КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.11.2010 № 4/251-16/122-3/132
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Шипка В.В.
суддів:
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київська міська рада
на рішення Господарського суду м.Києва від 17.06.2010
у справі № 4/251-16/122-3/132 ( .....)
за позовом Заступник прокурора Подільського району м.Києва
до Обслуговуючий кооператив "Автогаражний кооператив "Лотос"
третя особа позивача Головне управління земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)
третя особа відповідача
про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки
ВСТАНОВИВ:
На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Заступника прокурора Подільського району міста Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради про зобов‘язання Обслуговуючого кооперативу “Автогаражний кооператив “Лотос” звільнити земельну ділянку площею 0,93 га за адресою м. Київ, вул. Газопровідна, 9, передавши зазначену земельну ділянку Київській міській раді.
Рішенням Господарського суду міста Києва № 4/251-16/122 від 23.06.2009 р. в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 4/251-16/122 від 23.06.2009 р. позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Постановою Київського апеляційного господарського суду № 4/251-16/122 від 16.11.2009 р. рішення Господарського суду міста Києва № 4/251-3/122 від 23.06.2009 р. залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими рішенням Господарського суду міста Києва від 23.06.2009 р. та постановою Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 р., позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.
Постановою Вищого господарського суду України № 4/251-3/122 від 10.03.2010 р. рішення Господарського суду міста Києва від 23.06.2009 р. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 16.11.2009 р. у справі № 4/251-3/122 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 17.06.2010 р. у справі № 4/251-16/122-3/132 (далі – Рішення суду) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.
Не погоджуючись з даним рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, а Заступник прокурора Подільського району міста Києва - з апеляційним поданням, в яких просять Рішення суду скасувати і прийняти нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Апелянти стверджують, що відповідач самовільно без правовстановлюючих документів, передбачених ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, займає спірну земельну ділянку. Крім того, на вказаній земельній ділянці проходять високовольтні лінії електропередач змінного струму, що, відповідно, робить неможливим розміщення гаражів. Використання земельних ділянок в охоронних та санітарно-захисних зонах електричних мереж повинне бути письмово узгоджене з власниками цих мереж, державними органами пожежної та санітарного нагляду. В цих зонах забороняється розміщення будь-яких споруд.
Апелянти також зазначають, що лише рішення Київської міської ради про надання земельної ділянки та договір оренди, укладений на його виконання, можуть бути підставою для використання земельної ділянки.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2010 р. прийнято до розгляду апеляційне подання Заступника прокурора Подільського району міста Києва і порушено апеляційне провадження у справі № 4/251-16/122-3/132.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2010 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Київської міської ради, порушено апеляційне провадження за скаргою, об’єднано розгляд вказаної скарги та апеляційного подання Заступника прокурора Подільського району міста Києва в одне апеляційне провадження у справі № 4/251-16/122-3/13.
У судовому засіданні 30.11.2010 р. представник позивача підтримав вимоги апеляційної скарги та проси її задовольнити.
Представник відповідача у судовому засіданні 30.11.2010 р. заперечив проти доводів скаржників, викладених в апеляційній скарзі та подані, просив суд відмовити в їх задоволенні.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
Як підтверджується матеріалами справи, 24.04.2007 р. Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області складено акт № А335/49 перевірки дотримання вимог земельного законодавства при використанні Автогаражним кооперативом “Лотос” земельної ділянки за адресою м. Київ, вул. Газопровідна, 9 у Подільському районі м. Києва.
Відповідно до зазначеного акту Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області встановлено, що станом на 24.04.2007 р. Обслуговуючий кооператив “Автогаражний кооператив “Лотос” самовільно займає земельну ділянку орієнтовано площею 0,93 га за адресою: м. Київ, вул. Газопровідна, 9 у Подільському районі м. Києва, для розміщення, експлуатації обслуговування металевих та цегельних гаражів. На території автокооперативу розміщено СТО. Документи, що посвідчують право власності або користування, в тому числі на умовах оренди, у Обслуговуючого кооперативу “Автогаражний кооператив “Лотос” відсутні, що є порушенням вимог ст. ст. 125, 126 Земельного кодексу України.
Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у м. Києві та Київській області 24.04.2007 р. було видано припис на ім'я голови правління Обслуговуючого кооперативу “Автогаражний кооператив “Лотос” Балицького А.І. про необхідність в 30-денний термін звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.
Спір виник внаслідок того, що заступник прокурора та позивач вважають, що відповідачем самовільно зайнято земельну ділянку площею 0,93 га по вул. Газопровідній, 9 у Подільському районі м. Києва, що є порушенням земельного законодавства України, у зв‘язку з чим відповідач на підставі ст. 212 Земельного кодексу України має звільнити самовільно зайняту земельну ділянку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга та апеляційне подання не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів № 75 від 22.01.1990 р. “Про надання дозволу підприємствам, установам і організаціям на проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва об’єктів” було дозволено виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва тимчасових відкритих автомобільних стоянок по вул. Газопровідній, просп. Правди в м. Києві, на земельній ділянці в межах визначених Головним управлінням архітектури і містобудування виконкому міськради.
Доказів реалізації вищезазначеного рішення шляхом проведення виконкомом Шевченківської районної ради народних депутатів відповідних робіт та, як наслідок, надання відповідачеві певних прав на спірну земельну ділянку з метою будівництва гаражів суду не подано.
Колегія суддів дійшла висновку, що рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів № 75 від 22.01.1990 р. “Про надання дозволу підприємствам, установам і організаціям на проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва об’єктів” не породжує права користування земельною ділянкою.
Водночас, розглядаючи спір по суті, колегія бере до уваги наступне.
Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 26.06.2006 р. проведено реєстрацію Обслуговуючого кооперативу “Автогаражний кооператив “Лотос”.
У 2007 році Автогаражний кооператив “Лотос” звертався до відповідних органів для виготовлення необхідної технічної документації для встановлення зовнішніх меж землекористування, подано документи для оформлення землекористування земельною ділянкою по вул. Газопровідній, 9 у Подільському районі м. Києві.
В матеріалах справи наявний технічний звіт по встановленню зовнішніх меж землекористування Обслуговуючого кооперативу “Автогаражний кооператив “Лотос”, що знаходиться за адресою: вул. Газопровідна, 9 у Подільському районі м. Києві, який 22.05.2007 р. узгоджено начальником відділу землевпорядкування Подільського району м. Києва, та проект землеустрою щодо відведення зазначеної земельної ділянки.
Листом Головного управлінні земельних ресурсів від 03.10.2007 р. № 03-52/31139 суд було повідомлено про те, що вказана справа знаходиться у Головному управлінні земельних ресурсів та буде передана на затвердження до Київської міської ради.
Згідно зі ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування та державних органів приватизації щодо земельних ділянок, на яких розташовані об’єкти, які підлягають приватизації, в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Згідно з вимогами ст. 125 Земельного кодексу України право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її користувачем документа, що посвідчує право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації. Право на оренду земельної ділянки виникає після укладення договору оренди і його держаної реєстрації.
Приступати до використання земельної ділянки до встановлених її меж у натурі (на місцевості), одержання документа, що посвідчує право на неї, та державної реєстрації забороняється.
Відповідач вчинив дії щодо належного оформлення права землекористування, що підтверджується листом Головного управління земельних ресурсів від 03.10.2007 р. № 03-52/31139, яким повідомлено, що проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки для експлуатації та обслуговування гаражів на вул. Газопровідній, 9 у Подільському районі, після опрацювання в установленому порядку буде передано з відповідним проектом висновку на розгляд уповноважених комісій Київської міської ради.
Відповідно до ст. 94 Господарського кодексу України кооперативи є добровільними об’єднаннями громадян, створеним з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань.
Згідно зі ст. 2 Закону України „Про кооперацію”:
кооператив - юридична особа, утворена фізичними та/або юридичними особами, які добровільно об'єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування;
обслуговуючий кооператив - кооператив, який утворюється шляхом об'єднання фізичних та/або юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу;
пай - майновий поворотний внесок члена (асоційованого члена) кооперативу у створення та розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна, в тому числі грошей, майнових прав, а також земельної ділянки;
вступний внесок - грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який зобов'язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації;
пайовий фонд - фонд, що формується із пайових внесків членів кооперативу при створенні кооперативу і є одним із джерел формування майна кооперативу.
Відповідно до ст. 6 Закону України „Про кооперацію” кооператив є первинною ланкою системи кооперації і створюється внаслідок об'єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської та іншої діяльності з метою поліпшення свого економічного стану.
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі. За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, розрахунковий та інші рахунки в установах банків, печатку із своїм найменуванням.
Відповідно до ст. 19 Закону України „Про кооперацію” для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.
Джерелами формування майна кооперативу є:
вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї;
майно, добровільно передане кооперативу його членами;
кошти, що надходять від провадження господарської діяльності;
кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій;
грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних;
інші надходження, не заборонені законодавством.
Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.
Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.
Відповідно до ст. 20 Закону України „Про кооперацію” для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.
Пайовий фонд - майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу.
Неподільний фонд створюється в обов'язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу. Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу.
Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків).
Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу.
Відповідно до ст. 21 Закону України „Про кооперацію” пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.
Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і у сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу у майні кооперативу.
У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.
Право власності членів кооперативу - фізичних осіб на свою загальну частку успадковується.
З матеріалів справи та наданих відповідачем пояснень і відомостей вбачається таке. Згідно з протоколом установчих зборів Автогражного кооперативу „Лотос” № 1 від 07.06.2006 р. (т. с. 2, а. с. 69-75) до нього увійшло 176 членів, власників автомобілів та гаражних боксів, які вийшли з кооперативу «Газопровідний» та написали заяву про вступ до нового кооперативу. Станом на день прийняття оскаржуваного рішення кількість членів кооперативу не змінилася і становить 176 членів.
З цього ж протоколу вбачається, що членами кооперативу «Лотос» стали власники гаражних боксів, котрі знаходились на третій ділянці ГСК «Газопровідний».
Згідно з п. п. 3.5, 3.6, 3.7 Статуту Обслуговуючого кооперативу „Автогаражний кооператив „Лотос”, зареєстрованого 26.06.2006 р., після закінчення будівництва кооперативу кожному його члену надається в постійне користування гаражний бокс для зберігання власного транспортного засобу; член кооперативу, який повністю вніс свій пайовий внесок на гаражний бокс, набуває права власності на нього; до прав члена належать, зокрема, користування виділеним йому боксом протягом існування кооперативу, продавати здавати в оренду гаражі-бокси тощо.
Згідно з п. 7 вказаного Статуту для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.
Об'єктами права власності Кооперативу є будівлі, споруди, грошові та інші майнові внески його членів, доходи від діяльності, передбаченої Статутом Кооперативу, а також інше майно, придбане на підставах, не заборонених чинним законодавством
Кошти Кооперативу складаються з: вступних внесків; пайових внесків; внесків на утримання і експлуатацію гаража; прибутку від господарчої діяльності.
Розмір внесків встановлюється Загальними зборами Кооперативу, Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало не менш як 50 відсотків членів Кооперативу, присутніх на Загальних зборах Кооперативу. Правління Кооперативу самостійно визначає розмір готівкових коштів на поточні витрати, які постійно будуть знаходитися в його касі.
При цьому колегія суддів відзначає, що розмір паїв та внесків членів кооперативу Статутом чітко не визначено.
Як зазначає відповідач, будівництво гаражів на спірній земельній ділянці здійснювалось на підставі рішення виконкому Київської міської ради народних депутатів № 75 від 22.01.1990 р. «Про надання дозволу підприємствам, установам і організаціям на проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва об'єктів», яким було дозволено виконкому Шевченківської районної ради народних депутатів проведення проектно-розвідувальних робіт для будівництва тимчасових відкритих автомобільних стоянок по вул. Газопровідній, просп. Правди в м. Києві, на земельній ділянці в межах визначених головним управлінням архітектури і містобудування виконкому міськради.
Хто саме здійснював будівництво даних гаражів, відповідачу не відомо та з матеріалів справи не вбачається.
На виконання вказівок, викладених в постанові Вищого господарського суду України № 4/251-16/122, Господарським судом міста Києва (ухвали від 06.04.2010 р., від 22.04.2010 р., від 06.05.2010 р.) у прокуратури та позивача місцевим судом було витребувано докази в підтвердження розташування на спірній земельній ділянці певного майна, про знесення якого заявлені вимоги прокуратурою; про його належність певним особам (наприклад, членам кооперативу); докази в підтвердження розташування на земельній ділянці певного іншого майна (паркану, СТО тощо), належного відповідачеві чи розміщеного ним на певних підставах; докази набуття та оформлення громадянами певних прав на земельні ділянки під належними їм гаражами, належними засобами доказування підтвердити, яка саме земельна ділянка є спірною.
Колегія суддів, в свою чергу, зобов’язала відповідача надати суду: додаткові письмові пояснення щодо того, які будівлі та споруди знаходяться на спірній земельній ділянці, кому вони належать (на підставі права власності, користування тощо), які саме будівлі належать кооперативу як юридичній особі; зазначені відомості підтвердити всіма наявними доказами (в т. ч. правовстановлюючими документами, фототаблицями, схема розміщення гаражних боксів, відомостями про закріплення таких боксів за членами кооперативу тощо); відомості про стан розгляду Київрадою пакету документів про відведення (надання в користування) відповідачеві спірної земельної ділянки; копії звітних та платіжних документів про сплату земельного податку за спірну ділянку; відомості щодо узгодження з АК «Київенерго» меж землекористування та розміщення будівель на землях зон спеціального відведення.
Належних доказів в підтвердження вищезазначеного прокуратурою та позивачем надано не було.
Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна на запит суду листом № 15053 (И-2010) від 28.04.2010 р. повідомило, що станом на 23.04.2010 р. згідно з даними книг реєстрації бюро нежилі приміщення (гаражі) по вул. Газопровідній, 9 на праві власності не зареєстровані.
Разом з тим, в матеріалах справи також міститься лист Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 19.11.2010 р. № 48467 (И-2010), в якому зазначено, що в ГБК „Газопроводний", розташованому за адресою вул. Газопровідна, буд. 9, на праві власності зареєстровані гаражні бокси: 6 р. 7; 43 р. 7; 15 р. 8; 9 р. 7; 8 р. 7; 11 р. 7; 63 р. 7; 57 р. 7; 16 р. 9; 8 р. 57; 52 р. 4; 111 пл. 3; 162 пл. 2; 10 пл. 3; 175 пл. 2; 45 пл. 3; 44 пл. 3; 134 пл. III.
Згідно з технічним паспортом за № 32/14931 від 29.08.1995 р., та реєстраційним посвідченням від 14.08.1995 р., виданими Київським міським бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, гараж НОМЕР_1, розташований на площадці № ІІІ, зареєстрований на праві власності за ОСОБА_1 (т. с. 2, а. с. 6-8) ще з часів його перебування в ГБК „Газопроводний".
Згідно з протоколом установчих зборів Автогражного кооперативу „Лотос” № 1 від 07.06.2006 р. ОСОБА_1 став членом даного кооперативу (т. с. 2, а. с. 75).
Отже, як вбачається з вказаних документів, на третій ділянці (площадці) кооперативу «Газопровідний» знаходяться певні гаражі, право власності на які зареєстровано в установленому порядку.
Разом з тим, членами кооперативу «Лотос» стали саме власники гаражних боксів, котрі знаходились на третій ділянці ГСК «Газопровідний».
Доказів того, що пайовий фонд кооперативу «Лотос» було сформовано шляхом передачі членами до кооперативу закріплених за ними гаражних боксів, матеріали справи не містять.
Порядок вступу до кооперативу визначений статутом.
Водночас, як вбачається з матеріалів справи, кооператив «Лотос» фактично утворився на території кооперативу «Газопровідний», де вже були збудовані гаражні бокси. Доказів того, що кооператив «Лотос» займався будівництвом гаражних боксів, які відповідно до законодавства і статуту були б власністю кооперативу як юридичної особи, учасниками судового процесу не надано.
З урахуванням всього вище викладеного вбачається, що кооператив «Лотос» є обслуговуючим кооперативом, а гаражі-бокси не перебувають у його власності. Матеріалами справи протилежного не доведено.
Колегія суддів також відзначає, що відомостей та доказів щодо порушення відповідачем вимог чинного законодавства у зв’язку із знаходженням поряд з кооперативом ліній електропередачі сторонами справи не надано.
Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Обов'язок доказування, відповідно до приписів статті 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні обставини як на підставу своїх вимог та заперечень.
Таким чином позивачем, як і заступником прокурора, не надано доказів, на підставі яких можна було б зробити висновок, що саме відповідач як юридична особа вчинив самовільне зайняття земельної ділянки, що належить позивачу, та забудував її.
Також колегія суддів витребувала від відповідача: копії звітних документів про сплату земельного податку за спірну ділянку (розрахунки земельного податку за 2009-2010 р.р. з відмітками податкових органів про їх прийняття). Надані відповідачем документи (вказана звітність) свідчать про те, що відповідачем в установленому законом порядку та розмірі сплачувався земельний податок за вказаний період, що, в свою чергу, вказує на правомірне користування позивачем земельною ділянкою.
Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.
Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Доводи, викладені скаржниками в апеляційній скарзі та апеляційному подані, не підтверджуються доказами, наявними в матеріалах справи.
Всі інші доводи та заперечення учасників судового процесу, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.
Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 17.06.2010 р. у справі № 4/251-16/122-3/132 прийнято з повним та всебічним з'ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга та апеляційне подання, з викладених у них підстав, задоволенню не підлягають.
Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені позивачем при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на позивача.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Київської міської ради та апеляційне подання Заступника прокурора Подільського району міста Києва залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва 17.06.2010 р. у справі № 4/251-16/122-3/132 – без змін.
2. Матеріали справи № 4/251-16/122-3/132 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді