№2-а-1056/10  

П О С Т А Н О В А  

іменем України  

1 листопада 2010 року                                                               м. Зміїв  

      Зміївський районний суд Харківської області в складі:  

головуючого судді Овдієнка В.В.

 при секретареві Зубенко Л.С.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова сержанта міліції Семененка Дмитра Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,  

в с т а н о в и в:  

27 вересня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив скасувати постанову по справі про адміністративне правопорушення, яка винесена інспектором ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова Семененком Д.С., від 23.09.2010 року АХ №301300 про накладення стягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн. за ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що  23 вересня 2010 року посадовою особою Семененком Д.О., який є співробітником ДПС БДПС ВДАІ, винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення, передбачене за ч. 1 ст. 122 КУпАП щодо нього. Вказана постанова не відповідає обставинам справи та вимогам закону з таких підстав: відсутні докази скоєння ним правопорушення; протокол про правопорушення складено з порушенням його громадянських прав; відповідач відмовив йому в поданні пояснень до протоколу про правопорушення, на додатковому аркуші, в залученні показань свідків, які могли підтвердити його невинність, тим самим порушив його право на захист; відповідач  не використовував технічних пристроїв для залучення доказів про порушення ним Правил дорожнього руху; при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не залучив свідків, які могли б підтвердити його винність.

Вважав, що постанова серії АХ №301300 по справі про адміністративне правопорушення від 23.09.2010 року прийнята з порушеннями його прав та чинного законодавства, є необґрунтованою, незаконною та підлягає скасуванню.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій підтримав позов та просив розглянути справу за його відсутністю.

Належним чином повідомлений відповідач інспектор ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова сержант міліції Семененко С.С. в судове засідання не з’явився, про причини неявки не повідомив, заяв про відкладення розгляду справи не подавав, заперечень проти позовної заяви не надав.

У відповідністю з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки позивач подав заяву про розгляд справи за його відсутністю, а відповідач – суб’єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду не прибув в судове засідання без повідомлення ним про причини неприбуття, суд визнав необхідним розглядати справу за їх відсутністю та вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Постановою інспектора ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова сержанта міліції Семененка Д.О. від 23.09.2010 року серії АХ №301300 на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке виявилося в тому, що 23.09.2010 року о 18 годині 41 хвилині в м. Харкові по проспекту Гагаріна, 354, ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ-210990, реєстраційний номер НОМЕР_1, в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості до 40 км/г», встановленого разом зі знаком 1.37 «Дорожні роботи», при проведенні дорожніх робіт рухався зі швидкістю 72 км/г», перевищив встановлену швидкість на 32 км/г, швидкість вимірювалась приладом Радіс 2240. (а. с. 5, 14).

З копії протоколу про адміністративне правопорушення від 23.09.2010 року вбачається, що 23.09.2010 року о 18 годині 41 хвилин в м. Харкові по проспекту Гагаріна, 354 ОСОБА_1 керуючи автомобілем ВАЗ-210990, реєстраційний номер НОМЕР_1, в зоні дії дорожнього знаку 3.29 «Обмеження максимальної швидкості до 40 км/год», встановленого разом з знаком 1.37. «Дорожні роботи», при проведенні дорожніх робіт рухався зі швидкістю 72 км/год», чим порушив п. 12.10 ПДР України. Перевищив встановлену швидкість на 32 км/год. Швидкість вимірювалась приладом Радіс 2240.. ОСОБА_1 відмовився, від пояснень та підпису в протоколі. (а. с. 4, 13).

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідністю з ч. ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.  

Відповідно до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішенню справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

У відповідності до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано будь-яких заперечень проти позовної заяви, не надано доказів, що спростовують доводи позивача щодо відсутності в його діях порушення Правил дорожнього руху, а відповідно і незаконності винесеної у відношенні нього постанови про накладення адміністративного стягнення.

У відповідністю з п. 12.10 Правил дорожнього руху України додаткові обмеження швидкості руху можуть бути встановлені виключно у разі проведення дорожніх робіт разом з попереджувальним знаком 1.37.  

У разі, коли дорожні знаки обмеження руху 3.29 та 3.31 встановлені без проведення дорожніх робіт або залишені після їх завершення, водій не може бути притягнений до відповідальності згідно із законодавством за перевищення встановлених обмежень швидкості руху.

Обов'язковим є встановлення дорожніх знаків 3.30 та 3.32 на відстані не більше ніж 2 кілометри від місця встановлення знака обмеження швидкості руху.

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві стверджував, що він не порушував вимог  п. 12.10 Правил дорожнього руху України.

Докази, які б спростували зазначені твердження позивача не зазначені у протоколі та постанові по справі про адміністративне правопорушення, а також не надані відповідачем і під час розгляду справи в суді.  

Таким чином, суть адміністративного правопорушення, яка викладена відповідачем у протоколі та постанові про адміністративне правопорушення від 23.09.2010 року, не ґрунтується на фактичних даних, а ґрунтується на припущенні відповідача про скоєння позивачем правопорушення, що суперечить вимогам ст. ст. 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є підставою для визнання постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необґрунтованою та незаконною, такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств та організацій.

Оскаржена позивачем постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, через що позовні вимоги про скасування цієї постанови є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 246, 251, 252, 256, ч. 3 ст. 258, 268, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 9, ч. 1 ст. 41, 70, 71, ч. 4 ст. 128, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд

  п о с т а н о в и в:  

 Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову інспектора ДПС БДПС ВДАІ з обслуговування м. Харкова сержанта міліції Семененка Дмитра Олександровича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення від 23.09.2010 року серії АХ №301300 про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 260 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: