Справа № 2-2631/2010  

                                                                  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ  

    21 вересня    2010 р. Вишгородський районний суд Київської області в складі :  

головуючого  -  судді  Божок С.К.  

при секретарі  - Грищенко К.Г.  

розглянувши   у відкритому  судовому засіданні   в залі суду в  м. Вишгороді   Київської  області  цивільну справу за позовом  ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4  про виділення спадщини за законом в натурі, стягнення моральної шкоди  

встановив :  

    Позивач звернувся до суду з позовом  до відповідачів  про виділення спадщини  за законом в натурі, стягнення моральної шкоди . Свої вимоги обгрунтовував наступним :  відповідно до  рішення Вишгородського районного суду від 18.02.2010 р.  за ним визнано право на обов”язкову частини спадщини за законом  та  установлений  розмір обов”язкової частини  1/6  майна. Просить виділити в натурі  обов”язкову частину спадщини  та визнати за ним право власності : виділити в натурі 1/6 частину земельної ділянки  ( земельного паю ) 0,4437 га % виділити в натурі 1/6 частину грошових внесків від вкладів № НОМЕР_1, № НОМЕР_2 з відповідними відсотками та компенсаціями , які належали спадкодавцю,  що становить 1,3333 тис.руб.;   виділити 1/6 частину земельної ділянки  біля будинку , яка повинна становити 0,046 га.; виділити 1/12 частину житлового будинку , що становить 12,89 кв.м.   з надвірними будівлями, що становить 11,108 кв.м. Газову мережу та свердловину  води залишити у спільному користуванні. Стягнути  моральну шкоду  у розмірі 30 000 грн. та понесені ним судові витрати.  

  У судовому засіданні  позивач доводи позовної заяви підтримав . Пояснив, що  відповідно до  рішення Вишгородського районного суду від 18.02.2010 р. Свідоцтва про право на спадщину після смерті  матері ОСОБА_5, видані Вишгородською районною державною нотаріальною конторою, на ім.”я        ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_1 визнані недійсними.   Відповідно до даного рішення за ним визнано право на обов”язкову частку у спадщині  після смерті матері . Він просить  виділити  спадщину в натурі . Крім того, відповідачі, які є винуватими в тому , що його не допускають  до його законної спадщини, заподіяли його моральну шкоду у розмірі  30000 грн., що підлягає стягненню на його користь. Стягненню з відповідачів на його користь підлягають у судові витрати  у розмірі 1877 грн.   Стверджував, що право на спадщину на нерухоме майно  в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна, не зареєстрував .  В ощадбанк щодо  переведення на його рахунок в порядку спадкування  1/6 частини  грошових внесків з відповідними відсотками та компенсаціями, які належали померлій  матері,  не звертався. Просив задовільнити позовні вимоги.  

  Відповідач  ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позову  заперечувала . стверджуючи , що підстав для задоволення  позову не має.  

  Відповідачі   ОСОБА_2, ОСОБА_4  в судове засідання не з”явилися. Про день, час слухання справи повідомлені у встановленому  порядку. Причини неявки суду невідомі. Заперечень 9 пояснень ) щодо заявлених позовних вимог  від ОСОБА_2 та ОСОБА_4  на адресу суду не надходили.  

  За таких обставин, з урахуванням думки позивача , відповідача ОСОБА_3 суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів ОСОБА_2 та  ОСОБА_4 на підставі наявних у справі доказів, визнавши їх причину неявки в судове засідання неповажною.  

  Заслухавши   доводи позивача,  заперечення відповідача   ОСОБА_3 , перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного.  

  Сторонами  в справі є рідні брат та сестри .  

  Судом встановлено , що відповідно до рішення  Вишгородського районного суду  Київської області від 18 лютого 2010 р., яке набрало законної сили,  за позивачем визнано  право власності на спадкове майно  за законом після померлої   ІНФОРМАЦІЯ_1 матері  ОСОБА_5, а саме : на 1/6 частину  земельних ділянок розміром 2, 6626 га , які розташовані на території Синяківської сільської ради Вишгородського району ; на 1/6  частину  грошових внесків, що знаходяться на зберіганні в Ощадному банку м. Києва  № 5395/0401 на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 з відповідними відсотками та компенсаціями;  на 1/6  частину земельної ділянки розміром 0,277 га,  яка розташована на території АДРЕСА_1;  на 1/12  частину житлового будинку з надвірними будівлями , що знаходиться за адресою  АДРЕСА_1. ( а.с. 4-6 ).  

  Відповідно до ч. 2  ст.. 1299 ЦК України право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця  з моменту  державної реєстрації цього майна.  

  Судом встановлено, що позивач не зареєстрував   право на спадщину : право  власності на 1/12 частину  житлового будинку   з надвірними будівлями , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1  у Вишгородському бюро технічної інвентаризації , тобто у нього не  виникло право власності на це майно    та відсутні правові підстави  для  виділення  у натурі  частки із майна , що є у спільній часткові власності.  

Відповідно до ст.. 125 ЗК України  право власності або право постійного користування на земельну ділянку виникає після  одержання її власником або користувачем документа , що посвідчує право власності або право користування  земельною ділянкою, та його державної реєстрації.  

Право власності на земельну ділянку  і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами.  

Судом встановлено, що позивач неодержував  Державних  акту на право власності на земельні ділянки, отриманні ним в порядку спадкування  та не  зареєстрував їх у встановленому порядку  у  Державному  управління  земельних ресурсів  Вишгородського району,   тобто у нього не  виникло право власності на земельні ділянки  та відсутні правові підстави для виділяння їх у натурі.  

Враховуючи вищевикладене , суд  дійшов висновку про те, що  позовні вимоги в цій частині не підлягають  задоволенню.  

Відповідно до ст.. 60 ЦПК України  кожна сторона зобов”язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст.. 61 цього Кодексу.  

  Позивач не довів у судовому засіданні , що йому належить   на праві власності  майно, отримане ним в порядку  спадкування після смерті   ІНФОРМАЦІЯ_1  ОСОБА_5 яке підлягає виділу в натурі .  

  Позивач просить  виділити йому в натурі  1/6 частину  грошових внесків, що знаходяться на зберіганні в Ощадному банку м. Києва  № 5395/0401 на рахунках № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2 з відповідними відсотками та компенсаціями. Суд вважає , що позовні вимоги в цій частині не ґрунтуються на вимогах закону  та не підлягають задоволенню.  

  Позивач просить стягнути з відповідачів  моральну шкоду  у розмірі 30000 грн. , яка полягає у перешкоджанні користуванні обов”язковою частиною  спадщини за законом після смерті  матері.  

  Відповідно до ч. 1 ст. 23 ЦК України  особа має право на відшкодування  моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.  

П.3  Постанови  Пленуму Верховного Суду України  від 31.03.1995 р. № 4  ( з змінами внесеними  постановою від 25.05.2001 р.  № 5 )  « Про судову практику  в справах про відшкодування  моральної ( немайнової ) шкоди «   зазначає, що  під моральною шкодою слід розуміти  втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ , заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю  інших осіб.  

  Всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, позивач  не довів в судовому засіданні  наявність душевних страждань , їх тривалість; наявність   порушення нормальних життєвих зв»язків через  перешкоджання у користуванні спадщиною . Не встановлені вони і судом.  

  Позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.  

  Позивач просить стягнути з відповідачів  понесені ним  судові витрати у розмірі  1877 грн.  

  Відповідно до вимог  ст.. 88 ЦПК України позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.  

  Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню у повному обсязі.  

Керуючись статтями 3, 10, 60,  212, 213, 215,88  ЦПК України,  статтями  1299, 23, 316, 317 ЦК  України, суд  

          Вирішив:  

  У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.  

  Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів  з дня його проголошення   до Апеляційного суду Київської області  через  Вишгородський районний суд Київської області.  

  Суддя