Справа № 2-а-591/10  

  ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  02 грудня 2010 суддя Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г.О., розглянувши одноособово в порядку скороченого провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ Подільського району м. Києва Ганайлюка Мирослава Олеговича     про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,-  

В С Т А Н О В И В:  

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просить скасувати   постанову серії АА №  631657  від «21» жовтня 2010 року про накладення на нього адміністративного стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 122 КУпАП, а саме порушення п.12.4 ПДР України, оскільки рухався зі швидкістю 107 км/год. при дозволеній в населених пунктах швидкості не більше 60 км/год., посилаючись на те, що постанова не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки він рухався в щільному потоці автомобілів та був зупинений відповідачем, який нерозбірливо повідомив своє прізвище і почав стверджувати, що він начебто перевищив дозволену швидкість руху, проте дане твердження відповідача не відповідає дійсності і це може підтвердити свідок, який перебував з ним в автомобілі, а саме: ОСОБА_3. Також зазначає, що в протоколі про адміністративне правопорушення та постанові відсутні докази належності виміряної швидкості саме його автомобілю, а йому було продемонстровано тільки час, який нібито пройшов з моменту вимірювання швидкості на приладі; співробітником ДАІ йому не надано документів вимірювального приладу Радіс 2032, яким вимірювалась швидкість руху його автомобіля, а саме: про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки; розміри похибок вимірювань співробітник ДАІ йому також не повідомив, що у відповідності до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» перешкоджає використанню результатів вимірювань. Зауважує, що відповідач під час вимірювання тримав вимірювальний пристрій у руці, що робить можливим рух назустріч автомобілю, швидкість якого вимірюється, внаслідок чого відносна швидкість, зафіксована приладом, збільшується. Зазначає, що розгляд справи на місці, без підготовки та надання йому часу для звернення за правовою допомогою, подання документів, які характеризують особу, інших доказів по справі, - не тільки порушує його права, передбачені ст. 268 КУпАП, але й призводить до того, що при винесені постанови не враховано особу, матеріальний стан та інші обставини, які слід враховувати при призначенні адміністративного стягнення відповідно до ст. 33 КУпАП. Вважає, що відповідачем достеменно не встановлено чи був винен саме позивач у вчиненому правопорушенні, оскільки окрім показань вимірювача швидкості будь-яких інших доказів не наведено. Звертає увагу суду на те, що ним було надано пояснення в протоколі, згідно яких він не згоден з тим, що саме керований ним автомобіль перевищив швидкість, оскільки поряд з ним рухалось ще кілька автомобілів.  

Відповідно до ч.4 ст.183-2 КАС України суддя розглядає справу в порядку скороченого провадження одноособово, без проведення судового засідання та виклику осіб, які беруть участь у справі.       

Відповідачу направлялась ухвала суду про відкриття скороченого провадження, копія позовної заяви з додатками, які ним отримані 10.11.2010 року, проте заперечення відповідача  чи заява про визнання позову на день розгляду справи до суду не надходили.  

Дослідивши письмові докази у справі, прийшов до наступного висновку.  

Встановлено, що   21 жовтня 2010 року інспектором ДПС ВДАІ Подільського району м. Києва Ганайлюком Мирославом Олеговичем   складено протокол про адміністративне правопорушення   серії АА1 №  221854,   відповідно до якого   ОСОБА_1,   приблизно о 00 год. 01 в м. АДРЕСА_1 керував автомобілем Шевроле Лачетті, державний номерний знак НОМЕР_1, рухався зі швидкістю 107 км./ год., перевищив швидкість руху на 47 км. год.,   чим порушив п. 12.4.  ПДР України, вчинивши адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП. Швидкість вимірювалась приладом «Радіс 2032».  

Постановою по справі про адміністративне правопорушення серії АА №  від 21 жовтня 2010, ОСОБА_1   притягнуто до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.122 КУпАП та   накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340 грн.   /а.с. 5/.  

Відповідно до ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.  

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв’язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративне правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.  

Згідно  ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.  

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.  

Пояснення позивача, спрямовані на доведення протиправності дій відповідача через порушення  вимог законодавства, а саме, посилання позивача на те, що співробітником ДАІ йому не надано документів вимірювального приладу Радіс 2032, яким вимірювалась швидкість руху його автомобіля: про допуск даного типу засобів вимірювальної техніки для використання в Україні та про повірку даного примірника засобу вимірювальної техніки; розміри похибок вимірювань співробітник ДАІ йому також не повідомив, що у відповідності до вимог Закону України «Про метрологію та метрологічну діяльність» перешкоджає використанню результатів вимірювань в якості доказів у справі про адміністративне порушення спростовується  тим, що   технічний засіб для визначення швидкості руху - вимірювач швидкості радіолокаційний "Радіс»  входить в Перелік технічних засобів, що використовуються в підрозділах Державтоінспекції МВС для виявлення та фіксування порушень правил дорожнього руху, затвердженого Наказом МВС 01.03.2010 року № 33, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 березня 2010 року за № 262/17557.  

  Посилання позивача на те, що ним було надано пояснення в протоколі, згідно яких він не згоден з тим, що саме керований ним автомобіль перевищив швидкість, оскільки поряд з ним рухалось ще кілька автомобілів спростовується  цим же протоколом, підписаним позивачем, з якого зазначене вище не вбачається; як і посилання на те, що свідок, який перебував з ним в автомобілі, а саме: ОСОБА_3 може підтвердити, що він не перевищував швидкості, оскільки зазначений свідок в  протоколі позивачем не вказаний.  

  Критично сприймається судом посилання позивача на те, що він рухався в щільному потоці автомобілів, оскільки правопорушення зафіксовано о 00-01 годині.  

    З огляду на викладене посилання позивача на те, що він рухався зі швидкістю 60 км/год., не можуть бути прийняті судом в якості обґрунтування безпідставності накладення адміністративного стягнення та неправомірності дій відповідача.  

З огляду на предмет позову та беручи до уваги відсутність  будь-яких доказів, які б підтверджували доводи, викладені позивачем в позовній заяві, з яких би вбачалось, що позивача безпідставно піддано адміністративному  стягненню, з причини не вчинення ним правопорушення, зафіксованого в постанові  від 21.10.2010 року, суд вважає, що  будь-яких прав позивача  суб”єктом владних повноважень – відповідачем по справі Ганайлюком М.О. не порушено, відповідач при накладенні адміністративного стягнення  діяв в межах повноважень та на підставі закону.  

За викладених підстав суд приходить до висновку, що оскаржувана постанова є законною та обґрунтованою і не порушує жодних прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а відтак відсутні належні правові підстави для її скасування.              

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 251, 254-258 КУпАП, ст. ст. 2, 9, 10, 11,  69-70, 182-2 КАС України, суд,-  

П О С Т А Н О В И В :    

В задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора ДПС ВДАІ Подільського району м. Києва Ганайлюка Мирослава Олеговича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення – відмовити.  

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.  

  Суддя                                                                                      Г.О. Матійчук