Справа № 2 « А »–1006/2010 р.
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 листопада 2010 р. суддя Вишгородського районного суду Київської області Божок С.К. розглянувши в порядку скороченого провадження одноособово адміністративну за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районні про визнання дій неправомірними та зобов’язати здійснити проведення перерахунку та виплати пенсії
встановив :
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про визнання дій відповідача щодо призначення пенсії у розмірі, який не відповідає вимогам закону неправомірними, зобов’язати відповідача з 1 листопада 2006 р. провести перерахунок та виплату державної (основної) та додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров’ю в розмірі, який відповідає ч. 4 ст. 54 та п. 2 ч. 1 ст. 50 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » ( далі – Закону ), із урахуванням виплачених сум.
Свої вимоги обґрунтовував наступним: він є інвалідом 2 групи від захворювання, пов’язаного із наслідком аварії на ЧАЕС. Відповідно до ч. 4 ст. 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » має право на отримання пенсії у розмірі не нижчому ніж 8 мінімальних пенсій за віком. Окрім основної пенсії відповідно до ст. 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Відповідач відмовив у виплаті пенсії у розмірі встановленому ст. ст. 54, 50 Закону України.
Відмова відповідача у виплаті пенсії у розмірі встановленому Законом є неправомірною та звужує його права, як потерпілого від наслідків аварії на ЧАЕС 1 категорії, інваліда 2 групи.
З поданих представником відповідача письмових заперечень вбачається, що відповідач заперечує проти заявлених позовних вимог та наполягає на застосуванні строків позовної давності відповідно до вимог ст. 99 КАС України.
Підстав для визнання дій відповідача неправомірними щодо відмови у виплаті пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю для інвалідів 2 групи у розмірі мінімальної пенсії за віком 75 % відсутні, оскільки відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України. В ст. 95 Конституції України зазначено, що виключно законами України « Про державний бюджет України » визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби. У законах про Державний бюджет України щорічно, виходячи з реальних фінансових ресурсів державного бюджету, передбачається забезпечення фінансовими ресурсами потреби коштів на реалізацію положень законів України в обсязі, необхідному для виплати допомоги, компенсацій та доплат в розмірах, встановлених законами про державний бюджет на відповідний рік та постановами Кабінету Міністрів України. Відповідач не є розпорядником коштів.
Суддя, відповідно до вимог ч. 4 ст. 183-2 КАС України, розглянувши справу в порядку скороченого провадження одноособово, оцінивши повідомлені позивачем, відповідачем обставини, дійшов наступного.
Суддя дійшов висновку про те, що при вирішенні даного спору мають застосовуватися положення Конституції України, як норми прямої дії, та норми Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».
Судом встановлено, що позивач є таким, що постраждав від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 категорія 1 ( а.с. 8 ), яке у встановленому порядку перереєстроване. Позивач є інвалідом 2 групи з 14 травня 2002 р. довічно, захворювання пов’язане з ліквідацію наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Дані обставини підтверджуються довідкою ( а.с.8 ).
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.
Відповідно до ст. 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » пенсія інвалідам 2 групи від захворювання, пов’язаного із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС повинна становити 8 мінімальних пенсій за віком. Відповідно до ст.ст. 49, 50 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком відповідає розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Cуд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 113 Конституції України Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією і законами України, а отже постанови Кабінету Міністрів України не повинні суперечити нормативним актам, які мають вищу юридичну силу.
Крім того, інтереси і права громадян є основоположними факторами чинного законодавства, а тому твердження про обмеженість бюджетних асигнувань не може слугувати підставою для порушення цих прав.
Відповідно до положень статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийняття нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту і обсягу існуючих прав і свобод не допускається.
Законність вимоги позивача про визнання його права на як інваліда 2 групи від захворювання, пов’язаного із наслідками аварії на Чорнобильській АЕС на пенсію у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, підтверджується також рішеннями Конституційного Суду України від 22 травня 2009 р. №10-рп/2009, яким визнано неконституційним зупинення Законом України про державний бюджет України дію інших законів щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до законів , встановлення іншого ( додаткового ) правового регулювання відносин, ніж вже передбачено законами.
Відповідно до ст. 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод визначаються виключно законами України.
Виходячи з загальних засад пріорітетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягає саме ст. ст. 54, 50, 49 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ».
Таким чином, суд дійшов висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у перерахунку та виплаті пенсії у розмірі, який відповідає вимогам ст. 50, 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » необхідно визнати неправомірними.
Доводи представника відповідача, викладені у письмових запереченнях, що позов не підлягає задоволенню у зв’язку з відсутністю бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання суб’єктами владних повноважень на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань, судом не може бути прийнята до уваги.
За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 4 ст. 54, п. 2 ч.1 ст. 50 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » відповідач з листопада 2006 р. повинен здійснити перерахунок та виплату державної ( основної ) та додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров’ю, виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » із урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд дійшов висновку про те, що позивачем не пропущений строк позовної давності, оскільки строк позовної давності не може бути застосований до даних правовідносин, т.я. відповідно до ч. 2 ст. 87 Закону України « Про пенсійне забезпечення » визначено, що « суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь яким строком ». Відповідно до п. 5 ст. 268 ЦК України позовна даність не поширюється на вимогу застрахованої особи до страховика про здійснення страхової виплати ( страхового відшкодування ). Позивач є застрахованою особою в системі загальнообов’язкового пенсійного страхування, а пенсія є страховою виплатою. Відповідно до ч. 3 ст. 268 ЦК України позовна даність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю. Додаткова пенсія - це пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю.
Керуючись ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », ст.ст. 92, 22 Конституції України, рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2009 р. № 10-рп., ч. 2 ст. 87 Закону України « Про пенсійне забезпечення » , ст. 268, 267 ЦК України, ст. 159-163, ст. 183-2 КАС України, суд –
Постановив :
Позовні вимоги задовільнити.
Визнати дії Управління Пенсійного фонду України у Вишгородському районі щодо відмови у перерахунку ОСОБА_1 пенсії у розмірі, який відповідає вимогам ст. 50, 54 Закону України « Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи » неправомірними.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України Вишгородського району з 01 листопада 2006 р. провести ОСОБА_1 перерахунок і виплату державної ( основної ) та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст. 50, 54 Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи », виходячи з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України « Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування » із урахуванням виплачених сум.
Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до адміністративного суду апеляційної інстанції через Вишгородський районний суд Київської області.
Суддя