№2-1137/10

                   РІШЕННЯ  

            іменем України  

01 листопада 2010 року                                                      м. Зміїв

  Зміївський районний суд Харківської області в складі:  

 головуючого судді Овдієнка В.В.

 при секретарях Заводовському П.П., Зубенко Л.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення суми,

в с т а н о в и в:  

 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою про стягнення з ОСОБА_2 боргу за договором позики в сумі 10304 грн. 45 коп.

 Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування позову зазначив, що 11липня 2009 року ОСОБА_2 отримав від нього позику в сумі 1300 доларів США зі строком повернення до 30.12.2009 року.

У зазначені в розписках строки ОСОБА_2, на порушення своїх договірних зобов’язань, позику не повернув. На попередження про примусове стягнення позики та прохання про добровільну сплату боргу ОСОБА_2 ніяким чином не прореагував, в усній формі відмовився від сплати боргу.  

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав зазначені позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві. Вважав безпідставними заперечення відповідача проти позову, наполягав на тому, що між сторонами мав місце договір позики, укладений у письмовій формі. Будь-які інші відносини між сторонами не мають ніякого відношення до вказаного договору позики та не впливають на зобов’язання відповідача щодо повернення позики. Зважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 після перерви в судове засідання не з’явився без повідомлення причин, вважав за необхідне розглянути справу за його відсутністю.

Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав, пояснив, що дійсно склав розписку про отримання позики від ОСОБА_1 в сумі 1300 доларів США, борг він повернув але розписку назад не отримав. На підтвердження факту повернення боргу посилався на показання свідків. Крім того, пояснив, що на його думку, позивачем не надано достатніх доказів, які вказували б достовірно, що надана розписка дійсно складена ним (ОСОБА_2.). просив оголосити перерву, яка йому необхідна для отримання консультації та підготовки доказів того, що розписка складена не ним.  

Після перерви в судовому засіданні ОСОБА_2 повторно в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив.

У відповідністю з ч. ч. 4, 5 ст. 169 ЦПК України, у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Наслідки, визначені частинами другою-четвертою цієї статті, настають і в разі, якщо сторона залишить залу судового засідання.

Суд не має відомостей про причину повторної неявки в судове засідання після перерви відповідача ОСОБА_2, повідомленого належним чином, що дало підстави вирішити справу на підставі наявних у ній даних (постановити заочне рішення) у відповідністю з ч. 4 ст. 169 ЦПК України.

 Вислухавши учасників судового розгляду, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає задоволенню з наступних підстав:

У відповідністю зі ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду і якості.

 У відповідністю зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у простій письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподаткованого мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми.

 На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

 У відповідністю з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

 У відповідністю зі ст. 1051 ЦК України, позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані ним у меншій кількості, ніж встановлено договором.

 Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані ним у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

11 липня 2009 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був укладений договір позики у простій письмовій формі. На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_2 склав розписку, в якій зазначив, що позичив у ОСОБА_1 1300 доларів США, котрі зобов’язався повернути до 30 грудня 2009 року. (а. с. 4, 42).

 Відповідачем ОСОБА_2 не надано жодних доказів повернення вказаної в розписках суми боргу ОСОБА_1

 Відповідно до ч. 2 ст. 1051 ЦК України рішення суду не може ґрунтуватися на показаннях свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, оскільки договір позики мав бути складений у письмовій формі.  

 Після спливу строку, зазначеного в розписці, та пред’явлення вимоги про повернення боргу відповідач ОСОБА_2 не виконав зобов’язання повернути борг за договором позики.

З довідки №104 від 13.04.2010 року, виданої Зміївським відділенням №2838 ВАТ «Державний ощадний банк України», вбачається, що офіційний курс Національного банку України на 13.04.2010 року становить за 100 доларів США 792 грн. 65 коп. (а. с. 8).

 За таких обставин, позовна вимога ОСОБА_1 про стягнення з ОСОБА_2 суми боргу є обґрунтованою і підлягає задоволенню на суму 10304 грн., що дорівнює 1300 доларів США зо офіційним курсом НБУ станом на 13.04.2010 року (за 100 доларів США 792 грн. 65 коп.).

 У відповідністю зі ст. 88 ЦПК України з відповідача належить стягнути на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі 1% від суми задоволених позовних вимог, що складає 103 грн. 05 коп., та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.  

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 16, 549, 624, 625, 1046-1050 ЦК України, ст. ст. 10, 11, 15, 60, 88, 169, 209, 212-215, 224-228 ЦПК України, суд

  в и р і ш и в:  

 Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 10304 (десять тисяч триста чотири) грн. 45 коп. боргу за договором позики; 103 (сто три) грн. 05 коп. витрат по сплаті судового збору, 120 (сто двадцять) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення, а всього 10527 (десять тисяч п’ятсот двадцять сім) грн. 50 коп.

Заочне рішення може бути переглянуте Зміївським районним судом Харківської області за письмовою заявою відповідача.

 Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку до апеляційного суду Харківської області через Зміївський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Головуючий: