КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 30.11.2010                                                                                           № 2/107

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Попікової  О.В.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - ОСОБА_1 – пасп. НОМЕР_1 від 19.11.2007р.;

 від відповідача - Лозниця О.О. – представник, дов. б/н від 01.10.2010р.;

Харет І.Л. - представник, дов. б/н від 01.10.2010р.;

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ЗАТ "Прогрес"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 25.08.2010

 у справі № 2/107 ( .....)

 за позовом                               Фізична особа - підприємець ОСОБА_1

 до                                                   ЗАТ "Прогрес"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 15000 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (надалі позивач) заявлений позов про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Прогрес» (надалі відповідач) 15 000,00 грн. заборгованості за поставлений згідно видаткової накладної № 0128 від 11.09.2009р. товар. та 500,00 грн. – витрат пов’язаних з оплатою послуг адвоката. Позовні вимоги обґрунтовані приписами статті 526 та ч. 2 статті 509 Цивільного кодексу України, з огляду на те, що відповідач отримавши товар на суму 15 000,00 грн., не оплатив його.

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2010р. у даній справі позовні вимоги задоволені в повному обсязі, з відповідача на користь позивача стягнуто 15 000,00 грн. заборгованості та 500,00 грн. – витрат за послуги адвоката. Рішення мотивовано приписами статті 530 та ч. 1 статті 691 Цивільного кодексу України, з огляду на доведеність факту заборгованості з боку відповідача за поставлений та неоплачений товар.

Відповідач – Закрите акціонерне товариство «Прогрес» не погоджуючись із рішенням Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2010р. у цій справі просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволення позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

- відповідач наголошує на тому, що судом першої інстанції не було взято до уваги факт того, що довіреність на отримання цінностей № 462 від 26.08.2009р. була дійсна до 05.09.2009р., а товар згідно видаткової накладної було передано 11.09.2009р.;

- при цьому, відповідач зауважує на тому, що в залученій до матеріалів справі видатковій накладній від 11.09.2009р. не зазначено хто саме прийняв товар;

- з огляду на викладені обставини, відповідач наголошує на тому, що між сторонами Договір купівлі-продажу не укладався і товару на суму 15 000,00 грн. відповідачу поставлено не було;

- крім того, відповідач зауважує на тому, що претензії від 27.05.2010р. щодо оплати поставленого позивачем товару на суму 15 000,00 грн. ним отримано не було.

У відзиві на апеляційну скаргу, позивач  - ФОП ОСОБА_1 просить залишити без змін оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва з мотивів у ньому викладених, а апеляційну скаргу – без задоволення. При цьому, позивач наголошує на тому, що товар було прийнято саме ОСОБА_2, про що свідчить видаткова накладна та довіреність на отримання цінностей.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 10.11.2010 року у даній справі було прийнято апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Прогрес» до провадження та призначено розгляд справи на 30.11.2010 року.

Розпорядженням Голови Київського апеляційного господарського суду  № 01-23/1/9 від 30.11.2010р. «Про зміну складу колегії суддів», в зв’язку з виробничою необхідністю (у зв’язку із зайнятістю судді Вербицької О.В. в іншому судовому засіданні) було доручено розгляд апеляційної скарги у справі № 2/107 колегії суддів у складі: Попікова О.В. - головуюча суддя, судді: Григорович О.М., Кондратова І.Д.

У судовому засіданні 30.11.2010 року присутні представники відповідача усно підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити.

Представник позивача усно заперечував проти апеляційної скарги та просив відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції просив залишити без змін з мотивів у ньому викладених.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників сторін, колегія суддів встановила наступне:

Відповідно до статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу, також апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі.

Як було встановлено судом першої інстанції, позивач – ФОП ОСОБА_1 поставив на замовлення ЗАТ «Прогрес» товар (бактеріальний препарат «Мікрогумін» та «Поліміксобактерин» на загальну суму 15 000,00 грн. Факт поставки товару підтверджується залученою видатковою накладною від 11.09.2009р. № 0128. Саме цей документ є первинним бухгалтерським документом, який повинен засвідчувати здійснення господарської операції і містити інформацію як про асортимент, кількість, так і про вартість поставленого товару.

Також, до матеріалів справи залучено видану ЗАТ «Прогрес» довіреність № 462 від 26.08.2009р. на отримання від ФОП ОСОБА_1 цінностей та перелік цінностей, які належить отримати. Отже, позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 15 000,00 грн.

Доводи відповідача щодо неотримання згаданого товару за накладною від 11.09.209р. № 0128 визнаються досить суперечливими, оскільки для отримання саме цього товару - бактеріальний препарат «Мікрогумін» та «Поліміксобактерин»  у СПД ОСОБА_1, останній і виписав відповідну довіреність № 462 від 26.08.2009р.

Проте, як було встановлено під час судового розгляду поставлений  товар на суму 15000 грн. відповідачем оплачено не було.

При цьому, слід зауважити наступне: поставлений позивачем товар на загальну суму 15 000,00 грн.  за накладною від 11.09.2009р. № 0128, свідчить про факт укладання сторонами договору купівлі-продажу у спрощений спосіб, як це передбачено вимогами статті 181 ГК України, шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлення.

Відповідно до вимог статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Наведена норма кореспондується з приписами статті  526 Цивільного кодексу України якою встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб'єктами господарювання товарів негосподарюючим суб'єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов’язується передати майно (товар) у власність іншій стороні (покупцеві), а покупець зобов’язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (стаття 655 Цивільного кодексу України).

Наведені обставини слугували підставою для суду І інстанції дійти висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 щодо стягнення з ЗАТ «Прогрес» 15 000,00 грн. заборгованості за поставлений товар.

Однак, апеляційна інстанція не може погодитись з висновком суду І інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на наступне:

Відповідно до вимог статті 662 Цивільного кодексу України  продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Згідно вимог статті 663 цього Кодексу продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

При цьому, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства ( ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу)

Зважаючи на те, що сторони не визначили строк оплати товару, поставленого позивачем, суд першої інстанції прийняв до уваги залучену останнім до матеріалів справи претензію від 27.05.2010р., у якості вимоги до відповідача про погашення заборгованості.

Однак, наявна в матеріалах справи претензія від 27.05.2010р. не може вважатися належним доказом на підтвердження звернення позивача до відповідача з вимогою про сплату заборгованості за отриманий товар, оскільки не містить доказів як її скерування на адресу відповідача (докази поштового відправлення), так і доказів отримання цього листа відповідачем.

Присутній у судовому засіданні представник позивача повідомив апеляційну інстанцію про те, що докази скерування відповідачеві претензії від 27.05.2010р. наявні у матеріалах справи, інших  доказів відправлення цієї претензії на адресу відповідача у нього не має, однак наголошував що позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням сплатити борг.

Проте, дослідивши наявні в матеріалах справи документи, апеляційна колегія встановила, що докази скерування на адресу відповідача претензії від 27.05.2010р. відсутні.

Присутні у судовому засіданні представники відповідача заперечували щодо доводів позивача про отримання згаданої претензії.

Отже, за відсутності доказів скерування залученої претензії від 27.05.2010р. на адресу відповідача, остання не може розглядатись у якості вимоги кредитора щодо виконання боржником зобов’язання з оплати поставленого товару.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності. Згідно вимог статті 33  Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Приписами статті 34  Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За наведених обставин, враховуючи недоведеність з боку позивача виставлення на адресу відповідача вимоги про оплату поставленого товару, апеляційна інстанція дійшла висновку про те, що строк виконання зобов'язання для боржника за отримані згідно видаткової накладної від 11.09.2009р. № 0128 товарно-матеріальні цінності не настав, і відповідно, не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений згідно цієї накладної товар.

У зв’язку з відмовою ФОП ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог про стягнення 15 000,00 грн. заборгованості, вимоги останнього про стягнення з відповідача 500,00 грн. витрат на оплату за послуги адвоката також не підлягають задоволенню.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції на підставі п. 3 ч. 1 статті 104 Господарського процесуального кодексу України, оскільки місцевий господарський суд дійшов неправильних висновків про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення 15 000  грн. заборгованості.

Судові витрати розподіляються відповідно до вимог статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 33, 34, 49, 99, 101, 103 - 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

 1.          Апеляційну скаргу Закритого акціонерного товариства «Прогрес» задовольнити повністю.

2.          Рішення Господарського суду Чернігівської області від 25.08.2010 року у справі № 2/107 скасувати. Прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 відмовити повністю.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_2) на користь Закритого акціонерного товариства «Прогрес» (17640, Чернігівська область, м. Гнідинці, вул. Незалежності, 40, код ЄДРПОУ 24836128) 75 (сімдесят п’ять) грн. 00 коп. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду Чернігівської області.

5. Справу № 2/107 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 02.12.10 (відправлено)