справа №2-1989/10  

                    категорія №  

  РІШЕННЯ  

  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  23 листопада 2010 року Нахімовський районний суд м. Севастополя в складі:  

головуючого судді – Лемешко А.С.,  

при секретарі – Пус М.Ю.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Севастополі цивільну справу за позовом КП «Жилсервіс №15» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом виселення та зустрічним позовом ОСОБА_1 до КП «Жилсервіс №15» про визнання права користування житловим приміщенням,  

  ВСТАНОВИВ:  

Позивач КП «Жилсервіс №15» звернувся до суду з позовом до відповідача ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні приміщенням: житловою кімнатою площею 46,9 кв.м. шляхом виселення. Вимоги мотивовані тими обставинами, що відповідачка самовільно зайняла приміщення: житлову кімнату, площею 46,9 кв.м. (раніше червоний кут) та незаконно без відповідних підстав проводить там реконструкцію приміщення.  

Відповідачка ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до КП «Жилсервіс №15» про визнання права користування жилим приміщенням: кімнатою №1/12-16 площею 49,6 кв.м.. Вимоги мотивовані тими обставинами, що вона вселилася у спірну житлову кімнату як член сім’ї наймача ОСОБА_2., який є її батьком. Після смерті батька ІНФОРМАЦІЯ_1 року вона залишилася проживати у спірній кімнаті, однак відповідач став вимагати звільнити кімнату.  

У судовому засіданні відповідачка та її представник позовні вимоги КП «Жилсервіс №15» не визнали, зустрічні позовні вимоги підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, що викладені у зустрічному позові та запереченнях до позову. Просять визнати за ОСОБА_1. право користування жилим приміщенням: кімнатою №1/12-16 площею 49,6 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1. У задоволенні первісного позову просять відмовити.  

Представник КП «Жилсервіс №15» у судове засідання не з’явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю, на позові наполягає в повному обсязі.  

Суд, вислухавши сторону, вивчивши матеріали справи, вважає позовні вимоги та зустрічні вимоги не обгрунованими і такими що не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що будівля АДРЕСА_1 з 2009 року має статус житлового будинку та знаходиться на балансі КП «Жилсервіс-15». До 2009 року дана будівля була гуртожитком.  

Згідно зі ст.18 Житлового Кодексу України, управління житловим фондом здійснюється власником або уповноваженим ним органом в межах, визначених власником.  

Відповідачка з донькою з жовтня 2005 року проживають у кімнаті 12-16 площею 46,9 кв.м. у квартирі АДРЕСА_1, яка була надана громадянину ОСОБА_2. за договором користування жилою площею у гуртожитку №Д-85 від 19.09.2005 року,який є її батьком та ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер.   

Відповідно до ст.ст. 128, 129 ЖК України жила площа в гуртожитку надається за спільним рішенням адміністрації підприємства, установи, організації чи органу кооперативної або іншої громадської організації та відповідного профспілкового комітету і комітету комсомолу. Єдиною підставою для вселення на надану жилу площу є спеціальний ордер, який адміністрація підприємства, установи, організації видає громадянинові на підставі рішення про надання жилої площі в гуртожитку.  

  Згідно з роз’ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у ч. 4 п. 10 постанови «Про деякі питання, що виникають в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12 квітня 1985 року   № 2, суд, встановивши, що особа не набула права на жиле приміщення, з цих мотивів відмовляє в позові про захист порушеного права.  

Оскільки позивачкою за зустрічним позовом ОСОБА_1. не надано доказів того, що вона була поселена у гуртожиток на законних підставах і вселення в кімнату №1/12-16 площею 46,9 кв.м. кварті №1 у встановленому законом порядку, тому суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання за відповідачкою та її донькою права користування вказаною жилою кімнатою.  

  Разом з цим,    суд вважає, що позивачем КП «Жилсервіс №15» не надано доказів, стосовно того, що саме їм належить право розпорядження даним майном, оскільки на момент подачі позову статус будинку мав житлового та переданий до Фонду комунального майна. КП «Жилсервіс №15» є лише балансоутримувачем та здійснює комунальні послуги, тому є неналежним позивачем по спору щодо усунення перешкод в користуванні та виселення. Крім того, КП «Жилсервіс №15» просить виселити відповідача з підсобного приміщення, тоді як спірна кімната згідно довідки БТІ та ДРОНМ м. Севастополя є житловою кімнатою.  

Керуючись ст.ст. 58,61,63,65,116,127-132 Житлового Кодексу України, ст. 391 ЦК України, ст.ст.10,30, 60,64,88,212-215 ЦПК України, суд  

  ВИРІШИВ:  

  У задоволенні позовом КП «Жилсервіс №15» до ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні приміщенням шляхом виселення - відмовити.  

У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до КП «Жилсервіс №15» про визнання права користування житловим приміщенням – відмовити.  

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Севастополя через суд першої інстанції шляхом подачі у 10-ти денний строк з моменту проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-ти діб з дня отримання копії цього рішення.  

    Головуючий – суддя:           /підпис/  

    Згідно з оригіналом:  

Суддя Нахімовського районного  

Суду   м. Севастополя                   А.С. Лемешко