Справа №2- 229/10  

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ  

 30 листопада 2010 року Голосіївський районний суд м. Києва в складі :

головуючого                     судді Антонової Н.В.

при секретарі                 Кавун І.М.

 розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за позовом заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки, приведення земельної у придатний для використання стан, зобов?язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою, -  

  В С Т А Н О В И В :  

 Заступник Прокурора Голосіївського району м. Києва звернувся до суду з позовом до відповідачів про повернення самовільно зайнятої земельної ділянки, в якому зазначив, що в ході проведення перевірки Голосіївською Прокуратурою в м. Києві спільно з Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації перевірки, було виявлено порушення вимог чинного земельного законодавства при використанні земельної ділянки АДРЕСА_1.

Перевіркою було встановлено, що згідно Державних актів на право приватної власності на землю від 12.04.2002 року № 79-2-01682 та № 79-2-01683. земельна ділянка площею 0,10 га АДРЕСА_1 є власністю громадян ОСОБА_1 та ОСОБА_2  у рівних частинах.  

Так, згідно з актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 1312/01 від 24.10 08р. Головного управління земельних ресурсів КМДА площа земельної ділянки, яку використовують фактично ОСОБА_1 та ОСОБА_2 становить по факту 0,13 га, тобто є більшою на 0,03 га, ніж визначено документами на право власності на земельну ділянку.

В ході зазначених перевірок з виїздом на місце, було встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайняв частину земель загального користування площею близько 0,03 га, що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства №293/01 від 18.03.09р. Документи, які б посвідчували право власності або користування на земельну ділянку у відповідачів відсутні.

Враховуючи наведене, просив позов задовольнити, зобов’язати відповідачів повернути земельну ділянку площею близько 0,03га за адресою: АДРЕСА_1. що зайнята ними самовільно за межами визначеними згідно з планом Державних актів на право приватної власності на землю від 12.04.2002 року № 79-2-01682 та № 79-2-01683, зобов’язати відповідачів за власний рахунок привести земельну ділянку у придатний для використання стан, шляхом перенесення паркану та встановлення його у межах, визначених державними актами.

22.12.2009 року позивач уточнив позовні вимоги та просив: зобов’язати Відповідачів повернути земельну ділянку площею близько 0,03 га АДРЕСА_1, що зайняти ними самовільно за межами визначеними, згідно з планом, Державними актами на право приватної власності на землю від 12.04.2002 року № 79-2-01682 та № 79-2-01683; зобов’язати  відповідачів за власний рахунок  привести земельну ділянку у придатний для використовування стан, шляхом знесення воріт, що встановлені між будинком АДРЕСА_2 та господарською спорудою, що розташована  на земельній ділянці за адресою : АДРЕСА_1.

25.11.2010 року позивач знову уточнив позовні вимоги в частині уточнення адреси за якою знаходяться ворота, які позивач просить знести за рахунок відповідачів.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити посилаючись на ті ж обставини.

Представником КМДА була направлена на адресу суду заява та пояснення, в якій він позовні вимоги позивача підтримав, просив розглядати справу без його участі.

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представник в судовому засіданні позовні вимоги не визнали та пояснили, що між ними та їх сусідкою ОСОБА_3, що мешкає АДРЕСА_3  виникли і тривалий час існують неприязні стосунки. Остання виявила бажання створити під’їзд до своєї садиби через двір та присадибну ділянку відповідача ОСОБА_2 З цього приводу, ОСОБА_3, на протязі багатьох років, скаржилася в різні інстанції на неправомірні дії відповідачів, зокрема написала скаргу до прокуратури, що і стало підставою для звернення прокуратури з даним позовом.

 Також в обґрунтування своїх заперечень відповідачі пояснили, що відповідач ОСОБА_2 з 1951 року  перебувала в шлюбі з ОСОБА_4, який помер в 1999 році. Від шлюбу вона має сина ОСОБА_1 За час проживання в шлюбі з відповідачем ОСОБА_2, ОСОБА_5 в 1958 році було виділено радгоспами «Хотовський» та «Родіна» земельні ділянки загальною площею 0,14 га за адресою АДРЕСА_1. За користування вказаною земельною ділянкою ОСОБА_4, а після його смерті відповідачем ОСОБА_2 сплачувалась плата за землю площею 0,1394 га.

В 1999 році, перед смертю, ОСОБА_4 подав документи до Київської міської ради  для оформлення Державного акту на право приватної власності на землю. Згідно чинного законодавства земельна ділянка розміром 0,10га була передана у приватну власність гр. ОСОБА_5

Після смерті ОСОБА_4,  відповідачі успадкували передану йому у власність  земельну ділянку розміром 0,10 га та інше майно, що належало померлому за адресою АДРЕСА_1.  Інша частина земельної ділянки площею близько 0,04 га, яка перебувала у фактичному користуванні померлого, перейшла в користування до відповідачів.

Паркан та ворота, які огороджують вказану земельну ділянку  були встановлені в 1958 році померлим батьком та чоловіком відповідачів, в межах виділеної земельної ділянки.

Посилались на те, що відповідачі не порушують прав та охоронюваних законом інтересів держави, адже спірна земельна ділянка знаходиться фактично в дворі відповідача ОСОБА_2 і використовується нею вже на протязі багатьох років.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 пояснила суду, що вона є двоюрідною сестрою відповідача ОСОБА_1 і відповідно рідною племінницею відповідача ОСОБА_2 Хто саме встановлював паркан та ворота, які огороджують садибу відповідача ОСОБА_2, вона не знає, але пам’ятає, що коли в 1963 році помер її дідусь, то вказані ворота вже були встановлені. Їй відомо, що відповідачі являються власниками земельної ділянки площею 0,10 га в АДРЕСА_1, земельна ділянка яка не була приватизована постійно була двором відповідача ОСОБА_2 і простягалася від воріт до городу останньої. Вказана земельна ділянка являє собою стежку, яка веде з двору відповідача ОСОБА_2 до погребу, розташованого за будинком. Свідок пояснила, що вказана стежка ніколи не була проїздом до присадибної ділянки ОСОБА_3 так як завузька для цього, крім того, вхід на садибу ОСОБА_3 здійснюється з іншої сторони через провулок.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила суду, що в період з 1980 року по 1985 рік проживала у цивільному шлюбі з сином та братом відповідачів – ОСОБА_8 та мешкала в будинку АДРЕСА_3 і  фактично являлася невісткою відповідачам. Коли вона почала проживати за вказаною адресою, ворота та паркан. Які огороджували земельну ділянку відповідача ОСОБА_2 вже були встановлені. Ворота відгороджували вулицю від двора відповідача ОСОБА_2 Стежка з двору вела до погребу відповідача та до городу. Інколи, як згадує свідок, вона разом зі своїм чоловіком, з дозволу ОСОБА_4, чоловіка ОСОБА_2, користувались цією стежкою для проходу та виходу на вулицю Заливну в зв’язку з тим, щоб скоротити шлях, адже вихід з їхньої присадибної ділянки виходив у провулок. Свідок пояснила, що вказана стежка ніколи не використовувалась для проїзду автомобілів і являла собою звичайну стежку, яка веде до городу.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9, пояснив суду, що являється головним інженером ТОВ «Геопроект». За дорученням Прокуратури Голосіївського району м. Києва ним було здійснено виїзд до присадибних ділянок АДРЕСА_4,АДРЕСА_1,АДРЕСА_3 для здійснення геодезичних та топографічних робіт по встановленню фактичних меж зазначених земельних ділянок, зведений план яких був поданий в Прокуратуру Голосіївського району м. Києва. Свідок пояснив, що на зведеному плані ним було позначено земельну ділянку загальною площею близько 0,03 га, яка не перебуває у власності відповідачів. Зазначена земельна ділянка проходить від воріт, повз будинок відповідача ОСОБА_2 повз погреб та простягається до городу останньої і є фактично двором Відповідача ОСОБА_2 Частина земельної ділянки, яка направлена до городу відповідача ОСОБА_2 являє собою зарослу травою та деревами ділянку, ширина якої, згідно масштабу зведеного плану становить близько 3- 3,5 м. Свідок зазначив, що ворота на момент його приїзду зачинені були на гачок, але він ними не користувався, так як потрапив до садиби АДРЕСА_1 через прилеглу ділянку АДРЕСА_4. На його думку, як спеціаліста, ворота встановлені давно, більше 10 років тому.  

Заслухавши сторін, свідків, дослідивши матеріали справи суд вважає, що у задоволенні позову необхідно відмовити з наступних підстав.

 Судом встановлено, що згідно довідки виданої головою радгоспу «Хотовський», за ОСОБА_4, який являвся батьком та чоловіком відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно але на момент розгляду справи помер, рахується земельна ділянка площею 0,07 га АДРЕСА_1, та згідно архівного витягу з Протоколу №10 від 6-10 квітня 1958 року за ОСОБА_4 закріплено земельну ділянку площею 0,02 га.  

Згідно наявних у справі квитанції про плату за землю, ОСОБА_4. а після його смерті відповідач ОСОБА_2 сплачувала за користування земельною ділянкою площею 0,1394 га .

Судом було встановлено, що згідно Держаних актів на право приватної власності на землю від 12.04.2002 року № 79-2-01682 та № 79-2-01683 відповідачі отримали у власність  по ? частині земельної ділянки площею 0,10 га в м. Києві вул. Заливна АДРЕСА_1.  на підставі свідоцтв про право на спадщину за законом. Решта ділянки площею близько 0,03 га залишилась у відповідача ОСОБА_2  у користуванні, обробляється відповідачем та використовується за призначенням.

Згідно  акту перевірки та дотримання вимог земельного законодавства № 1312/01 від 24.10.08р. зазначено, що  вказана перевірка проводиться в присутності ОСОБА_1 за зверненням гр. ОСОБА_3 За результатами перевірки встановлено наступне: паркан, яким огороджено зазначену земельну ділянку встановлено не  у відповідності до меж визначених державними актами (фактична площа становить близько 0.13 га). Документи, які б посвідчували право власності чи користування за ст.ст. 125,126 ЗК України земельною ділянкою площею 0,03 га відсутні .

Згідно акту дотримання вимог земельного законодавства №29/01 від 18.03.09 року встановлено, що порушення земельного законодавства зафіксовані в акті перевірки № 1312/01 від 24.10.08р. не усунені, вказівка не виконана.

Згідно витребуваної з Київського міського управління земельних ресурсів копії  Технічного звіту по переоформленню гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1 права приватної власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування  жилого будинку та господарських будівель АДРЕСА_1 встановлено, що, згідно пояснювальної записки попередньому власнику ОСОБА_5 були передані на зберігання межові знаки на підставі акту прийому-передачі, один примірник якого передано власнику земельної ділянки. Згідно акту встановлення та узгодження зовнішніх меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) підписаного суміжними землекористувачами, гр. ОСОБА_3 погодила встановлені межі. Акти прийому-передачі на зберігання межових знаків, якими визначені межі земельної ділянки, підписані відповідачами чи попереднім власником земельної ділянки відсутні.

 З огляду на викладене та враховуючи покази свідків, суд прийшов до висновку, що у задоволені позовних вимог в частині  зобов’язання відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повернути земельну ділянку площею близько 0,03 га АДРЕСА_1, що зайнята ними  самовільно за межами визначеними планом Державних актів на право приватної власності на землю від 12.04.2002 року № 79-2-01682 та № 79-2-01683 слід відмовити, оскільки позивачем не було надано суду доказів того, що самовільне захоплення відповідачами земельної ділянки площею 0.03 га  за вказаною вище адресою, мало місце.  

Так, судом достовірно встановлено, що земельна ділянка площею близько 0,1394 га АДРЕСА_1 перебуває фактично у користування відповідача ОСОБА_2 та її родини з 1958 року і використовується як город, подвір’я прилегле до будинку та стежка, яка веде до господарської споруди – погребу та городу відповідача ОСОБА_2 За користування вказаною земельною ділянкою відповідач ОСОБА_2 та її покійний чоловік сплачували податок на землю.

Тобто посилання позивача на самовільне захоплення відповідачами земельної ділянки 0,03га не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду.

За відсутності встановлених та переданих на зберігання відповідачам межових знаків, які мали б закріплювати межі земельної ділянки переданої  їм у приватну власність в натурі, відповідач ОСОБА_2 продовжує використовувати земельну ділянку в межах виділеної у користування.

 Позовні вимоги в частині зобов’зання відповідачів за власний рахунок привести земельну  у придатний для використання стан шляхом знесення воріт, що встановлені самовільно між будинком №АДРЕСА_1 та господарською спорудою не підлягають в задоволенню  наступних підстав.

Судом було достовірно встановлено, що паркан та ворота, які огороджують  земельну ділянку АДРЕСА_1 площею 0,1394 га був встановлений чоловіком відповідача ОСОБА_2, який на момент розгляду справи помер, в 1958 -1960 роках минулого сторіччя у межах ділянки виділеної у користування. Паркан та ворота не переставлялися і не замінювалися до цього часу та огороджують фактичне подвір’я цієї садиби.  

Позивачем не надано суду доказів того, що встановленні в 1958-1960 роках минулого сторіччя, ворота, встановлені з порушенням норм та стандартів, про що  б свідчили відповідні перевірки Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в м. Києві.

 Позивач просить зобов?язати відповідачів не чинити перешкоди будь-яким особам у загальному користуванні близько 0,03 га АДРЕСА_1.

Судом  встановлено, що згідно зведеного плану земельних ділянок складеного ТОВ «Геопроект» зазначена земельна ділянка не є прохідною, вхід до неї здійснюється через ворота садиби №АДРЕСА_1, а другий кінець ділянки межує з городом відповідача ОСОБА_2, тобто будь-яка особа, яка матиме бажання скористатися в загальному порядку зазначеною земельною ділянкою зможе потрапити тільки на повір’я чи город відповідача ОСОБА_2

Суду не надано жодного доказу звернення  до Прокуратури Голосіївського району м. Києва чи іншого компетентного органу від будь-якої особи, яка мешкає по вул. Заливній чи іншій вулиці м. Києва про перешкоди з боку відповідачів в користуванні  зазначеною земельною ділянкою,  

В матеріалах справи міститься тільки акт перевірки проведений за зверненням гр. ОСОБА_3, з якою у відповідачів склалися тривалі неприязні стосунки. Факт порушення відповідачами прав гр. ОСОБА_3, підтвердження під час судового розгляду справи не знайшов, так як було встановлено, що громадянка ОСОБА_3 користується земельною ділянкою АДРЕСА_3, яка не є суміжною з земельною ділянкою площею 0,03 га розташованою АДРЕСА_1.

 Суд критично відноситься до доказів поданих позивачем, а саме: до акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 1312/01 від 24.10 08р. та акту дотримання вимог земельного законодавства №29/01 від 18.03.09 року, які складені були  відносно відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2, з тих підстав, що судом достовірно було встановлено, що відповідач ОСОБА_1, являється тільки співвласником земельної ділянки №АДРЕСА_1 площею 0,10 га, фактично він мешкає за адресою АДРЕСА_4, його причетність до використання, самовільного зайняття земельної ділянки, а також встановленні воріт чи перешкоджанні загальному користуванню земельною ділянкою площею 0,03 га в АДРЕСА_1 не доведено позивачем і тому суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 являється неналежним відповідачем.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України захисту підлягає порушене, або оспорюване право, тобто звернення до суду зумовлене наявністю вже порушених прав, свобод чи інтересів, на захист яких звертається особа, у зв’язку з чим визнання будь-якого права на майбутнє є безпідставним та необґрунтованим. Суд не знайшов доказів того, що наявність воріт створює перешкоди будь-якій особі у користуванні зазначеною земельною ділянкою.

Таким чином, в ході  розгляду справи, обставини, викладені в позовній заяві не знайшли свого підтвердження, в зв’язку з чим, враховуючи викладені обставини, оцінюючі всі зібрані і дослідженні у справі докази, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню.

       На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 10, 208, 209, 212-217 ЦПК України, суд –

                                                  В И Р І Ш И В:  

  У задоволенні позову   Заступника прокурора Голосіївського району м. Києва в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про повернення земельної ділянки, приведення земельної у придатний для використання стан, зобов?язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою   – відмовити.  

  Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому  засіданні  під  час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу  
протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

       Суддя