Справа № 2 « А »–1041/2010 р.  

ПОСТАНОВА    

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ  

 17 листопада 2010 р. суддя Вишгородського районного суду Київської області   Божок С.К. розглянувши в порядку скороченого провадження одноособово адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та  соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації, третя особа – Військова частина 3027 про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок і виплатити недоотриману суму щомісячної грошової доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю

                                                    встановив :

 Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій відповідача щодо відмови у виплаті щомісячної доплати як працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю неправомірними та зобов’язати відповідача провести перерахунок та виплатити недоотримані суми щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю за період з 2007 р. по 2010 р. з урахуванням індексу інфляції у розмірі 29 017 грн. 95 коп. передбачені ст. 39 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » від 28.02.1991 р.  

Свої вимоги обґрунтовував наступним: він є працюючим на території зони посиленого радіологічного контролю і відповідно до абз.4 ч.1 ст. 39  Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » має право на отримання щомісячної грошової доплати в сумі однієї мінімальної заробітної плати. При цьому розмір мінімальної заробітної плати береться для розрахунку на момент виплати грошової доплати. У зв’язку з тим, що відповідачем через третю особу не було здійснено щомісячну грошову доплату у розмірі, визначеному законодавством України, виникла заборгованість з урахуванням індексу інфляції за період з 2007 р. по  2010 р. в розмірі 29 017 грн. 95 коп.  

З поданих представником відповідача письмових заперечень вбачається, що відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та наполягає на застосуванні строків позовної давності відповідно до вимог ст. 99 КАС України.  

Відповідач не розпоряджається бюджетними коштами на потреби соціального захисту населення, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Порядок використання коштів Державного бюджету затверджений Постановою КМ України від 20.09.2005 р. № 936 на даний час не змінений та не скасований. Відповідач не наділений повноваженнями самостійно визначати розмір компенсаційних виплат громадянам.  Відповідно до ст. 95 Конституції України виключно законом України про Державний бюджет визначаються будь-які видатки держави на загально-суспільні потреби, розмір і цільове призначення цих видатків. Законом України « Про Державний бюджет України » не передбачалися бюджетні призначення для доплати за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю у розмірі мінімальної заробітної плати. Крім того, позивачем порушений строк позовної давності без поважних причин і відповідно до ст. 100 КАС України позивачу необхідно відмовити у задоволенні позовних вимог.  

Суддя, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183-2 КАС України, розглянувши справу в порядку скороченого провадження одноособово, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем  обставини, дійшов наступного.    

 Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.  

Судом встановлено, що позивач по справі є таким, що постійно проживає та працює на території зони посиленого радіологічного контролю. З 26 травня 2004 р. по даний час працює в зоні посиленого радіологічного контролю, що підтверджується довідкою № НОМЕР_1 від 02.11.2010 р.  

Відповідно до вимог ст. 39 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » від 28.02.1991 р. позивач за період з 01 січня 2007 р. по 01 жовтня 2010 р. має право на щомісячну грошову доплату в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. При цьому, розмір мінімальної заробітної плати визначається Законом України про державний бюджет на відповідний рік і цей розмір береться для розрахунку на момент виплати доплати. Щомісячна грошова доплата здійснюється за місцем роботи за фактично відпрацьований час за рахунок коштів, отриманих від Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації.  

 Фінансування витрат, пов’язаних з реалізацією вищевказаного Закону, здійснюється за рахунок державного бюджету.  

 Відповідно до ст. 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями  та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.    

 Встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26.07.1996 р. № 836 « Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » гарантований мінімальний розмір розрахункової величини для всіх видів виплат, передбачених Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  суперечить вимогам ст. 39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».

 Законом України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » (статті 62, 67 ) Кабінету Міністрів надано право проводити лише роз’яснення порядку застосування цього Закону, та підвищувати розміри доплат, пенсій і компенсацій, передбачених цим Законом, відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати, але не зменшення їх та встановлення у твердій сумі, яка не відповідає Закону.  

 Іншими Законами ( « Про встановлення мінімальної заробітної плати », « Про Державний бюджет » ) в період 2002 р.  по даний час Кабінету Міністрів України також не надавалося право на зменшення гарантованих державою виплат, а дише надано право здійснювати застосування норм, в яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, виходячи з реальних можливостей видаткової частини заробітної плати, але ніяких рішень з   цих питань Кабінет Міністрів не приймав.  

 Відповідно до положень статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту і обсягу  існуючих прав і свобод не допускається.  

 05.10.2006 р. внесено зміни до Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » відповідно до вимог ст. 71 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » дія положень цього Закону не може призупинятися іншими  законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.  

 Висновок суду також ґрунтується на аналізі рішень Конституційного Суду України від  20.03.2002 р. та 01.12.2004 р.

 Так, Конституційний суд України визначає, що відповідно до ст. 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов’язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров’я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров’я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави.  

 Конституційний Суд України вважає, що для значної кількості громадян пільги, компенсації і гарантії, право на які передбачено чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня, який не може бути нижчим від прожиткового мінімуму, встановленого законом, то звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття законів або внесення змін до чинних законів за ст. 22 Конституції України не допускається. Зупинення його дії  можливе  умови введення відповідно до  пункту 31 ч. 1 ст. 85, п. 19  ч. 1 ст. 92 Конституції України надзвичайного стану.  

 Крім того,  Конституційний Суд України рішеннями від 09 липня 2007 р. № 6-рп, від 22 травня 2008 р. № 10-рп. визнав неконституційними зупинення Законом України про державний бюджет України дію інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів, встановлення іншого ( додаткового ) правового регулювання відносин, ніж вже передбачено законами.

 Виходячи з загальних засад пріорітетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме  ст. 39 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи »,  а не постанова  Кабінету Міністрів України   від 26.07.1996 р.  № 836 « Про  компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».

 За таких обставин та з урахуванням вимог ст. 39 Закону України „ Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” позивачу за рахунок коштів отриманих від Управління праці та соціального захисту населення необхідно виплатити недоотримані суми щомісячної грошової доплати, як працюючому в зоні радіологічного забруднення за період з 01 січня 2007 р. по 01 жовтня 2010 р. в розмірі однієї мінімальної заробітної плати. При цьому розмір мінімальної заробітної плати береться для розрахунку на момент  виплати  щомісячної доплати.

Суд дійшов висновку про те, дії Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації щодо відмови позивачу у виплаті щомісячної доплати як працюючому на території  радіоактивного забруднення відповідно до вимог ст. 39 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи « необхідно визнати неправомірними. Позов в цій частині підлягає задоволенню.  

 Доводи представника відповідача, що позов не підлягає задоволенню у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків, судом не може бути прийнята до уваги.

Статтею 99 КАС України встановлено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом та іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду встановлені частинами 1 та 2 стаття 100 КАСУ, згідно з якою пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову, за умови якщо на цьому наполягає одна із сторін.

У письмових запереченнях проти позову представник відповідача наполягав на застосуванні наслідків пропуску строків звернення до суду стосовно позовних вимог позивача.      

Судом встановлено, що рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 офіційно оприлюднено у Офіційному Віснику України, 2007, № 52, 27.07.2007 р.  

Таким чином, позивач повинен був дізнатися, що його право на отримання щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю порушено саме з моменту оприлюднення зазначеного рішення Конституційного Суду України, тобто з 27.07.2007 р.  

Приймаючи до уваги, що позивач звернувся до суду 10 листопада 2010 р., суд вважає, що позивачем пропущений строк звернення до суду щодо зобов’язання виплатити недоотримані суми щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю за період з січня 2007 р. по 10 травня 2010 р. і перерахунку підлягає недоотримана сума щомісячної доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю за період з  10 травня 2010 р. по 10 листопада 2010 р.  

Таким чином відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок та виплатити позивачу різницю недоотриманої ним доплати за роботу в зоні посиленого радіологічного контролю за період з 10 травня 2010 р. по 10 листопада 2010 р. в розмірі, визначеному ст. 39 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ». Позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню.  

 Позивач просить стягнути з відповідача відповідно ст. 625 ЦК України недоплачену  суму щомісячної грошової доплати працюючому в зоні посиленого радіологічного контролю з урахуванням встановленого індексу інфляції.  

 Суд вважає, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, виходячи з наступного. Судом розглядається спір у сфері публічно-правових відносин, які не передбачають способу захисту порушеного права обраного позивачем.  

       Керуючись ст. 39, 71 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » від 28.02.1991 р., ст.ст. 21, 22 Конституції України, Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп, від 22 травня 2008 р. № 10-рп., ст.ст. 159-163, ст. 183-2 КАС України, суд –  

                          ПОСТАНОВИВ :  

      Позовні вимоги задовільнити частково.

      Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1 щомісячної доплати як працюючому на території радіоактивного забруднення неправомірними.

        Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, яке розташоване за адресою: 07300, м. Вишгород вул. Набережна,6 А здійснити перерахунок та виплатити на користь ОСОБА_1 різницю недоотриманої ним доплати як працюючому на території радіоактивного забруднення за період з 10 травня 2010 р. по 10 листопада 2010 р. у розмірі, передбаченому ст. 39 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».

 В іншій частині позовних вимог відмовити.  

 Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через Вишгородський районний суд Київської області.  

 Суддя