Судове рішення #12279980

            справа № 2 « А « -506/2010  

   

                 

   

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

      2 вересня    2010 року Вишгородський районний суд Київської області в складі


головуючого – судді   Божок С.К.  

при секретарі   Грищенко К.Г.  


 розглянувши у відкритому   судовому засіданні в залі суду  в м. Вишгороді адміністративну справу за позовом  ОСОБА_3 до Управління праці та соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації  про визнання дій неправомірними  та  зобов”язання видати посвідчення  

В С Т А Н О В И В:

 Позивач звернувся до суду  з позовом до відповідача про визнання дій  відповідача  щодо відмови у видачі посвідчення неправомірними та зобов”язати відповідача видати посвідчення інваліда війни 2 групи встановленого  зразка. Свої вимоги  позивач обгрунтовував наступним : в період часу з 30.06.1986 р. по 30.07.1986 р. , з 30.03.1987 по 30.04.1987 р.  він приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у складі воєнізованого формування  Цивільної оборони.   Він є постраждалим внаслідок аварії на ЧАЕС 1 категорії , інвалідом 2 групи.  Відповідно до довідки СЕК. Та експертного висновку Центральної міжвідомчої  експертної комісії по встановленню причинного зв”язку  хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, його захворювання пов”язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.  

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України  „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту „ до інвалідів війни належать  особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони, які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов”язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської  катастрофи. Відповідач , на якого покладено  відповідно  до п. 7 Постанови Кабінету Міністрів України  „ Про порядок видачі  посвідчень і нагрудних знаків ветеранів війни „  функція щодо видачі посвідчення  інвалід війни , відмовив у видачі посвідчення . Вважає, що відмова відповідача у видачі посвідчення  інваліда війни 2 групи порушує його права , суперечить вимогам законодавства.  

У судовому засіданні позивач доводи позовної заяви підтримав та просив задовільнити.

Представник відповідача в судове засідання не з”явився. Про день, час слухання справи повідомлений у встановленому порядку. Причини неявки суду невідомі. З поданих письмових заперечень  щодо заявлених позовних вимог вбачається, що відповідач не визнає позовні вимоги посилаючись на те, що на сьогоднішній день механізм реалізації положень п. 9 ст. 7 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”  чітко не визначений та згідно роз”яснень Міністерства  України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи ( лист від 14.08.2006 р. № 04-9492/281 )  чинність   Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії  їх соціального захисту „ не поширюється на осіб, які направлялися на виконання робіт з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, органами управління у справах Цивільної оборони, створеними у складі підприємств, установ, організацій. Просили відмовити у задоволенні позовних вимог  та розглядати справу за відсутності представника відповідача.  

За таких обставин, з урахуванням думки позивача, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності представника відповідача на підставі наявних у справі доказів.  

Вислухавши доводи позивача, перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов наступного.  

Судом встановлено, що позивач  є постраждалим від Чорнобильської катастрофи 1 категорії.  Дана обставина підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1, виданим 06.03.2007 р.  Київською обласною державною адміністрацією. У встановленому порядку видане  ОСОБА_3  посвідчення  перереєстроване, копія посвідчення знаходиться у матеріалах справи ( а.с. 4 ).  

Судом встановлено, що позивач в період часу з 29.01.1986 р. по 19.07.1989 р.  перебував  працював  водієм  в Ірпінському АТП-11065, що підтверджується витягом з трудової книжки позивача ( а.с. 14 ).      

Відповідно до  Наказу  начальника ЦО    Ірпінського  автопідприємства № 11065  від 26.04.1986 р.  Органом управління у справах Цивільної оборони  Ірпінського  автопідприємства  № 11065   було укомплектовано  особистим складом формування  Цивільної Оборони об”єкта з подальшим залученням до ліквідації аварії на ЧАЕС.

Відповідно до наказу за № 96 від 30.06.1986 р.  в.о. начальника Іранського авто підприємства 11065   ОСОБА_3 був   направлений у відрядження до м. Чорнобиля   строкм на 1 місяць з  30.06. по 30.07.1987 р.  на ліквідацію наслідків аварії на ЧАЕС ( а.с. 10 ).

Відповідно до наказу  за № 39 від 30.03.1987 р. начальника Ірпінського  автопідприємства 11065  ОСОБА_3  був направлений у відрядження в м. Чорнобиль  строком на 1 місяць з 30.03. по 30.04.1987 р. ( а.с. 11 ).  

Заходи Цивільної Оборони  носили обов”язковий характер, а створення  служб та формувань  Цивільної оборони  здійснювалося за територіально- виробничим принципом із зарахування до них максимальної кількості працездатного населення.  

Згідно  з п. 9 ч. 2 ст. 17 Закону України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту „ до інвалідів війни належать особи, залучені до складу формувань Цивільної оборони , які стали інвалідами внаслідок захворювань, пов”язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи  

Позивач визнаний інвалідом 2 групи  довічно. Відповідно до  експертного  висновку Центральної міжвідомчої експертної комісії про встановленню причинного зв”язку хвороб, інвалідності та смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, захворювання позивача пов”язане  з роботами по ліквідації наслідків аваріїї на ЧАЕС ( а.с. 6, 8 ).  

Отже, враховуючи вищевикладене , суд дійшов висновку про те, що  позивач  в період часу  з 30.06. по 30.07.1986 р.,  з 30.03.  по 30.04.1987 р. був залучений до складу формувань Цивільної оборони  Ірпінського  автопідприємства 11065, перебував у відрядженнях  в м. Чорнобилі  по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС , є інвалідом 2 групи довічно  у зв”язку з захворюванням,  пов”язаним  з роботами по ліквідації наслідків на ЧАЕС , є постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії   і має право на отримання  статусу інваліда війни   відповідно до п.9   ст.. 7 Закону  України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту „.

Відповідно до ст. 92  Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.  

Виходячи з загальних засад пріорітетності законів над  підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору  застосуванню підлягає саме  п.9   ст.. 7 Закону  України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту „.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача  щодо відмови позивачу  у  видачі посвідчення інваліда війни необхідно визнати неправомірними.  

 Доводи   представника відповідача, викладені  у письмовому запереченні на позовні вимоги , щодо  відсутності механізму  реалізації  положень п. 9 ст. 7 Закону України  „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту „   та роз”яснення  Міністертства  України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків  Чорнобильської катастрофи  як на причину  відмови у видачі посвідчення інваліда війни   не заслуговують на увагу.  

   Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72  цього Кодексу

 Суд дійшов висновку про те, що позивач довів в судовому засідання,  що він  має право на  отримання статусу інваліда  війни 2 групи та посвідчення „ інваліда війни 2 групи”.    

 На підставі викладеного , керуючись статтями 6,  158-163 КАС України, п.9   ст.. 7 Закону  України „ Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту „, ст.. 22 Конституції України ,    суд  

 П О С Т А Н О В И В:

 Позовні вимоги задовільнити  в повному обсязі.

Визнати дії Управління праці соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації щодо відмови  ОСОБА_3  у видачі посвідчення          „ Інваліда  війни 2 групи „.  неправомірними.  

Зобов”язати Управління праці соціального захисту населення Вишгородської районної державної адміністрації  видати   ОСОБА_3  посвідчення  „ Інваліда  війни 2 групи „  встановленого зразка.  

Апеляційна скарга  га постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня її проголошення.  У разі застосуванням судом частини третьої стаття 160 цього Кодексу , а також прийняття постанови у  письмовому провадженні апеляційна скарга подається  протягом десяти днів  з дня отримання копії постанови.  Апеляційна скарга подається до адміністративного суду  апеляційної інстанції через Вишгородський районний суд Київської області.  Копія апеляційної скарги одночасно  надсилається особою, , яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

        Суддя  

   

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація