки той вважав, що уклав договір довічного догляду, але пішовши до нотаріуса він узнав, які насправді документи підписав позивач. Потім у речах батька знайшов записки, виконані на відрізках туалетного паперу, де батько просив на допомогу. Довідався, що батько дав також довіреності ОСОБА_2 на отримання його пенсії, на автомобіль «Волга», що з гаражу позивача пропали усі речі. Він звертався з цього приводу до органів внутрішніх справ, потім зі скаргами на бездіяльність міліції до прокуратури району, але марно. Тоді батько був вимушений подати до суду.

Враховуючи встановлені у судовому засіданні факти, суд приходить до висновку, що між сторонами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідачкою по справі у лютому 2005 року шляхом укладення довіреності та договору дарування було здійснено удаваний правочин дарування квартири АДРЕСА_1, для приховання іншого правочину договору довічного утримання (догляду), за яким відповідачка взяла на себе зобов'язання утримувати ОСОБА_1., забезпечувати продуктами харчування, одягом, оплачувати комунальні послуги, а він у свою чергу, передав їй право власності на свою квартиру.

Про те, що внутрішня воля обох сторін відповідала саме договору довічного догляду свідчать встановлені в судовому засіданні факти, а саме, що відповідачка забрала нетранспортабельного позивача до себе у свою квартиру по АДРЕСА_2, отримала від нього довіреності на отримання його пенсії, деякий час виконувала обов'язки по догляду за ним особисто, потім поїхавши до Росії, залишила його на утримання свого сина; те, що позивач не знятий з реєстрації в квартирі, яка ним юридично відчужена - по АДРЕСА_1; той факт, що ОСОБА_3., який представляв інтереси позивача при укладенні договору дарування отримував усі інструкції і винагороду не від нього, а від обдарованої - відповідачки ОСОБА_2. Крім того, даний висновок суду підтверджується вищеприведеними показаннями допитаних у судовому засіданні свідків ОСОБА_5, ОСОБА_7., третьої особи ОСОБА_3.

Відповідно до ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Згідно до ст. 755 ЦК України, договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду, зокрема, на вимогу відчужувача у разі невиконання або неналежного виконання набувачем

3

своїх обов'язків, незалежно від його вини.

Той факт, що відповідачка неналежним чином виконувала свої обов'язки по договору довічного утримання (догляду) щодо відчужувача - позивача, підтверджується встановленими у судовому засіданні обставинами, а саме тим, що нетранспортабельний позивач будучи залишений без догляду і навіть харчування протягом 9 діб, вимушений був виповзти з квартири відповідачки у міжквартирну перегородку і просити на допомогу та лікарів у сусідки, що підтверджується окрім його власних пояснень, показаннями свідка ОСОБА_7. та матеріалами перевірки, зібраними дільничними інспекторами міліції.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 235 ч.2,755 ЦК України, ст. ст. 7, 8,10, 11, 60, 88, 212- 218 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовільнити у повному обсязі.

Встановити, що правочин договір дарування укладений між ОСОБА_1, від імені якого на підставі довіреності діяв ОСОБА_3 та ОСОБА_2 від 15.02.2005 року про дарування квартири АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_1. на праві приватної власності, удаваним, а насправді між сторонами було укладено договір довічного утримання (догляду).

Договір довічного утримання (догляду), укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 15.02.2005 року розірвати.

Дане рішення суду постановлене заочно за відсутності відповідача, воно може бути переглянуте Саксаганським районним судом м. Кривого Рогу протягом десяти днів з дня отримання його копії відповідачами за їх відповідною заявою.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження до апеляційного суду через районний суд, та одночасно копія апеляційної скарги надсилається особою, яка її подає, до апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у двадцятиденний строк, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.