3 грудня 2010 року  

Коломийський міськрайонний суд  

Івано-Франківської області  

  в складі:  

судді                  Веселова В.М.  

секретаря          Максим’юк М.А.  

відповідача       ОСОБА_1          

    Щ  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Коломиї цивільну справу за позовом  ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним і права власності на нерухоме майно, суд -  

встановив:  

Позивачка, підтримуючи позовні вимоги в судовому засіданні, просить визнати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 02 березня 2009 року між Позивачкою, яка діяла за згодою ОСОБА_3 (як Обдарована) та ОСОБА_1 (як Дарувальником) та просить визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.В судове засідання подала заяву, в якій позовні вимоги підтримує,просить справу розглянути у її відсутність.  

  Відповідач не заперечує проти даного позову і просить позовні вимоги задовольнити.  

Третя особа подала в судове засідання заяву ,в якій просить слухати справу без її участі, позовні вимоги підтримала.  

Суд, вислухавши пояснення відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов слід задовольнити  з наступних підстав.  

05 лютого 2002 року після припинення шлюбних відносин між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, між ними було досягнуто  домовленості щодо передачі  майна нажитого за час шлюбу дітям, а  саме: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6 Віталійовичу.З цією метою ОСОБА_1 та ОСОБА_3 звернулися із заявами до виконавчого комітету Коломийської міської ради про надання дозволу на дарування майна дітям.  

Згідно п.1.3. рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради від 24 лютого 2009 року № 50 вирішено надати позивачці дозвіл прийняти в дар житловий будинок АДРЕСА_1, який належить відповідачу на праві спільної власності на підставі договору купівлі-продажу від 25 лютого 2003 року, за згодою ОСОБА_3  

02 березня 2009 року між позивачкою  за згодою ОСОБА_3, та ОСОБА_1 був укладений договір дарування нерухомого майна,  згідно якого відповідач зобов’язався передати в дар позивачці житловий будинок АДРЕСА_1. На підтвердження вчинення угоди ОСОБА_1 передав, а позивачка прийняла нерухоме майно та всю документацію на майно, яке є предметом договору дарування. Даний договір повністю виконаний сторонами в момент його підписання.  

Даний договір був укладений у простій письмовій формі з умовою його подальшого посвідчення за місцем складання в нотаріальній конторі м. Коломия відповідно до вимог ст.657 ЦК України. Однак відповідач по справі без поважних на те причин ухилявся від явки до нотаріуса для наступного посвідчення договору дарування, хоча жодних обмежень для цього не було. Позивачка та її мати ОСОБА_3 неодноразово телефонували до відповідача, через знайомих передавали повідомлення про виконання ним обов’язку  щодо нотаріального посвідчення договору, однак ОСОБА_1 перестав відповідати на їхні дзвінки та спілкуватися з ними, що свідчить про його  ухилення від подальшого посвідчення договору, а позивачка втратила будь-яку можливість нотаріально посвідчити договір дарування  житлового будинку АДРЕСА_1.  

Відповідно до ст.. 638 ЦК України „договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору”.  

У відповідності до ст.207 ЦК України „правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Недодержання нотаріальної форми правочину, що підлягає згідно з законом обов’язковому   нотаріальному посвідченню, має наслідком його недійсність. Однак, згідно ч.2 ст. 22 ЦК України та п. 13 постанови Пленуму Верховного суду України від 06 листопада 2009 р. № 9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними” передбачено, що якщо сторони домовилися, щодо усіх істотних умов договору, що підтверджується письмовими доказами, і відбулося повне або часткове виконання договору, але одна із сторін ухилилася від його нотаріального посвідчення, суд може визнати такий договір дійсним за позовом сторони, що здійснила його виконання”.  

Статтею 328 ЦК України передбачено, що „право власності набувається     на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не впливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом”. У відповідності до ст.319 ЦК України власник вправі вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Згідно рішення виконавчого комітету Коломийської міської ради від 26 січня 2010 року № 12 вирішено надати житловому будинку по АДРЕСА_1.  

На підставі ст.ст. 15,16,ч.2 ст.220,328,392,638,717,719 ЦК України та керуючись ст.ст.130,174, 213-215 ЦПК України суд,-  

вирішив:  

Позов задовольнити.  

Визнати договір дарування житлового будинку АДРЕСА_1, укладений 02 березня 2009 року між ОСОБА_2, яка діяла за згодою ОСОБА_3 (як Обдарована) та ОСОБА_1 (як Дарувальником).  

Визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1.  

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до  Апеляційного суду Івано-Франківської області  через Коломийський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення  апеляційної скарги.  

    Суддя:                                    Веселов В.М.