Справа №2-8215/2010 р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
2 грудня 2010 року Печерський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді Волкової С.Я.
при секретарі Топал А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного комунального підприємства “Телерадіокомпанія “Київ” про поновлення на роботі, виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відміну наказу про звільнення,
в с т а н о в и в :
Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із вимогами до відповідача, просить постановити рішення, яким поновити його на посаді президента Державного комунального підприємства “Телерадіокомпанія “Київ”, стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу. Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 16.04.2007 р. працював у відповідача на посаді президента згідно контракту (остання редакція від 1.07.2008 р.), звільнений 19.10.2010 р. на підставі п.4 ст.40 КЗпП України за прогули, при цьому ніяких прогулів він не здійснював.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.
В судовому засіданні представник Державного комунального підприємства “Телерадіокомпанія “Київ” Гарцунов Є.Е. заперечував проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1, посилаючись на безпідставність його вимог.
Встановлено, що позивач ОСОБА_1 працював у Державному комунальному підприємстві “Телерадіокомпанія “Київ”, 1.07.2008 р. із ним було укладено контракт; наказом №128-к від 19.10.2010 р. ОСОБА_1 з 19.10.2010 р. звільнено з займаної посади за прогули (відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня без поважних причин 20.09, 21.09., 22.09., 23.09., 24.09., 27.09., 28.09.2010 р.; п.4 ст.40 КЗпП України), підстава: доповідна записка ОСОБА_3, акти про відсутність на робочому місці, пояснення ОСОБА_1
Відповідно до п.4 ст.40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відповідно до ч.1 ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач Державне комунальне підприємство “Телерадіокомпанія “Київ”, обґрунтовуючи правомірність звільнення позивача ОСОБА_1, посилається на акти про відсутність останнього на роботі з 14-30 год. до 18-00 год. 20.09.2010 р., з 13-10 год. до 18-00 год. 21.09.2010 р., з 10-30 год. до 18-00 год. 22.09.2010 р., з 13-30 год. до 18-00 год. 23.09.2010 р., з 9-00 год. до 16-45 год. 24.09.2010 р., з 13-10 год. до 18-00 год. 27.09.2010 р. та з 13-20 год. до 17-20 год. 28.09.2010 р. При цьому наданими суду правилами внутрішнього трудового розпорядку працівників Державного комунального підприємства “Телерадіокомпанія “Київ” передбачена перерва з 13-00 год. до 13-45 год. для відпочинку та прийму їжі. Представник відповідача в судовому засіданні стверджував, що у ці проміжки часу позивач був відсутній на своєму робочому місці, оскільки в його службовому кабінеті було тихо, а двоє з трьох членів комісії працюють поруч із цим кабінетом.
Разом з тим, суд критично оцінює надані відповідачем докази, оскільки дані акти складені працівниками товариства, а відтак особами, що перебувають в адміністративній залежності від керівника цього підприємства. В судовому засіданні ОСОБА_1 стверджував, що він, обіймаючи посаду президента телекомпанії, виконував представницькі та наглядацькі функції, а тому самостійно визначав свій трудовий розпорядок, його робоче місце, як президента телекомпанії, не обмежувалося стінами його службового кабінету. Звернув увагу, що у наведені відповідачем годин він, в тому числі, мав зустрічі із деякими депутатами міськради, працівниками правоохоронних органів, представниками профільного управління. У суду відсутні підстави не довіряти зазначеним показам позивача, оскільки будь-яких доказів в їх спростування в судовому засіданні здобуто не було. Такі ж письмові пояснення надавав ОСОБА_1 4.10.2010 р. (а.с.41).
В судовому засіданні представником відповідача не надано пояснень, яким шляхом було зафіксовано відсутність позивача на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, представник тільки стверджував, що службовий кабінет ОСОБА_1 розташований поруч із кабінетом начальника відділу кадрів та завідувача канцелярії (двох з трьох членів комісії, що складали акти). Суд не приймає до уваги зазначені твердження, знаходить їх необґрунтованими, оскільки відсутність працівника на своєму робочому місці не свідчить про його відсутність взагалі в приміщенні підприємства, на території підприємства. При цьому будь-яких доказів, які б свідчили про відсутність позивача у вищевказані періоди часу не тільки в його робочому кабінеті, а й в приміщенні підприємства, на території підприємства, суду не надано.
Разом з тим, відсутність працівника не на підприємстві, а на робочому місці, не може вважатись прогулом в розумінні п.4 ст.40 КЗпП України. Самовільна відсутність на робочому місці працівника, який не залишив місцезнаходження підприємства, установи, організації, може бути підставою для застосування не звільнення за вказаною нормою матеріального права, а іншого виду дисциплінарного стягнення.
Суд, враховуючи викладене, оскільки в судовому засіданні відповідачем не доведено факту відсутності позивача на роботі 20.09, 21.09., 22.09., 23.09., 24.09., 27.09. та 28.09.2010 р. більше трьох годин безперервно, знаходить позовні вимоги ОСОБА_1 в частині поновлення на роботі обґрунтованими, такими, що підлягають задоволенню.
Відповідно до ч.2 ст.235 КЗпП України при внесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно вирішує вимоги про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Суд при розрахунку середньоденної заробітної плати позивача керується Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМ України №100 від 8.02.1995 р.
Середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 на момент звільнення складала 1137,25 грн., позивача звільнено з 19.10.2010 р., тому його вимушений прогул у жовтні 2010 р. - 11 днів, у листопаді 2010 р. – повний місяць, у грудні 2010 р. на момент винесення рішення - 2 робочі дні.
Всього на користь позивача за час вимушеного прогулу підлягає стягненню 1137,25 грн. х 39 = 44352,75 грн. з відрахуванням податків згідно чинного законодавства.
На підставі ст.88 ЦПК України з відповідача підлягає стягненню в прибуток держави 443,53 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення цивільної справи.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.367 ЦПК України рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі підлягає негайному виконанню.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.232,235 КЗпП України, ст.ст.3,4,10,11,60, 209,212-215,367 ЦПК України, суд
в и р і ш и в :
Позов – задовольнити.
Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді президента Державного комунального підприємства “Телерадіокомпанія “Київ”.
Стягнути з Державного комунального підприємства “Телерадіокомпанія “Київ” на користь ОСОБА_1 44352,75 грн. середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу, з відрахуванням податків згідно чинного законодавства.
Стягнути з Державного комунального підприємства “Телерадіокомпанія “Київ” в прибуток держави 443,53 грн. судового збору, 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення цивільної справи.
Рішення підлягає негайному виконанню в частині поновлення ОСОБА_1 на роботі.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через районний суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення.
СУДДЯ