2- 6371/2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 вересня 2010 року м.Добропілля.
Добропільський міськрайонний суд Донецької області в складі:
головуючого- судді Здоровиці О.В.
при секретарі Єфименко Т.В.
за участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача Проценко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Добропілля цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області про визнання бездіяльності державного органу неправомірною та зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як «дитині війни» з 01червня 2007 по 31 травня 2010 року,
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області і просив визнати бездіяльність відповідача щодо ненарахування надбавки в розмірах відповідно до ст..6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» та зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити недоплачену йому, як «дитині війни» щомісячну соціальну допомогу за період з 01.06.2007 року по 31.05.2010 року у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Позовні вимоги позивача мотивовані тим, що згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Але позивачу за період з 01.06.2007 року по 31.12.2009 року, внаслідок зупинення дії ст. 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни”, ця допомога не виплачувалась або виплачувалася в значно меншому розмірі. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. та від 22.05.2008 р. зупинення положення статті 6 ЗУ “Про соціальний захист дітей війни” були визнанні неконституційними. Таким чином позивач вважає, що відповідачем порушені його права і останній повинен нарахувати на його користь недоплачену, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за вказані періоди виходячи з розміру 30% від розміру мінімальної пенсії за віком. Тому просить суд визнати бездіяльність відповідача незаконною та зобов»язати останнього нарахувати на його користь та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як «дитині війни» за періоди з 01.06.2007 року по 31.05.2010 року виходячи з розміру 30% мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги і просив їх задовольнити в повному обсязі.
Представник відповідача, діюча на підставі довіреності Проценко А.І. у судовому засіданні позовні вимоги не визнала, обґрунтовуючи свої заперечення тим, що після прийняття Конституційним Судом України рішень щодо конституційності зупинення норми закону та зміни редакції, Закону України №2195-1V питання фінансування підвищення пенсії у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком в законодавчому порядку не було врегульоване, тоді як фінансове забезпечення соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету. Законами України «Про державний бюджет України» на 2007, 2008, 2009 роки не передбачені видатки на підвищення дітям війни до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. ЗУ «Про державний бюджет України» на 2010 рік не прийнято. Відповідно до п.8 постанови КМУ від 28 травня 2008 року № 530 "Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян", дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, проводиться виплата підвищення у визначених твердих розмірах відповідно до чинного на певний час законодавства. На підставі викладеного просила суд позов позивача залишити без задоволення.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які набули правового статусу дітей війни, основи їх соціального захисту та гарантії їх соціальної захищеності шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки визначені та закріплені в Законі України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" - дитина війни - це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років.
Зокрема статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Водночас ст. 7 цього закону передбачено, що фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених зазначеним законом, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету України.
Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком є визначальною для вирішення даного спору, крім того це право гарантується Конституцією України (стаття 46 Конституції України).
ОСОБА_1 є дитиною війни, що підтверджується пенсійним посвідченням, копією паспорта. Зазначені обставини визнані відповідачем.
З огляду на наведене позивач має право на отримання державної соціальної підтримки – підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
В судовому засіданні, з пояснень сторін, встановлено, що в 2007 році надбавку до пенсії як дитина війни позивач не отримував. В 2008-2010 роках дану надбавку до пенсії в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком не отримувала. Дана надбавка до пенсії позивачу виплачувалась в значно меншому розмірі, а саме: з 01.01.2008 по 31.03.2008 р – 47,00 грн., з 01.04.2008 по 30.06.2008 р. – 48,10 грн., з 01.07.2008 по 30.09.2008 р. – 48,20 грн., з 01.10.2008 р – 49,80 грн. довічно. Даний факт в судовому засіданні відповідачем не заперечувався.
Відповідно до ст..1 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Відповідно до ст..15 ЦПК України у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов»язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних пайків або грошової компенсації замість них.
Відповідно до ст..3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст..4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до ст..16 ЦК України є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 3 ст.22 Конституції України передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.
Суд з приводу спірних правовідносин щодо неотриманого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальних пенсії за віком як дитині війни в 2007-2008 роках зазначає наступне .
Статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» було зупинено на 2007 рік дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з урахуванням статті 111 цього Закону, якою було встановлено, що у 2007 році підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, яка виплачується замість пенсії, відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами (крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»), у розмірі 50 відсотків від розміру надбавки, встановленої для учасників війни.
Рішенням Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі N 1-29/2007 про соціальні гарантії громадян був визнаний таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) пункт 12 статті 71, стаття 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року N 489-V, яким була зупинена на 2007 рік дія статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року N 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, стаття 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладена в новій редакції, а саме: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів".
Зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» були визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008. У вказаному рішенні Конституційним судом України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.
Рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними, не можуть бути оскаржені та мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.
Статтею 152 Конституції України передбачено, що Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, рішення Конституційного Суду України не мають зворотної сили, а закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, враховуючи особливість юридичних наслідків визнання неконституційним нормативно-правового акту (яка проявляється в тому, що не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність) суд вважає, що рішення Конституційного Суду України зворотної дії у часі не мають і не можуть у зв'язку з цим бути поширеними на правовідносини, які мали місце на час дії відповідної правової норми, до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про її неконституційність.
Враховуючи вищезазначене, суд вважає, що дії суб'єктів владних повноважень, які були вчинені у відповідності до вимог законів, інших правових актів або їх окремих положень, до моменту визнання останніх неконституційними, є законними і такими, що відповідають вимогам частини 2 статті 19 Конституції України.
Отже, право позивача на нарахування за період з 01.06.2007 по 31.12.2007 р. та з 01.01.2008 по 31.12.2008 року відновилося з дня прийняття рішень Конституційним Судом України при цьому в тому правовому режимі, який існував до дня набрання сили змін, визнаних в подальшому неконституційними.
Таким чином, нарахування підвищення в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком мало бути вчинено з дня ухвалення вищевказаних рішень Конституційного Суду України, тобто з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року, на підставі положень статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у редакції, що діяла до 01.01.2007 року та до 01.01.2008 року.
Таким чином, в 2007 році право позивача на виплату підвищення до пенсії за віком як дитині війни в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком виникло з 9 липня 2007 року, а в 2008 році – з 22.05.2008 року.
З приводу спірних правовідносин щодо недоотриманого підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальних пенсії за віком як дитині війни в 2009 році суд зазначає наступне.
Будь-яких змін протягом 2009-2010 року в ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» не вносилось.
Згідно ч.3 ст.54 ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» та ч. 2 ст.52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" розміри державних соціальних гарантій на 2009 та 2010 рік, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" від 26 грудня 2008 року № 835-VI та ст.70 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27 квітня 2010 року № 2154-VI було надане право Кабінету Міністрів України у 2009 та 2010 роках встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Враховуючи те, що названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно із Законом України "Про соціальний захист дітей війни" залежить від розміру мінімальної пенсії за віком.
Враховуючи наведене, нарахування та виплата у 2009-2010 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинна була здійснюватися відповідно до норм Закону України "Про соціальний захист дітей війни".
Щодо питання здійснення розміру нарахувань підвищення суд вважає за необхідне керуватися наступним.
Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-14, а також Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 5 жовтня 2000 року № 2017-ІІІ, згідно статті 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною 3 статті 4 даного Закону передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" від 19 грудня 2006 року № 489-5, був затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 387 гривень, з 1 жовтня - 395 гривень.
Зазначена стаття була змінена Законом України від 15 березня 2007 року № 749-5 та існує в новій редакції з 28 березня 2007 року, якою прожитковий мінімум для особи, яка втратила працездатність, визначений з 1 січня - 380 гривень, з 1 квітня - 406 гривень, з 1 жовтня - 411 гривень. При цьому, зазначена стаття доповнена абзацом, яким передбачено встановити, що для визначення мінімального розміру пенсії за віком відповідно до абзацу першого частини 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з 1 квітня та з 1 жовтня 2007 року застосовується прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, визначений абзацом п'ятим частини першої цієї статті, збільшений на 1 відсоток, що складає відповідно 410 грн. 06 коп.; 415 грн. 11 коп.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2007 року № 107-VI, що набрав чинності з 1 січня 2008 року, затверджений прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність з 1 січня - 470 гривень, з 1 квітня - 481 гривня, з 1 липня - 482 гривень, з 1 жовтня - 498 гривень.
Таким чином, для позивача розмір підвищення до пенсії в 2007-2008 роках повинен був розраховуватися, виходячи із наведених розмірів.
Статтею 54 Закону України "Про Державний бюджет України на 2009 рік" встановлено, що у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року, а з 1 листопада 2009 року прожитковий мінімум на одну особу, яка втратила працездатність дорівнює - 573 грн.
Статтею 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" встановлено, що у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність становить з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
Враховуючи наведене суд вважає, що в 2009 році та 2010 році ( з січня по травень місяць включно) дії відповідача щодо невиплати підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком є незаконними. Тому ці виплати повинні були нараховуватися відповідачем виходячи з розміру прожиткового мінімуму, а саме з 01.01.2009 року по 31.10.2009р - 498 гривень, а з 01.11.2009 по 31.12.2009 р. - 573 гривні, з 01.01.2010 по 01.05.2010 року - 695 грн.
Згідно зі ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Згідно з ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом. Ураховуючи наведене та відповідні спеціальні законодавчі акти, які підлягають застосуванню у справах із соціальних правовідносинах, що носять публічно-правовий характер, суд може визнати дії відповідачів законними чи незаконними та в разі незаконності їхніх дій – зобов»язати провести нарахування перерахування та виплату належних сум відповідно до закону.
Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач не довів правомірність своїх дій при не нарахуванні позивачеві підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008р. та з 01.01.2009 по 31.05.2010 року, у зв'язку з чим позовні вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.1, 3, 4, 10, 11, 16, 60, 212-215 ЦПК України, ЗУ "Про соціальний захист дітей війни", Рішеннями Конституційного Суду України N 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року, від 22.05.2008 року № 10-рп/2008, ЗУ «Про державний бюджет на 2007 рік», «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ЗУ «Про державний бюджет на 2009 рік» ст.ст.19, 22 Конституції України, суд -
В И Р І Ш И В:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області про визнання бездіяльності державного органу неправомірною та зобов»язання нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну соціальну допомогу як «дитині війни» з 01 червня 2007 по 31 травня 2010 року - задовольнити частково.
Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області щодо невиконання законодавчо визначеного обов’язку здійснювати нарахування та виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008р. та з 01.01.2009 по 31.05.2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Добропільському районі Донецької області здійснити перерахунок та виплату надбавки до пенсії ОСОБА_1 виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як дитині війни за період з 09.07.2007 по 31.12.2007 р., з 22.05.2008 по 31.12.2008р. та з 01.01.2009 по 31.05.2010 року, з урахуванням фактично виплачених сум.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Донецької області через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня його проголошення.
Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.
Головуючий суддя О.В.Здоровиця