Справа №2-1118/2009 p.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 травня 2009 р. Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі: судді П"ятковського В.І.
секретаря Ваташко О.Я.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломиї справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання права спільної часткової власності,
ВСТАНОВИВ:
Позивачі посилаються на те, що у відповідності до свідоцтва про право особистої власності на будинковолодіння від 14 липня 1988 року, у АДРЕСА_1 подружжю ОСОБА_1 та ОСОБА_5, як членам колгоспного двору на праві спільної сумісної власності належав житловий будинок з господарськими будівлями №9.
Також для обслуговування даного будинку за ним було закріплено земельну ділянку площею 0.4640 га., що була приватизована ОСОБА_5 згідно Державного акту серії ІІ-ІФ № 009702, від 09 грудня 1997 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5, який за життя заповів своїй онучці ОСОБА_2 все своє майно, помер. Спадкоємцями першої черги за законом після його смерті являються вона, дружина, ОСОБА_1 та дочка, ОСОБА_3. Оскільки вона, ОСОБА_1 являється пенсіонеркою за віком, то у відповідності до ст. 1241 ЦК України будучи непрацездатною вдовою спадкодавця, має право успадкувати незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б їй у разі спадкування за законом (обов'язкова частка). Таким чином, їй повинно належати, як співвласнику 1/2 майна колгоспного двору та 1/4 як обов»язкова частка, а всього 5/8 житлового будинку та господарських споруд. Решта 3/8 частини спірного будинку згідно заповіту повинні належати ОСОБА_2.
Вважають, що з цих же підстав їм позивачам належить відповідно 5/8 та 3/8 частин земельної ділянки.
Оскільки вона ОСОБА_1 постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то вважається такою, що прийняла її. Обоє вони, позивачі по справі, з метою оформлення спадщини звернулися до державного нотаріуса із заявами про прийняття спадщини, де виявилося, що свідоцтво про право власності на спадкове майно видано лише на голову колгоспного двору, а право власності припиняється в разі його смерті. Виходячи із того, що при житті ОСОБА_5 не визначалися частки у колгоспному дворі, а отже і не проводилася їх реєстрація в МБТІ, то вона ОСОБА_1 не може зареєструвати за собою належну частку майна.
Просять суд визнати за ними право власності на відповідні частки в житловому будинку та земельні ділянки.
Відповідачка по справі в судовому засідання проти задоволення позову не заперечила.
Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд вважає заявлені вимоги належно обгрунтованими, а тому підлягаючими задоволенню, оскільки із досліджених письмових та усних доказів видно, що дійсно за життя ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1, проживав в АДРЕСА_2, який на праві власності належав колгоспному двору, головою якого був він, а членом його дружина, позивачка ОСОБА_1.
П.6 Постанови Пленуму Верховного суду від 22 грудня 1995 року № 20 із наступними змінами «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» передбачає, що право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних.
На час ліквідації колгоспних дворів в спірному господарстві проживало тільки подружжя ОСОБА_1, а тому їм двом воно і належало в рівних частинах. Окрему реєстрацію часток в Коломийському МБТІ вони не здійснювали.
Після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на 1/2 майна ліквідованого колгоспного двору, інша 1/2 залишилася за ОСОБА_1, як співвласницею, а оскільки ОСОБА_1 являється спадкоємицею першої черги по закону і є непрацездатною особою, то вона також володіє правом на обов»язкову частку в розмірі 1/4 спадкового майна. Таким чином загальний розмір її частки складає 5/8. Інші 3/8 частини повинні належати позивачці, ОСОБА_4, онуці спадкодавця, так як за своє життя ОСОБА_5 склав заповіт на все своє майно на її користь.
Аналогічним чином, в тих же частках, до сторін повинна перейти і власність на приватизовану ОСОБА_5 земельну ділянку в розмірі 0.4640 га., яка знаходиться в тому ж селі, що і житловий будинок із господарськими спорудами.
На підставі наведеного та ст. 120 ЦК України (в редакції 1963 року), ст.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», ст.1223, 1225, 1241, ч.3 ст.1268, 1299 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», керуючись ст.ст. 215, 223, 294 ЦПК України суд,
ВИРІШИВ:
Позов задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 5/8 частин житлового будинку АДРЕСА_2 та 5/8 частин земельної ділянки, що закріплена за даним будинковолодінням згідно Державного акту на право приватної власності на землю, що був виданий на ім'я ОСОБА_5 серія ІІ-ІФ № 009702 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 163 від 09 грудня 1997 року.
Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частин житлового будинку АДРЕСА_2 та 3/8 частин земельної ділянки, що закріплена за даним будинковолодінням згідно Державного акту на право приватної власності на землю, що був виданий на ім'я ОСОБА_5 серія ІІ-ІФ № 009702 та зареєстрований в книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 163 від 09 грудня 1997 року.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Івано-Франківської області через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня проголошення рішення з наступним поданням апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. У випадку не подання заяви про апеляційне оскарження, рішення суду набирає чинності 29 травня 2009 року.