Судове рішення #12277027

       

№2-а-1011/10  

П О С Т А Н О В А  

іменем України  

27 жовтня 2010 року                                                                    м. Зміїв  

      Зміївський районний суд Харківської області в складі:  

головуючого судді Овдієнка В.В.

 при секретареві Зубенко Л.С.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС ДАІ м. Харкова молодшого сержанта міліції Бондаренка Олександра Володимировича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,  

в с т а н о в и в:  

4 червня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, яка винесена інспектором ДПС БДПС ДАІ м. Харкова Бондаренком О.В.  

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 15.04.2010 року рухаючись у м. Харкові на автомобілі ВАЗ 2107, реєстраційний номер 86-45, по вул. Кірова, повертав на вул. Плеханівська на зелений сигнал світлофора. Після проїзду перехрестя був зупинений інспектором ДАІ Бондаренком О.В, який стверджував, що він не пропустив пішохода, чим порушив вимоги п. 16.2 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність ч. 2 ст. 122 КУпАП.

Він з інспектором не погодився. Володіє відмінним зором і увагою, з упевненістю може стверджувати на відсутність будь-яких пішоходів поблизу проїжджої частини в момент проїзду перехрестя і пішохідного переходу. На його прохання довести факт порушення, надати або хоча б показати пішохода, якого він нібито не пропустив, вказати свідків, які можуть підтвердити факт порушення, інспектор ніяк не відреагував. Пізніше було складено протокол серії АХ № 137457 про адміністративне правопорушення за ч. 2 ст. 122 КУпАП та постанову серії АХ № 239189 від 15.04.2010 року.

16.04.2010 року він звернувся з заявою до начальника Харківського управління ДАІ Швидкого Ш.Ш., в якій вказав свою незгоду з рішенням Інспектора дорожньо-патрульної служби БДПС відділу ДАІ міста Харкова молодшого сержанта міліції Бондаренка О.В. та з проханням розібратись в даній справі.

01.06.2010 року у поштовій скриньці він отримав відповідь на його заяву, де його доводи не задоволені, а винесена постанова АХ № 239189 по справі відносно нього залишена без змін.

Зважаючи на те, що він спочатку оскаржував неправомірні дії інспектора дорожньо-патрульної служби БДПС відділу ДАІ міста Харкова молодшого сержанта міліції Бондаренка О.В. до вищестоящого органу та отримав лист-відповідь на його заяву лише 01.06.2010 року, просив поновити йому строк на оскарження.

Відповідно до ст. 256 КУпАП вимоги до оформлення даного порушення повинні включати фіксацію даних і пояснення самого потерпілого пішохода. Якщо потерпілого пішохода немає, як немає і будь-яких свідків, протокол є незаконним.

На його заперечення стосовно того, що  він не вчиняв дій, які порушували б Правила дорожнього руху України, а рухався відповідно до цих Правил, інспектор зажадав надання посвідчення водія, реєстраційних документів на автомобіль, та страхового полісу, після чого повернувся до свого службового автомобіля, та в ньому склав протокол про адміністративне правопорушення від 15.04.2010 року. Протокол йому було надано на підпис після його складання та підписання інспектором. Коли він почав писати зауваження про незгоду з висновками інспектора, про те, що Правил дорожнього руху України він не порушував, поставив Z у незаповнених графах та графах, у яких повинні бути записані свідки, інспектор висловив своє обурення та сказав, що він повинен покаятися й визнати провину. Він ще раз заявив інспектору, що будь-яких порушень Правил дорожнього руху України з його боку не було.

В подальшому, врахувавши свої думки достатніми для визначення наявності обставин, які свідчать про вчинення ним правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП інспектор Бондаренко О.В. прийняв рішення про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн., та виніс постанову серії АХ № 239189 по справі про адміністративне правопорушення від 15.04.2010 року.

Вважав, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП є незаконним, необґрунтованим та недоведеним.

Він не порушував Правил дорожнього руху України, рухаючись по вул. Кірова, повертаючи на вул. Плеханівську на зелений сигнал світлофора. Поворот праворуч з вул. Кірова на вул. Плеханівську виконував відповідно до Правил дорожнього руху України.

Ст. 251 КУпАП встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами.

Вважав, що суб'єктивна думка, припущення та бажання інспектора дорожньо-патрульної служби Бондаренка О.В. скласти протокол для «статистики», «звітності» або «галочки» не є законною підставою, не може бути достовірним та належним доказом, на якому ґрунтується висновок про вчинення ним адміністративного правопорушення.

У ст. 254 КУпАП зазначено, що протокол про адміністративне правопорушення складається в разі його вчинення, але оскільки адміністративного правопорушення не було (не було пред'явлено жодного доказу крім безпідставних звинувачень, правопорушення не зафіксовано належним чином, як того вимагає чинне законодавство, з врахуванням допущених порушень під час складання протоколу, він не може бути належним доказом його вини, і за таких обставин відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не могло бути розпочато у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

П. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року №14 Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Ст. 69 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючі вищевикладене вважає, що постанова серії АХ № 239189 по справі про адміністративне правопорушення від 15.04.2010 року прийнята з порушеннями його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій підтримав позов та просив розглянути справу за його відсутністю.

Належним чином повідомлений відповідач інспектор ДПС БДПС ДАІ м. Харкова Бондаренко О.В. в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, заперечень проти позовної заяви не надав.

У відповідністю з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, а відповідач – суб’єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду не прибув в судове засідання без повідомлення ним про причини неприбуття, суд визнав необхідним розглядати справу за їх відсутністю та вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Постановою інспектора ДПС БДПС ДАІ м. Харкова молодшого сержанта міліції Бондаренка О.В. від 15.04.2010 року серії АХ №239189 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке виявилося в тому, що 15.04.2010 року о 15 годині 20 хвилин в м. Харкові по вул. Плеханівській, 40, ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1, при повороті праворуч не надав перевагу в русі пішоходу, який переходив проїзну частину, чим порушив п. 16.2 ПДР України. (а. с. 6, 23).

З копії протоколу про адміністративне правопорушення від 15.04.2010 року вбачається, що 15.04.2010 року о 15 годині 20 хвилин в м. Харкові по вул. Кірова ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ-21073, реєстраційний номер НОМЕР_1, при повороті праворуч не надав перевагу в русі пішоходу, який переходив проїзну частину, чим порушив п. 16.2 ПДР України. ОСОБА_1 по суті порушення пояснив, що винним себе не вважає, ПДР не порушував, на його прохання надати потерпілого, інспектор йому відмовив, так як самого пішохода не було. (а. с. 5, 22).

ОСОБА_1 скористався можливістю досудового порядку вирішення спору, подав скаргу до начальника ДАІ ГУМВС України в Харківській області, після отримання відмови у скасуванні постанови про притягнення його до відповідальності, в десятиденний строк звернувся з адміністративним позовом до суду і такими чином, не пропустив строк звернення до адміністративного суду. (а. с. 7, 8).

У відповідності до ст. 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідністю з ч. ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.  

Відповідно до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішенню справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

У відповідності до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано будь-яких заперечень проти позовної заяви, не надано доказів, що спростовують доводи позивача щодо відсутності в його діях порушення Правил дорожнього руху, а відповідно і незаконності винесеної у відношенні нього постанови про накладення адміністративного стягнення.

У відповідністю з п. 16.2 Правил дорожнього руху України на регульованих і нерегульованих перехрестях водій, повертаючи праворуч або ліворуч, повинен дати дорогу пішоходам, які переходять проїзну частину, на яку він повертає, а також велосипедистам, які рухаються прямо в попутному напрямку.  

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві стверджував, що він при проїзді перехрестя не порушував вимог  п. 16.2 Правил дорожнього руху України, пішохода на проїзній частині не було.

Докази, які б спростували зазначені твердження позивача не зазначені у протоколі та постан ові по справі про адміністративне правопорушення, а також не надані відповідачем і під час розгляду справи в суді.  

Таким чином, суть адміністративного правопорушення, яка викладена відповідачем у протоколі та постанові про адміністративне правопорушення від 15.04.2010 року, не ґрунтується на фактичних даних, а ґрунтується на припущенні відповідача про скоєння позивачем правопорушення, що суперечить вимогам ст. ст. 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є підставою для визнання постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необґрунтованою та незаконною, такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств та організацій.

Оскаржена позивачем постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, через що позовні вимоги про скасування цієї постанови є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

 На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 246, 251, 252, 256, ч. 3 ст. 258, 268, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 9, ч. 1 ст. 41, 70, 71, ч. 4 ст. 128, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд

  п о с т а н о в и в:  

 Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову інспектора ДПС БДПС ДАІ м. Харкова молодшого сержанта міліції Бондаренка Олександра Володимировича від 15.04.2010 року серії АХ №239189 про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

 

Головуючий:  

 

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація