№ 2-34/2007

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

19.03.2007 р.                                                                                                        м. Донецьк

Калінінський районний суд міста Донецька у складі

Головуючого                                            - судді Карпушова О.В.

при секретарі                                            - Казієва В.В., Дубельт А.Л., Дмитрусенко К.О.

за участю сторін

позивача                                                   -ОСОБА_1.

представник позивача                             - ОСОБА_10.

відповідача                                               - ОСОБА_2.

представник відповідача                         - ОСОБА_11.

представник відповідача ОСОБА_4.     - ОСОБА_12.

третьої особи                                            - ОСОБА_7.

розглянувши у відкритому судовому засідання в місті Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5про визнання частково недійсним договори купівлі продажу, визнання права власності на частину домоволодіння, зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем, -

ВСТАНОВИВ:

03.04.2006 р. ОСОБА_1подав до суду позов до ОСОБА_2. про визнання права користування житловим приміщенням будинком 138 АДРЕСА_1та вселення його в вказаний будинок.

08.06.2006 р. ОСОБА_1уточнив позовні вимоги до ОСОБА_2., ОСОБА_3., ОСОБА_4., ОСОБА_5. про визнання частково недійсним договорів купівлі продажу, визнання права власності на частину домоволодіння (а.с.56). Заявник зазначив, що йому на праві власності належала 1/5 частина квартири АДРЕСА_2, яка була приватизована їх сім'єю батьком ОСОБА_6, матір'ю ОСОБА_7., братом ОСОБА_8., дідусем ОСОБА_9., та ним. У зв'язку з тим, що батьки розлучилися, було вирішено продати вказану квартиру, для подальшого придбання приміщень і проживання окремо, а саме, він і батьком ОСОБА_6. в будинку, мати і молодший брат в квартирі. З метою придбання для нього і ОСОБА_2. будинку АДРЕСА_3, були позичені кошти у розмірі 2500 доларів США, і 3500 доларів США були отримані, як задаток, від ОСОБА_13. Заявник пояснив, що порушуючи його права, як неповнолітнього власника, в договору купівлі-продажу від 01.08.1996 р. вищевказаного будинку, він не був вказаний як покупець, а тільки відповідач, але спірний будинок вселився і деякий час проживав в ньому разом з батьком. У зв'язку з тим, що відповідач не оспорював його право власності на частину будинку, він вважав, що його право не порушується, а коли відповідач у 2005 році запропонував роз'їхатися і придбати йому на його частину окремий будинок, він був впевнений, що його право власності буде поновлено. 19.12.2005р. відповідач продав будинок АДРЕСА_3, і придбав 20.02.2006 р. на своє ім'я будинок АДРЕСА_1, обіцяючи передати йому частину грошових коштів від проданого будинку для подальшого придбання йому житлового приміщення. Позивач зазначив, що відповідач, порушуючи його права, не передав йому частину грошей, тому він змушений звернутися до суду, вважаючи, що він не пропустив строк позовної давності. Посилаючись на ст. 48 ЦК України (1963р.), ст.ст. 230, 321ЦК України, позивач просить визнати договори частково

2

недійсними, визнавши його учасником угод, виділивши йому його частину домоволодіння.

Остаточно позивачем 09.02.2007 р. були уточнені позовні вимоги, просить визнати частково недійсним, в часті покупця, договір купівлі-продажу домоволодіння по вулиці АДРЕСА_3, посвідчений 05.08.1996 р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_14., реєстр № 4545, визнати частково недійсним, в часті покупця, договір купівлі-продажу домоволодіння по вулиці АДРЕСА_3, від 19.12.2005р., посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_15., реєстр № 3435, визнати частково недійсним, в часті покупця договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2і ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_16., взнати ОСОБА_1покупцем Уі частини домоволодіння № АДРЕСА_1по договору купівлі-продажу від 20.02.2006р., посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округа ОСОБА_16., реєстр № 2164, визнати за ОСОБА_1право власності на Уі частину домоволодіння № АДРЕСА_1(а.с.260).

В ході слухання справи 19.06.2006 р. відповідач ОСОБА_4 подав зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2про визнання добросовісним набувачем домоволодіння № АДРЕСА_3, та визнання вказаного будинку таким, що не підлягає витребуванню у нього (а.с.97).

В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, пояснив, що був незаконно позбавлений права власності, просить задовольнити позов. Не заперечує проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_4.

Представник позивача ОСОБА_10. підтримала позовні вимоги, пояснила, що в судовому засіданні повністю підтверджені вимоги позивача показання свідків, показаннями позивача і третьої особи ОСОБА_7., які були допитані відповідно до вимог ст.ст.62, 184 ЦПК України. Крім того, на час укладення угоди, позивач був неповнолітнім, в наслідку дій відповідача і третьої особи незаконно позбавлений права власності. Не заперечує проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_4.

Відповідач ОСОБА_2. в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, пояснив, що дійсно він був одружений з ОСОБА_7., позивач є його сином. Після розлучення з дружиною, він придбав 01.08.1996 р. будинок № АДРЕСА_3 за суму вказану у договорі купівлі-продажу 123997500 крб., куди в'їхав і проживав самий. Відповідач пояснив, що він ні у кого не позичав коштів, не с ким він не домовлявся про проживання, придбання квартири, і долі позивача у його будинку не має, тому просить відмовити у задоволені позову. Не заперечує проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_4.

ОСОБА_11., представник відповідача ОСОБА_2., у попередньому судовому засіданні не визнав позовні вимоги, пояснив, що вимоги позивача не обґрунтовані, не ґрунтуються на законі, тому не підлягають задоволенню. Не заперечує проти задоволення зустрічного позову ОСОБА_4.

Відповідач ОСОБА_4. в судове засідання не з'явився, надав заяву, посвідчену приватним нотаріусом ОСОБА_17, реєстр 2171 від 16.06.2006 р., про слухання справи за його відсутності, за участю його представника ОСОБА_18. (а.с.100).

ОСОБА_12., представник відповідача ОСОБА_4., позовні вимоги ОСОБА_1. визнав частково, подавши зустрічний позов до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання добросовісним набувачем домоволодіння АДРЕСА_3, зазначивши, що ОСОБА_4 повністю виплатив суму вказану у договорі купівлі-продажу будинку від 19.12.2005 р.

3

Відповідачка ОСОБА_5. в судове засідання не з'явилася, подала заяву про слухання справи за її відсутності, що передбачено ч.2 ст. 158 ЦПК України. Таким чином, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачки, так як ОСОБА_5. належним чином повідомлена про слухання справи.

Відповідачка ОСОБА_3(а.с.121) у судове засідання не з'явилася, про час, дату та місце слухання справи повідомлялась відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України, через оголошення у пресі, що підтверджено газетою "Донбас" від 13.03.2007 p., причину неявки суду не повідомила, заяву про відкладення слухання справи не подавала.

Згідно ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений, і від якого не надійшло повідомлення про причини неявки, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи. Але відповідно до 2 ст.224 ЦПК України, у разі участі у справі кількох відповідачів заочний розгляд справи можливий у випадку неявки в судове засідання всіх відповідачів.

На підставі вказаного, приймаючи до уваги, що в справі чотири відповідача, і з них не з'явилась ОСОБА_3., суд вважає можливим ухвалити рішення у відсутність вказаної відповідачки, яка належним чином повідомлена про слухання справи, не постановляючи заочне рішення.

Третя особа ОСОБА_7. в судовому засіданні підтримала позовні вимоги зазначила, що дійсно позивачу на праві власності належала частина квартири АДРЕСА_2, яку було приватизовано нею, колишнім чоловіком ОСОБА_6, її батьком ОСОБА_9та двома неповнолітніми синовіями. Так як вона розлучилась з ОСОБА_2, було вирішено продати вказану квартиру і роз'їхатися, придбавши ОСОБА_2. та старшому сину ОСОБА_1. будинок по АДРЕСА_3, а їй та молодшому сину - квартиру, для чого вони позичали гроші у розмірі 2500 доларів США, а 3500 доларів США вони отримали у ОСОБА_13., як завдаток на майбутню угоду купівлі-продажу квартири. Після чого, відповідачу і сину був куплений вищевказаний будинок за 6000 доларів США, куди переїхав жити ОСОБА_2. з старшим сином ОСОБА_1, а в грудні 1996 року вони продали квартиру, і повернули кошти, які позичали, і повернули кошти по завдатку ОСОБА_13. Третя особа пояснила, що відповідач ніколи не заперечував, що сину належить на праві власності частина будинку, хоча він і не був вказаний як покупець, навіть коли було вирішено у 2005 році продати вказаний будинок, для того що б сину купити окреме житло. Спір виник, коли у 2006 році відповідач відмовився передати сину частину грошей від проданого ним будинку, при цьому придбавши собі інше житло.

Треті особи приватні нотаріуси ОСОБА_19., ОСОБА_16., ОСОБА_15. подали до суду заяви про слухання справи за їх відсутності.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, показання свідків, сторін, дослідивши матеріали справи (у відповідності з вимогами ст. 11 ЦПК України - у межах заявлених вимог), вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 41 Конституції України встановлено право приватної власності, яке є непорушним. Згідно вказаної статті, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Судом встановлено, що ОСОБА_1на праві власності, в порядку приватизації, належала 1/5 частина квартири АДРЕСА_2, що підтверджено свідоцтвом про право власності на квартиру № 3569 від 23.04.1996 p., видане Донецькою міською Радою (а.с. 14). Іншими співвласниками вказаної квартири були члени його сім'ї: ОСОБА_2., ОСОБА_7., ОСОБА_8. і ОСОБА_9.

Згідно договору купівлі-продажу, укладеному 02.12.1996 p., ОСОБА_2., ОСОБА_7., ОСОБА_9.   продали ОСОБА_9. квартиру АДРЕСА_2.

4

 Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_20., реєстр № 2433 (а.с.16).

Встановлено, що станом на 02.12.1996 p., коли було укладено вищевказаний договір, ОСОБА_1був неповнолітнім, що підтверджено свідоцтвом про народження, актова запис № 436 від 05.09.1980 p., Палац урочистих подій м.Донецька (а.с.8), паспортом позивача (а.с. 5-11). Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної Ради м.Донецька від 05.08.1996р., ОСОБА_7., матері неповнолітнього на той час позивача ОСОБА_1., було дозволено укласти договір купівлі-продажу належної неповнолітньому частини квартири 48 в будинку 9 по вул.Днепродзержинська в Донецьку (а.с.15).

Статтею 78 КпШС України (1969р.), встановлено, якщо у неповнолітніх є належне їм майно, батьки управляють ним як опікуни і піклувальники без спеціального на те призначення, але з додержанням відповідних правил про опіку і піклування. Стаття 145 вказаного кодексу, встановлює, що опіку не вправі без дозволу органів опіки і піклування укладати угоди, а піклувальник - давати згоду на їх укладення, якщо вони виходять за межі побутових. Такими угодами, зокрема, є договори, що потребують нотаріального посвідчення і спеціальної реєстрації, відмова від належних підопічному майнових прав, поділ майна, поділ або обмін жилої площі, видача письмових зобов'язань тощо.

Таким чином, судом встановлено, що отримавши дозвіл на продаж власності неповнолітньої дитини, відповідач ОСОБА_2., як батько, та ОСОБА_7., як мати, не придбали ОСОБА_1. у власність нерухомість, таким чином позбавили позивача права власності на житло. Вказане в судовому засіданні не спростовано.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2. спочатку 01.08.1996 р. придбав будинок АДРЕСА_3 (а.с.17), 20.02.2006 р. придбав будинок АДРЕСА_1(а.с.234), що підтверджено договорами які посвідчені нотаріально реєстр №4545 приватний нотаріус ОСОБА_14., реєстр № 2164 приватний нотаріус ОСОБА_16. відповідно. Приймаючи до уваги показання свідків ОСОБА_21., ОСОБА_22., ОСОБА_23., ОСОБА_24. и ОСОБА_25., які підтвердили факт того, що у придбаний будинок по АДРЕСА_3 у 1996 р. вселився і проживав позивач, що у вказаному будинку знаходилися речі ОСОБА_1, а також приймаючи до уваги письмові докази - договір-узгодження від 31.07.1996р. укладений між ОСОБА_13. і ОСОБА_6. стосовно вартості квартири, суд дійшов висновку, що дійсно існувала домовленість між батьками про придбання на ім'я неповнолітнього ОСОБА_1 частини власності в будинку 130 по АДРЕСА_3, що позивач помилково тривалий час вважав, що в будинку по АДРЕСА_3 є його частина власності. Тому суд вважає, що строк позовної давності позивачем не порушено.

Відповідно до вимог ч.б ст.  203  ЦК України, якою передбачені загальні вимоги,     додержання    яких    є    необхідним    для    чинності    правочину, правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

На підставі вказаного, суд вважає, що правочини, які були вчинені відповідачем суперечать правам і інтересам, на той час, неповнолітнього позивача. Таким чином, згідно вимог ст. 215 ЦК України, є підстави для визнання правочинів недійсними, так як в момент їх вчинення, відповідачем не були додержані вимоги, які встановлені частиною шостою статті 203 цього Кодексу.

Тому позовні вимоги позивача про визнання вищевказаних правочинів недійсними в частині покупця, продавця, є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Показання свідків ОСОБА_26., ОСОБА_27., ОСОБА_28не спростовують вищевказані обставини.

Статтею 217 ЦК України, встановлено недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.

5

Таким чином, позовні вимоги про визнання права власності за ОСОБА_2 СМ. на 1/2 частину в будинку АДРЕСА_2є законними, обгрунтованими і підлягають задоволенню.

Крім того, на підставі вищевказаного, позовні вимоги ОСОБА_4 щодо визнання його добросовісним набувачем домоволодіння № АДРЕСА_3 підлягають задоволенню, що відповідає вимогам ст.ст. 330. 388 ЦК України

На підставі ст.ст. 203, 215, 330, 388 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 208-210, 212-216, 218 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5про визнання частково недійсним договори купівлі продажу, визнання права власності на частину домоволодіння - задовольнити.

Визнати частково недійсним, в часті покупця, договір купівлі-продажу домоволодіння по вулиці АДРЕСА_3, посвідчений 05.08.1996 р. приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_14., реєстр № 4545.

Визнати частково недійсним, в часті покупця, договір купівлі-продажу домоволодіння по вулиці АДРЕСА_3, від 19.12.2005р., посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_15., реєстр № 3435.

Визнати частково недійсним, в часті покупця договір купівлі-продажу домоволодіння по АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2і ОСОБА_5, посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу ОСОБА_16.

Визнати ОСОБА_1покупцем Уг частини домоволодіння № АДРЕСА_1по договору купівлі-продажу від 20.02.2006р., посвідчений приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округа ОСОБА_16., реєстр №2164.

Визнати за ОСОБА_1право власності на 1/2 частину домоволодіння № АДРЕСА_1.

Зустрічний позов ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2про визнання добросовісним набувачем - задовольнити.

Визнати ОСОБА_4 добросовісним набувачем домоволодіння № АДРЕСА_3.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Донецької області через Калінінський районний суд м. Донецька.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений статтею 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку..