№2-а-1028/10  

П О С Т А Н О В А  

іменем України  

1 листопада 2010 року                                                м. Зміїв  

      Зміївський районний суд Харківської області в складі:  

головуючого судді Овдієнка В.В.

 при секретареві Зубенко Л.С.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС взводу ДПС м.д.м. Чугуїв БДПС для ОДДЗ ГУМВС України в Харківській області Краснікова Володимира Вікторовича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,  

       в с т а н о в и в:  

 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ДПС взводу ДПС м.д.м. Чугуїв БДПС для ОДДЗ ГУМВС України в Харківській області Краснікова В.В. про скасування постанови від 10.07.2010 року серії АХ №188929 про накладання на нього адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 10 липня 2010 року інспектором ДПС Красніковим В.В. на підставі даних, отриманих за допомогою приладу «Радис» №3162 складено відповідно нього постанову серії АХ №188929 про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн. Копію постанови він отримав на місці зупинки його транспортного засобу безпосередньо від інспектора. З незаконної постанови інспектора ДАІ вбачається, що 10 липня 2010 року о 13 годині 29 хвилин він керував автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 по вул. Зміївській сел. Безлюдівка зі швидкістю 84 км/г, перевищивши швидкість руху на 24 км/г, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України.  

Вважав, що складена інспектором ДАІ постанова є незаконною, необґрунтованою та взагалі не відповідає вимогам ч. 2 ст. 283 КУпАП, а тому не може бути доказом в суді з наступних підстав: постанова складена на підставі даних, отриманих за допомогою застосування приладу «Радис» №3162, однак цей факт не підтверджено будь-якими даними з приводу застосування вказаного приладу, відсутні фотокартки та відео зйомка, не вказано режим зйомки вказаним приладом (автоматичний чи ручний) та ін.; постанова складена на підставі даних, які не підтверджуються документально письмовими доказами та показаннями свідків.

Інспектор ДАІ, який склав дану постанову, перебував у автомобілі який був припаркований за кам’яною спорудою таким чином, щоб з проїзної частини його не було видно і фіксував швидкість руху всіх автомобілів через тоноване скло вказаного автомобіля, а після необґрунтованої зупинки його транспортного засобу, підійшов та вказав на перевищення ним швидкості. Він одразу запропонував йому показати дані на приладі «Радис» №3162, після чого виявив, що на ньому було відображено швидкість руху 84 км/г та не зазначено час. Він вказав на те, що визначене перевищення швидкості не належить його транспортному засобу і він керував автомобілем зі швидкістю 60-70 км/г, на що інспектор ДАІ почав складати незаконну постанову. Інспектор ДАІ під час складання постанови про накладення адміністративного стягнення, не роз’яснив йому права передбачені ст. 268 КУпАП та ст. 63 Конституції України, що є порушенням його конституційних прав. Крім того, що на підтвердження викладених у постанові обставин інспектором ДАІ не додано та не зазначеного жодного доказу, що підтверджує його винність у вчиненому правопорушенні, інспектором ДАІ не зазначені докази того, що він дійсно керував автомобілем ВАЗ, реєстраційний номер НОМЕР_1 о 13 годині 29 хвилин по вул. Зміївській сел. Безлюдівка зі швидкістю 84 км/г, оскільки відсутні докази на підтвердження напрямку його руху, докази на підтвердження швидкості руху, фотознімки, наявності на вказаній ділянці шляху дорожніх знаків, що обмежують швидкість руху 84 км/г, «початок населеного пункту» та ін.

Дійсні обставини справи: 10 липня 2010 року о 13 годині 29 хвилин він керував автомобілем ВАЗ 21011, реєстраційний номер НОМЕР_1 по сел. Безлюдівка зі швидкістю 65 км/г та не перевищував більше ніж на 20 км/г встановлену на даній дільниці шляху швидкість руху. Йому не відомо чи мав повноваження інспектор ДПС Красніков В.В., знаходитись в даний час в зазначеному місці.  

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з’явився, подав заяву, в якій на позові наполягав, просив розглянути справу за його відсутністю.

Відповідач інспектор ДПС взводу ДПС м.д.м. Чугуїв БДПС для ОДДЗ ГУМВС України в Харківській області Красніков В.В., який належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з’явився, заперечень проти позовної заяви не надав, заяв про відкладення розгляду справи не подавав.

У відповідністю з ч. 4 ст. 128 КАС України у разі неприбуття відповідача – суб’єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Оскільки відповідач – суб’єкт владних повноважень, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду повторно не прибув в судове засідання без повідомлення ним про причини неприбуття, суд визнав необхідним розглядати справу за його відсутністю та вирішити справу на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши надані докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд дійшов наступного:

Постановою інспектора ДПС взводу ДПС м.д.м. Чугуїв БДПС для ОДДЗ ГУМВС України в Харківській області Краснікова В.В. від 10.07.2010 року серії АХ №188929 на  ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яке виявилося в тому, що 10.07.2010 року о 13 годині 29 хвилині ОСОБА_1  керував автомобілем ВАЗ-21011, реєстраційний номер НОМЕР_1, у с. Безлюдівка Харківського району Харківської області по вул. Зміївській, 40 із швидкістю 84 км/год, перевищивши швидкість руху на 24 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. (а. с. 7, 18).

З копії протоколу про адміністративне правопорушення від 10.07.2010 року вбачається, що 10.07.2010 року о 13 годині 29 хвилині ОСОБА_1  керував автомобілем ВАЗ-21011, реєстраційний номер НОМЕР_1, у с. Безлюдівка Харківського району Харківської області по вул. Зміївській, 40 із швидкістю 84 км/г, перевищивши швидкість руху на 24 км/г, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. (а. с. 8, 17).

У відповідності до ст. 246 Кодексу України про адміністративні правопорушення, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.

Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

У відповідності до ст. 252 Кодексу України про адміністративні правопорушення, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

У відповідністю з ч. ч. 1, 3 ст. 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення, про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.

Протокол не складається у випадках, передбачених ст. 258 цього Кодексу.  

Відповідно до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішенню справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі. Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання. При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.

У відповідності до ст. 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно ст. 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення посадова особа при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати наступні обставини: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.  

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано будь-яких заперечень проти позовної заяви, не надано доказів, що спростовують доводи позивача щодо відсутності в його діях порушення Правил дорожнього руху, а відповідно і незаконності винесеної у відношенні нього постанови про накладення адміністративного стягнення.

У відповідністю з п. 12.4 Правил дорожнього руху України у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.  

Позивач ОСОБА_1 у позовній заяві стверджував, що він під час руху діяв відповідно до вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху. У письмових поясненнях ОСОБА_1, що містяться у протоколі про адміністративне правопорушення, зазначено, що правила дорожнього руху він не порушував.  

Докази, які б спростували зазначені твердження позивача не зазначені у протоколі та постан ові по справі про адміністративне правопорушення, а також не надані відповідачем і під час розгляду справи в суді.  

Таким чином, суть адміністративного правопорушення, яка викладена відповідачем у протоколі та постанові про адміністративне правопорушення від 10.07.2010 року, не ґрунтується на фактичних даних, а ґрунтується на припущенні відповідача про скоєння позивачем правопорушення, що суперечить вимогам ст. ст. 251, 252, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення і є підставою для визнання постанови про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 необґрунтованою та незаконною, такою, що прийнята без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та (або) визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт.

Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств та організацій.

Оскаржена позивачем постанова не відповідає вимогам чинного законодавства та порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, через що позовні вимоги про скасування цієї постанови є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 246, 251, 252, 256, ч. 3 ст. 258, 268, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 9, ч. 1 ст. 41, 70, 71, ч. 4 ст. 128, 158-163, 167, 171-2 КАС України, суд

  п о с т а н о в и в:  

 Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову інспектора ДПС взводу ДПС м.д.м. Чугуїв БДПС для ОДДЗ ГУМВС України в Харківській області Краснікова Володимира Вікторовича від 10.07.2010 року серії АХ №188929 про накладання на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 340 грн. за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий: