Справа № 2-2623/2007р.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

23 квітня 2007 року                                   Луцький міськрайонний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді -         Костюкевича O.K.

при секретарі -                                  Олексюк Т.В.,

з участю позивача - ОСОБА_1., відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2  Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове майно та самочинне будівництво, -

встановив:

13.03.2007 року ОСОБА_1. звернувся в суд з позовом до ОСОБА_2 Луцької міської ради про визнання права власності на спадкове майно та самочинне будівництво.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що 25.01.2001 року його мати ОСОБА_3 оформила заповіт на все належне їй майно в рівних частинах позивачу та його брату - відповідачу по справі. Після її смерті відкрилась спадщина на належне їй нерухоме майно, а саме будинок з надвірними будовами за адресою АДРЕСА_1

Зазначає, що він та його брат - відповідач ОСОБА_2. прийняли спадщину після смерті спадкодавиці шляхом подачі відповідної заяви у нотаріальну контору у строк до шести місяців після відкриття спадщини, а також шляхом спільного проживання з нею під час відкриття спадщини. Згідно заповіту позивач отримав частину житлового будинку по АДРЕСА_1, а саме кімнати за № 2-3, 2-4, 2-5.

Крім того, позивачем самочинно добудовано до успадкованої частини житлового будинку кімнати за № 2-1,2-2, 2-6, 2-7.

Просить суд визнати за ним право власності на спадкове майно, а саме: кімнати № 2-3, 2-4, 2-5 та 1А частину надвірних будівель, самочинно добудовані житлові кімнати № 2-1, 2-2, 2-6, 2-7 згідно технічного паспорту від 09.06.2006 року розробленого ВОБТІ по АДРЕСА_1.

Позивач ОСОБА_1. в судовому засіданні позов підтримав з підстав визначених в позовній заяві. Просив суд позов задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2. в судовому засіданні позов визнав. Проти його задоволення не заперечував.

Представник відповідача Луцької міської ради в судове засідання не з"явився з невідомих суду причин, хоча належним чином був повідомлений про час та місце слухання справи. Про причини неявки суд не повідомив. На думку суду в справі є достатньо доказів для її розгляду у відсутності представника відповідача Луцької міської ради.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази в справі, суд прийшов до висновку, що позов підставний та підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як вбачається із заповіту від 25.01.2001 року (а.с.25) ОСОБА_3. заповіла все належне їй майно в рівних частинах своїм синам, позивачу та відповідачу по справі.

2

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3. померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом від 26.02.2001 року (а.с.27).

Позивач ОСОБА_1. прийняв спадщину шляхом подачі відповідної заяви протягом шести місяців до нотаріальної контори. 21.11.2001 року останній оформив право на спадщину за заповітом на підставі відповідного свідоцтва від 21.11.2001 року (а.с.15), а ВОБТІ виготовлено новий технічний паспорт від 09.06.2006 року (а.с.5-10).

Відповідно до ч.1 ст. 1222 ЦК України спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

З вищенаведеного суд вважає за правильне визнати за позивачем право власності на спадкове майно, а саме кімнати № 2-3, 2-4, 2-5 та Vi частину надвірних будівель по АДРЕСА_1.

З пояснень позивача та досліджених в судовому засіданні матеріалів справи, встановлено, що останнім самочинно добудовано до успадкованої частини житлового будинку по АДРЕСА_1 кімнати за № 2-1, 2-2, 2-6, 2-7.

Судом досліджено заключения ТАМП „Волиньархпроект" від 13.10.2006 року та встановлено, що технічний стан самовільно добудованих кімнат за № 2-1, 2-2, 2-6, 2-7 відповідає дійсним державним будівельним нормам.

Відповідно до ч.1 ст. 376 ЦК України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважається самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Згідно ч.2 ст. 376 ЦК України, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Таким чином, оцінивши зібрані та досліджені в судовому засіданні докази в їх сукупності, враховуючи що технічний стан самовільно добудованих кімнат до вищезазначеного будинку відповідає діючим державним будівельним нормам, суд прийшов до висновку, що позов слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 58, 60,130, 213-215 ЦПК України, ст. ст. 16, 376, 392, 1223, 1233, 1268 ЦК України, суд, -

вирішив:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а сааме: кімнати № 2-3, 2-4, 2-5 та 1/2 частину надвірних будівель, самочинно добудовані житлові кімнати № 2-1, 2-2, 2-6, 2-7 згідно технічного паспорту від 09.06.2006 року розробленого ВОБТІ по АДРЕСА_1..

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження рішення протягом 10 (десяти) днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом 20 (двадцяти) днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 294 ЦПК України, рішення суду набирає законної сили після

3

закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.