Судове рішення #122914
Україна

 

Україна

 АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД    ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

Справа №22-3002/2006 рік                                                                  Головуючий в 1 інстанції Бондарьова І .М.

Категорія   17                                                                                           Доповідач-   Осіян О.М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2006 року.                                                              м. Дніпропетровськ

Колегія   суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного   суду Дніпропетровської

області   в складі:      

головуючого   судді - Костюченко Н.С.

суддів                           - Басуєвої Т.А., Осіяна О.М.,

при секретарі             - Качур Л.В.,

розглянувши   апеляційну   скаргу    Відділення    виконавчої   дирекції   Фонду   соціального страхування   від   нещасних   випадків   на   виробництві   та   професійних  захворювань   України   в м.Першотравенську Дніпропетровської області

на рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2006 року за позовом ОСОБА_1 до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Першотравенську /Дніпропетровської області про відшкодування моральної шкоди. -

встановила:

У січні 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом  в якому вказував на те, що він працював на підприємстві ВАТ "Павлоградвугілля", де 06.11.1993 року отримав виробничу травму, а згодом   отримав   процесійне   захворювання   -    радикулопатію   шийну   та   пояснично-хрестову, плечелопаточний періартроз, деформуючий артроз колінних та ліктьових суглобів. Внаслідок чого за висновком    первинної   МСЕК    від    16.03.2004    року    йому    встановлено    втрату    професійної працездатності 50 % в зв'язку із професійним захворюванням, а згідно первинно-повторної МСІЇК від 09.11.2004 року йому встановлено стійку трату професійної працездатності 60 %. із них 50 % в зв'язку із професійним захворюванням та 10 % в зв'язку із травмою та третю групу інвалідності безстроково. Цим йому заподіяно моральну шкоду, оскільки він став інвалідом, приречений на постійні фізичні та психічні страждання, отримав пошкодження органів, чим обмежені його життєві умови, він постійно вимушений прикладати значні додаткові зусилля для організації свого життя. Тому просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 66 400 гривень із розрахунку 200 мінімальних заробітних плат, при розмірі мінімальної заробітної плати - 332 гривні.

Рішенням Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2006 року позов задоволено частково. Ста гнуто з відповідача на користь позивача 39 840 гривень на відшкодування моральної шкоди.

В апеляційній скарзі Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Першотравенську Дніпропетровської області ставить питання про скасування рішення суду, та постановленння нового рішення, оскільки суд не врахував всі обставини по справі, а саме те, що позивач не надав жодного доказу, яким би підтверджувався факт спричинення моральної шкоди. Суд не врахував, що для встановлення факту спричинення моральної шкоди необхідні спеціальні медичні знання, тому стягнув безпідставно грошову суму на відшкодування моральної шкоди, не звернувши увагу і на тс, що п.27 ст.77 Закону України "Про державний бюджет України на 2006 рік" зупинено дію норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", якими передбачається виплата моральної шкоди.

Перевіривши матеріали справи, законність і обгрунтованість рішення суду в межах доводіг апеляційної скарги  і заявлених  позовних  вимог,  колегія суддів, вважає,  що апеляційну скарг)

 

необхідно задовольнити частково, а рішення суду необхідно змінити із наступних підстав.

Постановлюючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що професійне захворювання,

отримане позивачем ОСОБА_1, пов'язане із виробництвом, оскільки потерпілий працював на

підприємстві ВАТ "Павлоградвугілля", а за висновком МСЕК від 16.03.2004 року йому встановлено

втрату професійної працездатності 50 % в зв'язку із професійним захворюванням, а згідно первинно

повторної МСЕК від 09.11.2004 року йому встановлено стійку втрату професійної працездатності 60

%, із них 50 % в зв'язку із професійним захворюванням та 10 % в зв'язку із травмою та третю групу

інвалідності безстроково.                                                                                                                 

Оскільки вказані обставини сторонами не заперечувались, то суд встановивши, що позивач с інвалідом третьої групи, постійно відчуває наслідки хвороб, стан його здоров'я о незадовільний, і» цс примушує його пристосовуватися та організовувати своє повсякденне життя по новому, на підставі ст.ст.21 п "є", 28 ч.З, 34 п\3 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" обґрунтовано задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1

• Але визначаючи суму, необхідну на відшкодування моральної шкоди, пропорційно розміру проценту втрати позивачем професійної працездатності суд першої інстанції не врахував ступеню та характеру спричиненої шкоди, а також того, що 10% втрати професійної працездатності встановлені позивачу за отриману ним травму до введення в дію Закону України "Про загальнообов'язкове' державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності".

А тому із врахуванням цих обставин у справі, колегія суддів вважає за необхідне зменшити суму стягнутої на користь позивача моральної шкоди до 20 000 гривень.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не прийняв до уваги, що наявність моральної шкоди може бути підтверджена медичним висновком, а також не встановив в чому полягає вина відповідача та чи є причинний зв'язок між шкодою та неправомірними діями відповідача, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, оскільки у відповідності до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" наявність спричинення моральної шкоди суд може встановлювати без медичного висновку, а обов'язок по її відшкодування покладається на відповідача в силу закону, а не наявності вини в його діях.

В зв"язку із цим, апеляційну скаргу слід задовольнити частково,   змінивши рішення суду першої інстанції в частині стягнутої на користь позивача суми на відшкодування моральної шкоди. Керуючись ст. 307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -

вирішила:

Апеляційну скаргу Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Першотравенську Дніпропетровської області задовольнити частково.

Рішення Першотравенського міського суду Дніпропетровської області від 22 березня 2006 року змінити, зменшивши стягнуту на користь позивача суму на відшкодування моральної шкоди до 20000 гривень.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з моменту його проголошення.

Судді:

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація