Справа № 2-3556/2010 р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 листопада 2010 р. Київський районний суд м.Сімферополя у складі:
головуючого – судді Діденка Д.О.,
при секретарі – Габенко М.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою,-
ВСТАНОВИВ:
Позивачі звернулися до суду із зазначеним позовом, мотивуючи тим, що їм на праві власності належить 18/100 часток АДРЕСА_1. ОСОБА_6 належить також 18/100 та ОСОБА_4 64/100. Позивачі користуються земельними ділянками за вказаною адресою №№2,3 часткою ділянки №1. , які перейшли до них відповідно до порядку користування, що встановлений у 1962 р. для співвласників ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ОСОБА_9 подарував ОСОБА_6 сарай літ. «В», який самовільно перебудований у літню кухню на ділянці №2, чим перекрито їм доступ на цю ділянку та земельну ділянку загального користування. В зв’язку з викладеним просить усунути йому перешкоди у користуванні земельними ділянками №№2,3,5 (в’їзд) та зобов’язати ОСОБА_10 знести сарай «В», що переобладнаний у літню кухню.
Позивач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що до відповідача ОСОБА_4 ніяких вимог не заявляє, зазначив його відповідачем для дачі ним пояснень. Пояснив, що фактично сарай «В» по АДРЕСА_1 в м.Сімферополі - це прибудова, позначена у технічному паспорті, як: «а3».
Позивачі ОСОБА_1 та ОСОБА_3 направили на адресу суду заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідач ОСОБА_5 та його представник у судовому засіданні позов не визнали, пояснили, що сарай «В» знаходиться у користуванні співвласника домоволодіння ОСОБА_4, він (ОСОБА_5) до його будівництва та використання ніякого відношення не має.
Відповідач ОСОБА_4 з позовними вимогами погодився, пояснив, що як співвласник ніякої згоди на будівництво сараю не надавав та він має бути знесений ОСОБА_10
Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов задоволенню не підлягає з наступного.
Судом встановлено, що АДРЕСА_1 належить на праві спільної часткової власності: ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5
Згідно із ст. 391 ЦК України, на яку посилається позивач, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.03.1988 р. ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 у рівних частках кожний успадкували після смерті ОСОБА_11 належні йому 18/100 часток у домоволодінні за наведеною вище адресою. Як зазначено у свідоцтві будинок та споруди розташовані на земельній ділянці площею 623 кв.м.
Як на підставу землекористування позивач послався на технічний висновок від 30.05.1962 р. складений техніком БТІ, щодо наміру співвласників домоволодіння по АДРЕСА_1 у м.Сімферополі (ОСОБА_7 - 64/100; ОСОБА_12 - 36/100) встановити порядок користування земельною ділянкою. Згідно з висновком ОСОБА_13 виділити у користування ділянки №№1,2,3 площею 72 кв.м; ОСОБА_7- №4 площею 361 кв.м. Земельна ділянка №5 в’їзд - у спільному користуванні співвласників.
20.06.1962 р. між ОСОБА_12 та ОСОБА_7 також укладено договір про порядок користування домоволодінням.
Позовні вимоги позивачів є необґрунтованими з наступного.
Позивачі, як власники 18/100 часток домоволодіння, користуються земельною ділянкою на якій воно розташоване спільно із іншими співвласниками відповідно до вимог ст. 91 ЗК Української СРСР (у ред.1970 р.), який діяв на момент переходу до них права власності.
Між співвласниками домоволодіння, якими у теперішній час є сторони у справі, порядок користування земельною ділянкою не встановлений, частки у натурі не виділені. Відомості про конфігурацію та розташування на місцевості ділянок №№1,2,3,5 про які йдеться у технічному висновку від 30.05.1962 р., у матеріалах справи відсутні.
Крім того, доказів, що сарай «В» перешкоджає позивачам користуванню будинком, земельною ділянкою та в’їздом не надано. Твердження про те, що сарай «В» є, фактично, прибудовою «а3», не відповідає даним техпаспорту на домоволодіння й не підтверджено доказами.
Посилання у позові на ст. ст. 386, 391 ЦК України є необгрунтованими, бо вказані норми передбачають засади захисту права власності, а ОСОБА_12 власниками земельної ділянки не являються та порушення своїх прав не довели.
Також не надано позивачами й доказів того, що спірна будівля зведена та використовується саме ОСОБА_5, який своє відношення до цій споруди взагалі заперечує.
На підставі ст. 376,391 ЦК України, керуючись ст.ст. 10, 10, 60, 209, 212- 215 ЦПК України, суд-
ВИРІШИВ:
У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя: