Справа №22ц- 6351/10 Суддя першої інстанції – Тустановський А.О.
Категорія 57 Суддя-доповідач апеляційного суду – Данилова О.О.
Р І Ш Е Н Н Я
Іменем України
2 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого - Данилової О.О.,
суддів – Буренкової К.О., Довжук Т.С.,
розглянувши у відсутності сторін у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою
ОСОБА_2
на постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2010 року у справі за позовом
ОСОБА_2
до Управління праці та соціального захисту населення Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області ( далі – Управління)
про визнання дій протиправними та стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною і моральної шкоди
В С Т А Н О В И Л А:
У лютому 2010 року ОСОБА_2 звернулася з позовом до Управління, в якому зазначала, що є матерію ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2. Відповідно до положень Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-Ш «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» ( далі – Закон №2240-Ш ) вона, як особа, застрахована в системі загальнообов’язкового державного страхування, має право на щомісячну допомогу по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
Посилаючись на те, що в період з січня 2007 року по грудень 2009 року вона отримувала цю допомогу в розмірі меншому, ніж передбачено згаданим Законом, і відповідач відмовився перерахувати розмір допомоги, ОСОБА_2 просила визнати таку відмову незаконною та стягнути з відповідача 19603 грн.39 коп. недоплаченої допомоги, а також 5000 грн. моральної шкоди.
Постановою Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просила постанову скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її вимоги в повному обсязі. Апелянт посилалась на те, що невірно застосував норми права, не врахувавши їх неконституційність та безпідставно відмовив через порушення строків звернення до суду.
Апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 народила ІНФОРМАЦІЯ_1 року сина ОСОБА_3, а ІНФОРМАЦІЯ_2 року – доньку ОСОБА_4.
Позивачка, як особа, що застрахована в системі загальнообов’язкового державного страхування, набула право на отримання допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку відповідно статті 42 Закону №2240-ІІІ (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин).
Статтею 43 Закону №2240-Ш встановлено, що допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається застрахованій особі у розмірі, що встановлюється правлінням Фонду, але не менше розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом ( на кожну дитину).
Протягом 2007-2009 років дія та редакція цієї норми неодноразово змінювались.
Так, пунктом 7 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік », дію статті 43 Закону України №2240-Ш на 2007 рік було зупинено. А абзацом 3 частини 2 статті 56 цього закону встановлено інший розмір допомоги по догляду за дитиною, який у 2007 році для застрахованих осіб не мав бути меншим, ніж 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб.
Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року пункт 7 статті 71 та абзац третій частини 2 статті 56 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» було визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Отже, спірні відносини з 1 січня по 9 липня 2007 року регулюються відповідно до абзацу 3 частини 2 статті 56 Закону "Про державний бюджет України на 2007 рік", а з 9 липня по 31 грудня 2007 року - відповідно до статті 43 Закону № 2240-Ш.
Але, протягом всього 2007 року Управління нараховувало та виплачувало позивачці допомогу по догляду за дитиною з урахуванням положень пункту 7 статті 71 та абзацу третього частини 2 статті 56 Закону «Про державний бюджет України на 2007 рік», що є порушенням вимог закону.
Законом України від 28 грудня 2007 року «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» ( пункт 23 розділу П) прийнято нову редакцію статті 15 Закону №2811-ХП «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» ( далі –Закон №2811-ХІІ).
У відповідності до цієї норми допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Також, із Закону №2811-ХІІ були виключені норми, за якими право на отримання допомоги за цим законом мали лише особи - незастраховані в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Ці зміни не конституційними не визнано.
Водночас, пунктом 25 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» було виключено статтю 43 Закону №2240, яка встановлювала інший розмір допомоги за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб - застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року положення пункту 25 розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» щодо внесення змін до Закону №2240-ІІІ були визнані неконституційними.
Таким чином, в період з 1 січня по 22 травня 2008 року розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку для осіб, застрахованих в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування , регулювався статтею 15 Закону № 2811-ХІІ, а з 22 травня 2008 року спірні правовідносини регулювалися також і статтею 43 Закону № 2240-ІІІ.
Вирішальним у подоланні колізії законів, що мають однакову юридичну силу та по-різному встановлюють розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, є питання пріоритету законів.
За наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, пріоритет має той закон, який прийнято пізніше ( рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституції України).
Нову редакцію статті 15 Закону № 2811-ХІІ прийнято 28 грудня 2007 року. Стаття 43 Закону № 2240-ІІІ діяла у часі раніше, а, крім того, обов'язок визначати розмір та сплачувати допомогу покладала не на органи соціального захисту населення, а на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Отже, пріоритетним у застосуванні до спірних правовідносин у 2008 році є стаття 15 Закон №2811-ХІІ в редакції від 28 грудня 2007 року, за правилами якої позивачка і отримувала допомогу по догляду за дітьми.
Згідно статті 46 Закону України від 26 грудня 2008 року №835-УІ «Про Державний бюджет на 2009 рік » допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону № 2811-ХП та Закону №2240-ІІІ призначається і здійснюється в розмірах і порядку, визначених Кабінетом Міністрів України.
Отже, у 2009 році розмір допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку визначався пунктом 22 Порядку призначення і виплати державної допомоги сім’ям з дітьми, затверджених Постановою Кабінету Міністрів від 27 грудня 2001 року №1751 і Законом №2811-ХІІ в редакції від 27 грудня 2007 року та дорівнював різниці між 75 відсотками прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130 гривень.
Посилання апелянта на те, що розмір допомоги у 2009 році застрахованим особам мав визначатися за правилами статті 43 Закону №2240-Ш в розмірі прожиткового мінімуму суперечать положення статті 46 Закону України від 26 грудня 2008 року №835-УІ «Про Державний бюджет на 2009 рік».
Закону України від 26 грудня 2008 року №835-УІ «Про Державний бюджет на 2009 рік» прийнято пізніше, а тому його норми мають пріоритет у застосуванні за правилом дії законів у часі (рішення Конституційного Суду України від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституції України).
К рім того, статтею 43 Закону №2240-Ш обов'язок визначати розмір та сплачувати допомогу покладала не на органи соціального захисту населення, а на Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.
Отже, виплата ОСОБА_2 допомоги по догляду за дітьми у 2009 році у розмірі, встановленого бюджетним законодавством на цей рік, є правомірною.
Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на відповідність законів про бюджет на відповідні роки Конституції України, оскільки оцінка конституційності будь-якого закону виходить за межі повноважень загального суду.
Таким чином, висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_2 набула право на перерахунок допомоги по догляду за дитиною у період з 7 липня по 31 грудня 2007 року, та не має право на такий перерахунок за період 2008-2009 років, відповідає обставинам справи та вимогам діючого законодавства.
Але колегія суддів не погоджується з висновком суду про пропуск позивачкою без поважних причин строку звернення до суду.
Позивачка оскаржує письмову відмову відповідача перерахунок та виплатити недораховану допомогу по догляду за дитиною, яку вона отримала 9 листопада 2009 року ( а.с.19). Отже, передбачений законом строк на звернення до суду ОСОБА_2 не пропустила.
Оскільки суд помилково застосував норми адміністративного судочинства, постанова суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.
Визначаючи спосіб захисту порушеного права позивачки, колегія суддів виходить з того, що предметом спору є правильність застосування відповідачем тих чи інших норм законодавства при визначення розміру допомоги, і суд не є органом, який здійснює нарахування соціальної допомоги, а тому вважає необхідним покласти обов’язок на відповідача провести нарахування та виплату належних сум.
При цьому колегія суддів не вбачає підстав для відшкодування позивачці моральної шкоди, бо порушення її прав у період 2007 року є наслідком неузгодженості та суперечливості діючого законодавства, а не винних дій Управління.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів,
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Веселинівського районного суду Миколаївської області від 30 березня 2010 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Визнати незаконними дії Управління праці та соціального захисту населення Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області в частині відмови у здійсненні перерахунку та виплати ОСОБА_2 допомоги по догляду за дитиною за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_2 допомогу по догляду за дитиною ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до статті 43 Закону України від 18 січня 2001 року № 2240-Ш «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням» у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом, за період з 9 липня по 31 грудня 2007 року.
В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий:
С удді: