АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
у м. Феодосії
Справа №22-ц-1438-Ф/06 Головуючий суду першої інстанції Пономаренко А.В.
Суддя-доповідач Полянська В.О.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
головуючого - Ломанової Л.О.
суддів - Полянської В.О.,
Соболюка М.М. при секретарі - Березовському М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Феодосії цивільну справу за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Щолкінської селищної ради Ленінського району АРК та Управлінню житлово-комунального господарства м. Щолкіне Ленінського району АРК про визнання ордеру недійсним, виселенні та визнання права на житлову площу, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2006 року,
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1 та ОСОБА_2. звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Щолкінської селищної ради Ленінського району АРК та Управлінню житлово-комунального господарства м. Щолкіне Ленінського району, в якому просять визнати недійсним ордер, виданий 10 січня 2004 року виконкомом Щолкінської міської ради ОСОБА_3, виселити відповідачів із квартири АДРЕСА_1, визнати за ними та членами їх сім'ї право на спірну квартиру, та право на проживання в неї. Свої вимоги мотивують тим, що вони проживають у аварійному жилому приміщенні, непридатному для проживання: квартирі АДРЕСА_2, наймачем якого є ОСОБА_1 З 1987 року ОСОБА_1, як багатодітна сім'я, перебуває на квартирному обліку, в загальній і пільговій черзі, на поліпшення житлових умов у виконкомі Щолкінської міської ради і по складу сім'ї потребує 4-х кімнатну квартиру. 26 березня 2002 року звільнилася 4-х кімнатна квартира АДРЕСА_1, яку виконком Щолкінської міської ради визнав службовою та 10 січня 2004 року незаконно видав службовий ордер ОСОБА_3 з сім'єю, відмовивши їм у виділенні цієї квартири.
Рішенням Ленінського районного суду АР Крим від 10 травня 2006 року позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_2. задоволено.
Ордер, виданий на службове жиле приміщення у вигляді квартири АДРЕСА_1 НОМЕР_1, виданий виконавчим комітетом Щолкінської міської ради Ленінського району АР Крым 10 січня 2004 року ОСОБА_3 визнано недійсним і виселено ОСОБА_3 зо всіма членами його сім'ї з цієї квартири без надання іншого жилого приміщення.
Визнано за ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_7, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право на квартиру АДРЕСА_1.
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення, вважаючи його таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права, і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 і ОСОБА_2 відмовити. В обгрунтування вимог своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що суд перевищив свої повноваження і прийняв рішення, яким розподілив квартиру, всупереч вимогам ст. 15 ЖК України. Крім того, вказує апелянт, суд при розподілі жилої площі позивачам, не долучив до участі у справі осіб, які у списку на першочергове отримання житла знаходяться перед ОСОБА_1, а також, вирішив питання про виселення двох неповнолітніх дітей без надання іншого жилого приміщення.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, проаналізувавши доводи апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України, колегія суддів знаходить їх обґрунтованими і підлягаючими задоволенню частково, а рішення суду першої інстанції підлягаючим скасуванню з направленням справи на новий розгляд на підставі п. 1 ст. 309 ЦПК України. Оскільки встановлені порушення норм процесуального права, що перешкоджають суду апеляційної інстанції досліджувати нові обставини і докази, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що сім'я позивачів мешкає у квартирі, яка у наслідок надзвичайної ситуації регіонального рівня непридатна для подальшого проживання; сім'я позивачів знаходиться на житловому рахунку як багатодітна і має право на отримання 4-х кімнатної квартири; оскільки квартира АДРЕСА_1 згідно рішення суду від 28 грудня 2004 року втратила статус службової, а ордер НОМЕР_1 від 10 січня 2004 року, виданий виконкомом Щолкінської міської ради на спірну квартиру відповідачу ОСОБА_3, згідно до ст. 59 ЖК України, є недійсним.
З такими виводами суду колегія суддів не може погодитися.
Зі змісту ст. 58 ЖК України вбачається, що право видати ордер на вселення в надане жиле приміщення має виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської ради.
З матеріалів справи вбачається, що вирішуючи питання про визнання ордеру НОМЕР_1 від 10 січня 2004 року, виданий виконкомом Щолкінської міської ради, суд першої інстанції розглянув це питання не притягнувши до участі в справі виконкомом Щолкінської міської ради. Тобто суд не надав належному відповідачу можливості здійснити свої права та обов'язки, як учаснику судового процесу.
Відповідно до ст. 59 ЖК України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку у випадках подання громадянами не відповідаючих дійсності відомостей про потребу в поліпшенні житлових умов, порушення прав інших громадян або організацій на зазначене в ордері жиле приміщення, неправомірних дій службових осіб при вирішенні питання про надання жилого приміщення, а також в інших випадках порушення порядку і умов надання жилих приміщень.
Зі змісту цієї статті вбачається, що вона передбачає зразковий перелік підстав, коли ордер може бути визнаний судом недійсним у зв'язку з окремими порушеннями порядку і умов надання житлових приміщень.
В порушення вимог ст. 215 ЦПК України, суд визнавши ордер НОМЕР_1 від 10 січня 2004 року, виданий виконкомом Щолкінської міської ради ОСОБА_3 на вселення в спірну квартиру, не мотивував у рішенні за яких підстав він прийшов до цього висновку, які конкретні обставини підтверджують ці виводи і чому суд взяв до уваги доводи позивачів та відхилив доводи відповідача та третіх осіб.
Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції вважав, що обставини порушення УЖКГ та Щолкінської міської ради при наданні спірної квартири відповідачеві встановлені, і підтверджені у судовому засіданні тім, що відповідач ОСОБА_3 фактично в УЖКГ не працював, а тільки номінально числився у даному підприємстві. Переведення спірної квартири в статус службової і звільнення відповідача у зв'язку з скороченням чисельності працівників був здійснений відповідачами з метою подальшого надання ОСОБА_3 даної квартири з умовою переходу вказаної квартири в його постійне користування.
Однак, з матеріалів справи не вбачається, що протиправність дій ОСОБА_3 відносно його роботи в УЖКГ м. Щолкіно перевірялась, рішення з цього приводу у встановленому законом порядку не приймалось.
Відповідно до ст. 117 ЖК України визначаються наслідки визнання ордера, недійсним, залежно від того, чи послужили підставами визнання його недійсним винні дії ордерополучателя або інші підстави.
Задовольняючи позовні вимоги про визнання за позивачами і членами їх сім'ї права на квартиру АДРЕСА_1, суд першої інстанції прийшов до висновку, про правовірність їх вимог, оскільки позивачі з трьома дітьми проживають в непридатному, внаслідок стихійного лиха, жилому приміщенні і згідно ст. 46 ЖК України мають право на позачергове отримання житла, в чому їм було необгрунтовано відмовлено Щолкінською міською радою.
Відповідно до ст. 46 ЖК України забезпечення житлом поза чергою означає надання житлових приміщень громадянам, що мають на це право, без попереднього ухвалення їх на квартирний облік і відразу ж після виникнення права на дану пільгу.
Стихійним лихом є подія, яка не піддається впливу людини, що відбулася унаслідок дії сил природи (повені, землетрусу, сніжного занесення і т.п.).
Ухвалюючи рішення про право позивачів на позачергове отримання житла відповідно до ст. 46 ЖК України та п. 39 Правил обліку громадян, яки потребують поліпшення житлових умов, затверджених постановою Ради міністрів УРСР і Української республіканської ради профспілок № 470 від 11 грудня 1984 року, суд посилався на те, що їх житло внаслідок стихійного лиха стало непридатним для проживання. Однак, в обгрунтування своїх висновків, суд не послався на матеріали справи, яки б підтверджували ці висновки.
Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що сім'я позивачів мешкає у багатоквартирному будинку, однак, суд не обгрунтував у рішенні, чому тільки квартира позивачів постраждала від стихійного лиха регіонального рівня, чому тільки сім'я ОСОБА_10 має переважне право на позачергове отримання житла. При цьому суд, встановив, що на позачерговому квартирному обліку у виконкомі перебувають 14 сімей, а ОСОБА_1, як багатодітна сім'я перебуває на першочерговому квартирному обліку з 03 квітня 2003 року під НОМЕР_2, а на загальному квартирному обліку з 1987 року під НОМЕР_3, не залучив до участі у справі осіб, яки перебувають на квартирному обліку перед ОСОБА_1 Тобто суд не з'ясував думку осіб, що знаходяться на квартирному обліку про обгрунтованість вимог позивачів, не надав цім особам можливості здійснити свої права та обов'язки, як учаснику судового процесу.
З'ясування цих обставин має правове значення для правильного вирішення спору по справі.
Таким чином встановлені порушення процесуального права судом першої інстанції, лишають судову колегію можливості перевірити доводи апеляційних скарг в частині правового статусу спірного приміщення на час розгляду справи, способу вселення до нього, а також досліджувати нові докази і обставини, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Відповідно до п. 4, 5 ч. 1 ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд вирішив питання про права та обов'язки осіб, які не брали участі у справі, а також якщо: суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 303, 304, п.5 ст. 307, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати,
УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду Автономної Республіки Крим від 10 травня 2006 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції на новий розгляд.
Ухвала апеляційного суду АР Крим набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення.