Справа № 2-826\10  

  Р І Ш Е Н Н Я  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

  30 листопада 2010 року  

  Борщівський районний суд Тернопільської області  

  в складі: головуючого       Денисової Т.С.  

з участю секретаря          Тимківа Б.В.  

позивача                    ОСОБА_1  

представника позивача       ОСОБА_2  

відповідача                 ОСОБА_3  

представника відповідача    ОСОБА_4                  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Борщеві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування матеріальної шкоди,  

  в с т а н о в и л а :  

  Позивач ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до відповідача ОСОБА_3, в якому просить зобов»язати відповідача публічно вибачитись та спростувати недостовірну інформацію стосовно неї та громадської організації «Зорі надії» та опублікувати таке спростування в Борщівській районній газеті; зобов»язати відповідача припинити неправомірні дії щодо приниження честі, гідності, ділової репутації щодо неї; стягнути з відповідача в її користь 1707,45 грн. відшкодування за нанесення матеріальної шкоду та стягнути судові витрати по справі. Вказала, що відповідач ОСОБА_3 своїми діями, а саме в листах-зверненнях до Міністерства юстиції України від 25 листопада 2009 року, Генеральної Прокуратури України від 07 грудня 2009 року, Союзу організацій інвалідів України від 11 січня 2010 року має на меті принизити її честь та гідність, скомпрометувати ділову репутацію як керівника громадської організації «Зорі надії». Недостовірну інформацію про неї відповідач поширила усно на засіданні комісії в райдержадміністрації при розподілі коштів для підписки газет для інвалідів, у вищезазначених листах відповідач поширила недостовірну інформацію про те, що очолювана нею організація створена «для відмивання коштів», а її звинуватила в корупційних діяннях, в тому, що вона «дуже шкодить іншим інвалідам», назвала «перестарілою жінкою». Проведеними перевірками контролюючих органів за заявами відповідача не виявлено будь-яких порушень в її діяльності, як керівника. Неправомірними діями відповідача заподіяно їй матеріальної шкоди, яка виразилася в моральних стражданнях, що призвели до погіршення стану здоров»я і, відповідно, до звернення за медичною допомогою до Борщівської ЦРКЛ, де на лікування витратила 1707,45 грн.    

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні пояснила, що 21 грудня 2009 року на засіданні комісії в райдержадміністрації при розподілі коштів для підписки газет для інвалідів ОСОБА_3 звинуватила її у фальсифікації кількості інвалідів. Тоді ж на нараді вона подала членам комісії для ознайомлення списки інвалідів. В листах до Міністерства юстиції, Генеральної прокуратури та до керівника Союзу організацій інвалідів України, відповідач продовжила звинувачувати її у незаконній діяльності. Перший лист, адресований до Міністерства юстиції України, вона сприйняла нормально, як запит на перевірку діяльності організації. А ось кожен послідуючий лист серйозно зашкодив її здоров»ю і вона потрапила в лікарню з нервовим та емоційним розладом. В результаті таких листів вона змушена була давати пояснення в правоохоронних органах, в обласній організації інвалідів. Районним управлінням юстиції була здійснена перевірка діяльності організації, яку вона очолює. Вказані листи були оголошені нею на засіданні ради громадської організації «Зорі надії». Тому просить зобов»язати ОСОБА_3 публічно вибачитись та спростувати недостовірну інформацію стосовно неї та її роботи в громадській організації «Зорі надії» та опублікувати таке спростування в Борщівській районній газеті. На лікуванні знаходилася в неврологічному відділенні райлікарні з 22 по 27 січня 2010 року, де понесла витрати на ліки в сумі 307,45 грн. та 760 грн. на посилене харчування. Окрім цього, оскільки приступ стався у м.Тернополі, за автомобіль, який привіз її до м.Борщева, заплатила 300 грн., та витратила на оплату таксі для відвідування чоловіка – інваліда І групи під час її стаціонарного лікування в лікарні – 360 грн.  

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнала і пояснила, що будучи керівником громадської організації «Тепло сердець», впродовж 2009 року намагалася дізнатися офіційну цифру кількості інвалідів, що входять до громадської організації «Зорі надії», яку очолює позивач. Така цифра була потрібна при розподілі бюджетних коштів між двома організаціями. Цифри чула різні: лише 4 засновники, 1000 інвалідів, 588, 288 інвалідів. Дізнавшись від керівництва управління соціального захисту населення, що документально підтверджена наявність лише 4 засновників організації, звернулася до Міністерства юстиції України, Генеральної прокуратури України, де просила здійснити перевірку діяльності цієї організації і висловила свою думку щодо наявності порушень в  діяльності відповідача як керівника організації. В листі до Генеральної прокуратури не звинувачувала позивача у вчиненні злочину, а тому перевірку Борщівського РВ УМВСУ вважає безпідставною. У листі до керівника Союзу організацій інвалідів України критикувала діяльність позивача, як голови ради організації. Вважає, що критика в роботі, викриття недоліків не може бути підставою для звернення до суду із позовом про захист честі та гідності.  

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, надані сторонами в повному обсязі, вважає, що позовні вимоги до задоволення не підлягають, виходячи з наступного.  

Відповідно до ст.ст.34,40 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки та слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань.    

Всі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов’язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.    

В рішенні Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003 зазначено, що якщо особа звертається до зазначених органів із заявою, в якій міститься та чи інша інформація, і в разі, якщо цей орган компетентний перевіряти таку інформацію та надавати відповідь, проте в ході перевірки інформація не знайшла свого підтвердження, вказана обставина не може сама по собі бути підставою для задоволення позову.  

Позивач у справі ОСОБА_1 очолює районну громадську організацію «Зорі надії», а отже є публічною особою, інтерес до якої є підвищеним.  

Відповідач ОСОБА_3 теж очолює районну громадську організацію «Тепло сердець». Членами обох організацій є інваліди, жителі Борщівського району.  

В грудні 2009 року відповідач ОСОБА_3 звернулася із листом до Міністерства юстиції України, лист зареєстрований 25.11.2009 р., в якому просить перевірити Статутну діяльність Борівської районної організації інвалідів «Зорі надії», головою якої є ОСОБА_1, а саме, умови вступу громадян до організації згідно Статуту та яка офіційна кількість членів організації. Вказала, що на думку, що у неї склалася, організація створена для відмивання коштів: офіційних членів організація не має, окрім 3 чоловік засновників, а гроші від влади голова вимагає на велику кількість інвалідів, називає кожен раз різну цифру, то понад 1000 інвалідів, то 588, а представила 288 прізвищ.  

У зверненні до Генерального прокурора України, окрім вищезазначеного змісту ОСОБА_3 вказала, що як законослухняна громадянка не може погодитися з тим, щоб голова одержувала кошти від влади на неіснуючих членів, бо це, на її думку – корупція.  

У листі, адресованому голові Союзу організацій інвалідів України, в якому просить прийняти очолювану нею організацію «Тепло сердець» до Союзу, ОСОБА_3 зазначила, що очолювана позивачем організація «Зорі надії» «працює з нефіксованими інвалідами. Тобто з її слів їх то 1200, то 1000, то 500, а насправді офіційно 4 чоловіки. Зате дуже шкодить іншим інвалідам з дуже простої причини – заздрості», а також «не слухати заздрісну перестарілу жінку».  

Оцінюючи докази у справі, суд находить, що у зверненні до органів держави, що контролюють діяльність громадських організацій, відповідач виразила свою суб”єктивну думку щодо діяльності позивача. Інформація, яку вона повідомила, підлягала перевірці і оцінці уповноваженими органами. Однак не можна вважати, що ця інформація була доведена невизначеному колу осіб, чи конкретній особі, та що у відповідача була мета свідомо нанести шкоду діловій репутації позивача.  

Відповідно до ч.3 ст.10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.    

Позивач ОСОБА_1 не довела, що метою звернення відповідача ОСОБА_3 із вищевказаними листами до державних органів був намір опорочити її, як посадову особу громадської організації.    

За таких обставин позовні вимоги до задоволення не підлягають.  

На підставі викладеного, ст.ст.34,40 Конституції України, рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2003 року №8-рп/2003, ст.277 ЦК України, керуючись ст.10,11,60,212 ЦПК України, суд  

  в и р і ш и в:  

  У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про захист честі, гідності та ділової репутації, відшкодування матеріальної шкоди відмовити.  

  Судові витрати, понесені сторонами, покласти на них у межах в яких вони їх понесли.  

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.  

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення через Борщівський районний суд до апеляційного суду Тернопільської області.  

  Головуючий: підпис  

З оригіналом згідно.  

Примітка: Рішення набрало законної сили.  

Суддя Борщівського районного суду                  Денисова Т.С.