№2-а-1053/10  

П О С Т А Н О В А  

іменем України  

04 листопада 2010 року                                                               м. Зміїв  

      Зміївський районний суд Харківської області в складі:  

 головуючого судді Овдієнка В.В.

 при секретареві Зубенко Л.С.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до командира взводу  БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова капітана міліції Волошина Олексія Леонідовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,  

  в с т а н о в и в:    

 22 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив відкрити провадження по справі, скасувати постанову командира взводу  БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова капітана міліції Волошина О.Л. від 19.09.2010 року про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що копію вказаної постанови він отримав 19 вересня 2010 року від інспектора ДАІ в місці зупинки його транспортного засобу. З вказаної незаконної та неконкретної постанови вбачається, що 19 вересня 2010 року о 19 годині 20 хвилини він керував автомобілем ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по проспекту Московському та не виконав при цьому вимог дорожнього знаку 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів» та здійснив рух по цій смузі, чим порушив вимоги п. 8.4 ПДР України.

З вказаного вище незаконного протоколу вбачається лише те, що він проїхав по цій смузі, а не рухався постійно, як це вказано у постанові, чого він і не заперечує.

Інспектор  ДАІ  у  постанові дійшов до  висновку, що він керував автомобілем в невизначеному населеному пункті по проспекту Московському біля невизначеного будинку у незазначеному напрямку та при цьому, не зрозуміло чи керував він автомобілем по смузі для маршрутних транспортних засобів, чи проїхав по цій смузі.

Вважав, що складена інспектором ДАІ постанова є незаконною, неконкретною, необґрунтованою, складена на підставі суб'єктивних (помилкових) тверджень інспектора ДАІ, суперечить даним, що викладені у протоколі, та взагалі не відповідає вимогам ч. 2 ст. 283 КУпАП, а тому не може бути доказом в суді з наступних підстав: у постанові та протоколі не зазначено ряд суттєвих на його погляд обставин: напрямок його руху, час складання постанови, точне місце вчинення правопорушення (номер будинку), точне місце його проживання та інше;  постанова складена на підставі даних, які не підтверджуються документально письмовими доказами (фото, відео зйомкою, поясненнями учасників дорожнього руху) та схемою правопорушення.

При складанні протоколу інспектор не роз'яснив йому права, що передбачені ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, про що він вказав безпосередньо у протоколі, а за наявності всіх вказаних вище недоліків вважав, що протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП.

Після зупинки його транспортного засобу, він вказав інспектору на те, що не допускав порушення правил дорожнього руху, оскільки виїхав (з повороту) на проїжджу частину вже після того місця, де за словами інспектора ДАІ встановлено знак, тобто знаку він бачити не міг. Вказав на свідка події – (1 особа, яка знаходилася в салоні автомобілю); прохав його вказати на свідків (очевидців) події, однак інспектор ДАІ проігнорував його прохання та склав відносно нього постанову, не дивлячись на те, що він не визнавав своєї   і  вини у вчиненому правопорушенні.

Крім того, під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення, тобто в момент виявлення «правопорушення», інспектором ДАІ не роз'яснено права, передбачені ст. 268 КУпАП та 63 Конституції України, що вважає, є порушенням гарантованих йому Державою Конституційних прав.

Дійсні обставини справи наступні: 19 вересня 2010 року близько 19 години 20 хвилини він керував автомобілем ВАЗ 2107, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 по невідомій йому вулиці в м. Харкові. З цієї вулиці він здійснив поворот праворуч на проспект Московський і продовжив рух, де його через близько 150 метрів було зупинено інспектором ДАІ. Будь-який дорожній знак, який би забороняв йому здійснювати вказаний маневр з місця початку маневру і до місця зупинки, на даній ділянці шляху відсутній.

 Підсумовуючи вищевикладене, інспектором ДАІ не доведено жодним чином факт його правопорушення та не зазначені докази, що підтверджують його винність у вказаному правопорушенні. Складена інспектором ДАІ постанова про накладення адміністративного стягнення не відповідає вимогам Закону, складена на підставі даних, які нічим не підтверджено, а тому не може бути доказом по даній справі. Вважав, що невідповідність постанови вимогам Закону тягне за собою недійсність прийнятого інспектором ДАІ рішення.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій підтримав позов та просив розглянути справу за його відсутністю.

Належним чином повідомлений відповідач командир взводу  БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова Волошин О.Л. в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, заперечень проти позовної заяви не надав.

У відповідністю з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, а відповідач – суб’єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду не прибув в судове засідання без повідомлення ним про причини неприбуття, суд визнав необхідним розглядати справу за їх відсутністю та вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Постановою командира взводу  БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова капітана міліції Волошина О.Л. від 19.09.2010 року серії АХ №302371 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке виявилося в тому, що 19.09.2010 року о 19 годині 20 хвилин в м. Харкові по проспекту Московському, 138 «а», ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, в зоні дії дорожнього знаку 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів», здійснив рух по цій смузі, чим порушив п. 8.4 ПДР України. (а. с. 4, 13).

З копії протоколу про адміністративне правопорушення від 19.09.2010 року вбачається, що 19.09.2010 року о 19 годині 20 хвилин в м. Харкові по проспекту Московському, 138 «а», ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, в зоні дії дорожнього знаку 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів», здійснив рух по цій смузі, чим порушив п. 8.4 ПДР України. ОСОБА_1 по суті порушення пояснив, що винним себе не вважає, не бачив дорожнього знаку 5.10, так як він розташований раніше того місця, з якого він почав рух по смузі. (а. с. 5, 12).

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідністю з ч. ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.  

Відповідно до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішенню справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

У відповідності до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано будь-яких заперечень проти позовної заяви, не надано доказів, що спростовують доводи позивача щодо відсутності в його діях порушення Правил дорожнього руху, а відповідно і незаконності винесеної у відношенні нього постанови про накладення адміністративного стягнення.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві стверджував, що він лише проїхав по смузі для руху маршрутних транспортних засобів, а не рухався постійно, як вказано у постанові.  

На підтвердження своїх доводів позивач надав схему свого руху, з якої вбачається, що на дільниці Московського проспекту, по якій рухався ОСОБА_1 з моменту виїзду на Московський проспект до моменту зупинки його інспектором ДПС не встановлений знак 5.11 «Смуга для руху маршрутних транспортних засобів». (а. с. 15).  

Докази, які б спростували зазначені твердження позивача не зазначені у протоколі та постан ові по справі про адміністративне правопорушення, а також не надані відповідачем і під час розгляду справи в суді.  

Таким чином, суть адміністративного правопорушення, яка викладена відповідачем у протоколі та постанові про адміністративне правопорушення від 19.09.2010 року, не ґрунтується на фактичних даних, а ґрунтується на припущенні відповідача про скоєння позивачем правопорушення, що суперечить вимогам ст. ст. 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є підставою для визнання постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необґрунтованою та незаконною, такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств та організацій.

Оскаржена позивачем постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, через що позовні вимоги про скасування цієї постанови є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 246, 251, 252, 256, ч. 3 ст. 258, 268, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 9, ч. 1 ст. 41, 70, 71, ч. 4 ст. 128, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд

  п о с т а н о в и в:  

 Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову командира взводу БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова капітана міліції Волошина Олексія Леонідовича від 19.09.2010 року серії АХ №302371 про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: