Справа     № 2-1078  

  2010 p.  

РІШЕННЯ  

Іменем України  

  1 грудня 2010  р.     м. Коломия  

  Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:  
головуючого-судді   Веселова В   .   М.  
секретаря -                Максим’юк М.А.  

Позивача -               ОСОБА_1  

Представника позивача  ОСОБА_2  

Відповідача -            ОСОБА_3  

Третьої особи -         ОСОБА_4  

Представника відповідача – ОСОБА_5  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Коломия справу за позовом ОСОБА_6, ОСОБА_1 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_7, ОСОБА_4, ОСОБА_8, ОСОБА_9 про усунення перешкод у користуванні майном, -  

  ВСТАНОВИВ:  

  Позивачі звернулися в суд з даним позовом, який підтримали в судовому засіданні. Вказали, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності їм - ОСОБА_6 та ОСОБА_1, а також ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 У 1992 році ОСОБА_7 уклала шлюб з відповідачем і він став проживати без реєстрації у вище зазначеному будинку. В 2007 році ОСОБА_7 розірвала шлюб з відповідачем і виїхала за кордон. З того часу ОСОБА_4 та ОСОБА_8 у вказаному будинку за місцем реєстрації фактично не проживають, а місце їх проживання невідоме. У будинку на даний час зареєстровані співвласники - позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_7, а також її діти – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. Між ними та відповідачем склались неприязні стосунки і відповідач без будь-якої правової підстави проживає у їхньому будинку, хоча з 24.06.1998 року зареєстрований з місцем проживання в АДРЕСА_2. Тому, просять суд, усунути перешкоди у користуванні майном, шляхом примусового виселення відповідача ОСОБА_3 з житлового будинку АДРЕСА_1.  

Від відповідача ОСОБА_3 надійшло заперечення на позов, в якому пояснив, що з позовними вимогами не згідний, оскільки не дотримано процесуальних вимог  житлового законодавства щодо його виселення з наданням чи без надання іншого житла. Стверджує, що за згодою співвласників, впродовж  тривалих років з своєю сім’єю, де дружина і дочка є співвласниками  по 1/6 частині будинковолодіння проживає в житловому будинку,  хоча не значиться зареєстрованим. Іншого житла, можливого для проживання, у відповідача немає в тому числі за місцем його реєстрації. В судовому засіданні просить в позові ОСОБА_6 та  ОСОБА_1 про його виселення відмовити.  

Від третьої особи ОСОБА_4 надійшло заперечення на позовну заяву, в якому вона пояснила, що не згідна з тим, що її батько - ОСОБА_3, підлягає виселенню. Вважає, що відповідач має повне право на проживання в спірному будинку, оскільки її батьки значних коштів вклали в прибудову та спорудження надвірних споруд до житлового будинку, крім того між спадкоємцями, які мають право власності по 1/6 частині спірного житлового будинку – не проведено його реального розподілу, тому позивачі без такого поділу не можуть довести, що саме батько ОСОБА_3 займає і використовує їхню реальну частину житла. В судовому засіданні просить у позовних вимогах відмовити.  

  Від третьої особи ОСОБА_9 поступила заява, в якій вона суду пояснила, що з позовними вимогами згідна і просить усунути перешкоди у користуванні майном ОСОБА_3, оскільки він в АДРЕСА_1 не зареєстрований, нічого не робить по господарству,  погрожує їй.        

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін по  справі, прийшов до наступних висновків.  

Судом встановлено, що житловий будинок АДРЕСА_1 належить на праві приватної власності позивачам - ОСОБА_6 та ОСОБА_1, а також третім особам ОСОБА_7, ОСОБА_9 та ОСОБА_4 ,які є співвласниками даного будинку. Крім цього, 1/6 частка будинку належить ОСОБА_10,який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, спадщину після його  смерті фактично прийняли, але не зареєстрували спадкоємці першої черги  за законом – дружина ОСОБА_6, син ОСОБА_1, дочка ОСОБА_9, дочка ОСОБА_7.  

У будинку на даний час зареєстровані позивач ОСОБА_1 та треті особи  ОСОБА_7, а також її діти – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_2. У 1992 році ОСОБА_7 уклала шлюб з відповідачем і він став проживати без реєстрації у спірному будинку.  

У 1990 році ОСОБА_6 та ОСОБА_9 переїхали на постійне місце проживання в м. Одеса.  

У 2007 році ОСОБА_7,дружина відповідача,  виїхала за кордон разом з дочкою ОСОБА_8 ОСОБА_4 у вказаному будинку за місцем реєстрації після одруження  фактично не проживає.  

В вересні 2007 року позивач ОСОБА_1 одружився і добровільно виселився з даного будинку.  

В буд. АДРЕСА_1 на даний час проживає відповідач  ОСОБА_3, який з 24.06.1988 року зареєстрований за місцем проживання в АДРЕСА_2. Докази про те,що у 2007 році ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розірвали шлюб в справі відсутні.  

У відповідності до ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. У відповідності до ст.ст.316 , 317 ЦК України правом власності є право особи на майно яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею,незалежно від волі інших осіб,власникові майна належать права володіння , користування та розпорядження своїм майном. Згідно з ст.319 ЦК України власник має право розпоряджатись своїм майном  на свій власний розсуд. Згідно з ст. 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою,може звернутись до суду з вимогою про заборону вчинення дій, які можуть порушити його право.    

Ст.9 Житлового кодексу передбачено ,що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом, а житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.   Згідно     ст. 109 ЖК     виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом.   Згідно ст.150 ЖК   громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.  

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним. Будучи власниками майна, позивачі відповідно до ст. 391 ЦК України мають право вимагати усунення перешкод у здійсненні ними права користування та розпоряджання своїм майном.  

Однак, на даний момент відсутні будь-які дані про те,що відбувся реальний поділ майна в будинку, а також дані про те ,що відповідач проживає саме на частині , яка належить позивачам,тобто позивачі не навели жодних доказів того,що відповідач порушив їх права на користування майном. Відповідач  підтримує нормальні родинні  стосунки в сім’ї, про що свідчить  заперечення на позов  та пояснення його доньки ОСОБА_4, веде спільне господарство, пов”язаний спільним побутом, має взаємні права та обов”язки, сплачує  комунальні послуги,здійснив ряд поліпшень в будинку, тобто у відповідності до ч.2 ст.3 Сімейного кодексу України  є повноправним членом сім”ї. Окрім того, позивачі не довели суду яким чином порушено їх право розпорядження, оскільки вони продовжують бути співвласниками будинку і вправі розпорядитись своїми частинами згідно закону.  

Суд критично оцінює заяву  третьої особи  ОСОБА_7,подану до Коломийського міськрайонного суду 1 грудня 2010 року, оскільки її твердження про розлучення з відповідачем є непідтвердженим і суперечить  довідці Коломийського міськрайонного суду від 22 жовтня 2010 року та довідці  Відділу РАЦС від 25.10.2010 року №2165/02-2-14/1475, якими визначено ,що шлюб між ОСОБА_3- відповідачем та нею  не було розірвано.  

  Встановлене судом підтверджується: копією акта обстеження житлово-побутових умов від 29.03.2010 р., копією довідки Княждвірської сільської ради від 25.0.2010 р., копією технічного паспорта, копією довідки Печеніжинської сільської ради № 585 від 22.03.2010 р., довідкою Коломийського МБТІ № 45999 від 24.03.2010 р.,довідкою  Коломийського міськрайонного суду  від 22.10.2010 року, довідкою Відділу реєстрації актів цивільного стану від 25.10.2010 року №2165/02-2-14/1475.  

  На підставі ст.47 Конституції України, ст.ст.386,391, Цивільного кодексу України , ст.9,109,150  Житлового кодексу ,ст.3 Сімейного кодексу України   та керуючись ст.ст.213-215 ЦПК України суд, -  

ВИРІШИВ:  

  В задоволенні позовної заяви відмовити.  

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.  

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду Івано - Франківської  
області через Коломийський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня  
проголошення рішення.  

  .  

Суддя:                                                          Веселов В.М.