Справа №2-361\10
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
24 листопада 2010 року місто Сімферополь
Сімферопольський районний суд Автономної Республіки Крим у складі:
головуючого судді Томащака А.С.,
при секретарі Шляхтіной О.С., Зейтуллаєвой З.Е., Бережній В.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа відділ опіки та піклування Кольчугінської сільської ради про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, стягнення заборгованості за користування будинком та за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації про визнання договору купівлі-продажу дійсним, визнання права власності, зобов’язання здійснити реєстрацію
встановив:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про усунення перешкод в користуванні власністю – АДРЕСА_1 шляхом виселення відповідачів та стягнення з останніх 2100грн. заборгованість за користування вищевказаним будинком.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 01.06.2005 року вона уклала з відповідачами в усній формі угоду найму житлового приміщення, що належить їй на праві власності, а саме АДРЕСА_1. При цьому строк проживання було встановлено два роки шість місяців зі сплатою 100грн. щомісяця за проживання з урахуванням оплати за комунальні послуги. Після спливу вказаного строку за домовленістю між сторонами було продовжено строк проживання відповідачів ще на чотири місяці, однак після спливу зазначеного строку відповідачі категорично відмовились звільняти її будинок, при цьому з 01.01.2008 року відповідачами не сплачувались оговорені суми за проживання і заборгованість склала 2100грн.
ОСОБА_5, як третя особа, що заявляє самостійні вимоги на предмет спору звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу АДРЕСА_1, що було укладено між ним та ОСОБА_1 03.09.2005 року, визнання права власності на вказаний будинок за ним та зобов’язати Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації здійснити реєстрацію права власності на житловий АДРЕСА_1 за ним.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 19.05.2005 року між ним та відповідачем було досягнуто угоду про найм АДРЕСА_1 строком на шість місяців в зв’язку з чим було сплачено 1000грн. та з його дозволу в будинку стали проживати ОСОБА_2 з дітьми. В подальшому він з ОСОБА_1 досягли домовленості про купівлю-продаж спірного будинку за 3000 доларів США, що було еквівалентом 15000грн. з розстрочкою платежу терміном на 2,5 роки, в підтвердження, чого відповідачем були видані розписки від 03.09.2005 року, 03.08.2006 року, 13.09.2006 року та 09.11.2006 року відповідно до яких він повністю виплатив ОСОБА_1 оговорену суму, однак остання стала під різними мотивами ухилятися від нотаріального посвідчення договору, що стало підставою для звернення до суду.
В ході судового засідання позивач ОСОБА_1, її представник заявлені позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили суд їх задовольнити, позовні вимоги ОСОБА_5 не визнали просили у їх задоволенні відмовити, пояснивши, що ніколи не домовлялись про купівлю-продаж спірного будинку, сплачені суми останнім були виключно на погашення заборгованості за проживання у вказаній будівлі.
Відповідачі ОСОБА_2 її представник, ОСОБА_3 в ході судового засідання позовні вимоги ОСОБА_1 не визнали, позовні вимоги ОСОБА_5 визнали в повному обсязі, просили їх задовольнити.
Представник Сімферопольської РБТІ в судове засідання не з’явився надавши заяву з проханням розглянути справу у їх відсутності.
Представник органу опіки та піклування Кольчугинської сільської ради в судове засідання не з’явився надавши заяву з проханням розглянути справу у їх відсутності.
Суд заслухавши пояснення сторін по справі, допитавши свідків, дослідивши докази в їх сукупності, прийшов до наступного.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 26.11.1983 року, що зареєстровано в Сімферопольському РБТІ власником АДРЕСА_1 є ОСОБА_1
На даний час у вказаному будинку з червня 2005 року проживають ОСОБА_2 зі своїми дітьми, що не заперечується сторонами по справі
Відповідно до розписки від 19.05.2005 року ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_5 в рахунок оплати за оренду квартири за шість місяців 1000грн.
Відповідно до розписок датованих 03.09.2005р., 03.08.2006р., 13.09.2006р., 09.11.2006р. вбачається, що ОСОБА_1 отримала від ОСОБА_5 за оплату АДРЕСА_1 в розстрочку на два с половиною роки відповідно датам написання розписок - 2000грн., 4000грн., 3000грн., 5000грн.
Відповідно до вимог ст..638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли усіх істотних умов договору, до яких відносяться предмет та ціна.
З вищезазначених розписок не вбачається, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 досягли усіх істотних умов договору купівлі-продажу нерухомого майна, а саме визначилися, щодо предмету договору та ціни її реалізації, при цьому доводи ОСОБА_5, що вони в усній формі визначилися з ціною договору в розмірі 15000грн. не ґрунтуються на законі.
Згідно зі ст. 657 Цивільного кодексу України договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації.
Частиною 2 ст. 16 Цивільного кодексу України передбачені конкретні способи захисту цивільних прав та інтересів судом, які не містять в собі такий спосіб як визнання правочину дійсним.
Відповідно до вказаної норми матеріального закону, суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України інший спосіб захисту цивільного права або інтересу, не передбачений цією нормою, може бути обраний судом лише за умови його обов’язкового встановлення договором або законом.
Згідно з частиною 3 ст. 640 Цивільного кодексу України договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації – з моменту державної реєстрації.
Тому законодавець відрізняє договори, які підлягають нотаріальному посвідченню від договорів, які підлягають державній реєстрації та договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню і державній реєстрації. Зі змісту ч. 2 ст. 220 Цивільного кодексу України, вказана норма матеріального закону передбачає можливість визнання дійсними договори, які підлягають лише нотаріальному посвідченню, і не передбачає можливість визнання дійсними договори, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації.
Виходячи з наведеного, законодавче закріплення судового захисту цивільних прав та інтересів таким способом, як визнання дійсними договорів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації – відсутнє.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 55 Закону України « Про нотаріат», частини 2 ст. 182 Цивільного кодексу України правочини щодо нерухомості підлягають саме нотаріальному посвідченню і державній реєстрації, а угоди, які потребують нотаріального посвідчення і державній реєстрації, до їх державної реєстрації, вважаються неукладеними і такими, що не породжують для сторін прав і обов’язків, оскільки момент вчинення зазначених правочинів (ст.ст. 210, 640 ЦК) прямо пов’язується з їх державною реєстрацією.
В силу вищевикладеного позовні вимоги ОСОБА_5 є безпідставними та такими, що суперечать чинному цивільному законодавству, в зв’язку з чим задоволенню не підлягають у повному обсязі.
Відповідно до ст.. 158 ЖК України наймач користується жилим приміщенням у будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, відповідно до договору найму житлового приміщення. Договір найму жилого приміщення між власником будинку і наймачем у письмові формі з наступною реєстрацією у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів або в органі що ним утворюється. Договір повинен містити вказівку на предмет договору, строк, на який він укладається, визначати права і обов’язки наймодавця і наймача та інші умови найму.
Оскільки в ході судового засідання позивач ОСОБА_1 її представник не надали до суду належних та допустимих доказів в частині, що між ОСОБА_1 та сім’єю ОСОБА_2 було укладено договір найму житлового будинку, при цьому з пояснень ОСОБА_1 вбачається, що вказаний договір було укладено в усній форму, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за найм житлового будинку є бездоказовими та такими що не ґрунтуються на законі.
Разом з цим відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до ст. 98 ЖК України наймач жилого приміщення може дозволити тимчасове проживання в жилому приміщенні, що є в його користуванні, інших осіб без стягнення плати за користування приміщенням (тимчасових жильців). Тимчасові жильці на вимогу наймача зобов’язані негайно звільнити приміщення, а в разі відмовлення-підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.
В силу аналогії закону дані норми ЖК України також регулюють правовідносини відносно приватного житлового фонду.
Оскільки в ході судового засідання встановлено, що відповідачі ОСОБА_2 із сім’єю вселилися в будинок позивача ОСОБА_1 за його згодою тимчасово, на даний час в добровільному порядку виселитися з будинку позивача відмовляються, суд вважає позовні вимоги в частині виселення відповідачів обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі ст. 220,316,317,319,391,638,640,657 ЦК України, ст. 98,158 ЖК України, керуючись вимогами ст. ст. 203,205 ЦПК України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа відділ опіки та піклування Кольчугінської сільської ради про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення, стягнення заборгованості за користування будинком задовольнити частково.
Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 з АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
В іншій частині в задоволенні позову ОСОБА_1 – відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в рівних частках на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 45грн.50коп.
Позов ОСОБА_5 до ОСОБА_1, третя особа Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації про визнання договору купівлі-продажу житлового АДРЕСА_1 укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 від 03.09.2005 року дійсним, визнання права власності на житловий АДРЕСА_1 за ОСОБА_5, зобов’язання Сімферопольське районне бюро технічної інвентаризації здійснити реєстрацію права власності на житловий АДРЕСА_1 за ОСОБА_5 – залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд АР Крим через Сімферопольський районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, що не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя А.С. Томащак