Судове рішення 22ц-6601/10 від 07.12.2010

Судове рішення #12273173

Справа 22ц-6601/10 Головуючий у першій інстанції – Гуденко О.А.

Категорія –5 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2010 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Данилової О.О.

суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі Бобуйок І.Ф.

за участю позивача ОСОБА_2

та представника третьої особи ОСОБА_3 – ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

ОСОБА_3

ОСОБА_5

на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 9 червня 2009 року по цивільній справі за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_6

про визнання угоди недійсною

У С Т А Н О В И Л А:

У травні 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_6 про визнання дійсним договору купівлі-продажу 58/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1

Позивач посилався на те, що 14 липня 2000 року на Миколаївській універсальній товарно-сировинній біржі він, як покупець, уклав договір купівлі продажу вищеназваного нерухомого майна з ОСОБА_6, як продавцем. Сторони виконали всі умови договору, він зареєстрував договір у передбаченому на той час порядку в органах технічної інвентаризації та тривалий час користується житлом. Посилаючись на перешкоди в реалізації права власності через відсутність належного правовстановлюючого документу, ОСОБА_2 просив визнати право власності на нерухоме майно відповідно до частини 2 статті 47 ЦК УРСР.

До участі у справі як третіх осіб залучено співвласників будинку – ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Відповідач ОСОБА_6 позовні вимоги визнав в повному обсязі.

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 9 червня 2009 року позов задоволено. Визнано дійсним договір купівлі-продажу 59/100 частини житлового будинку АДРЕСА_1 укладений 14 липня 2000 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_2

З апеляційною скаргою на судове рішення звернулись треті особи – ОСОБА_3 та ОСОБА_5, які просили рішення скасувати та направити справу на новий розгляд. Апелянти посилались на те, що суд порушив норми процесуального права, розглянув справу у їх відсутності, а тому позбавив права пред’явити позов про переведення прав покупців. Крім того, частка ОСОБА_2, яка зазначена в договорі, не відповідає фактичній частці, а згодом позивач самовільно збудував та оформив добудови.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 14 липня 2000 року між ОСОБА_6, як продавцем, та ОСОБА_2, яка покупцем, укладено договір купівлі-продажу 58/100 часток житлового будинку АДРЕСА_1 Спірна частка належала продавцю на підставі договору купівлі-продажу від 19 квітня 1968 року, зареєстрованого в МБТІ 30 квітня 1968 року (а.с.5). Договір зареєстровано на Миколаївській Універсальній товарно-сировинній біржі за № 1252 від 14 липня 2000 року.

Позивач зареєстрував договір в органах технічної інвентаризації 28 липня 2000 року, про що свідчить реєстраційний напис на зворотній стороні договору ( а.с.5 зворот).

Сторони повністю виконали умови договору: продавець передав покупцеві продане майно, а покупець продавцю – обумовлену угодою вартість майна. З 2000 року об’єктом продажу користується ОСОБА_2

Відповідно до правил частини 2 статті 47 ЦК УРСР, який діяв на час укладення угоди, суд вправі визнати дійсною угоду, яку укладено з порушенням вимог щодо обов’язкової нотаріальної форми, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, а друга сторона ухиляється від нотаріального посвідчення.

Встановивши в судовому засіданні всі умови, передбачені вищеназваною нормою та відсутність перешкод для укладення угоди, суд обґрунтовано визнав договір купівлі-продажу від 14 липня 2000 року дійсним за частиною 2 статті 47 ЦК УРСР.

При цьому колегія суддів не може погодитись з доводами третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про порушення їх прав цим рішенням.

Виходячи з характеру спірних правовідносин, ОСОБА_3 та ОСОБА_5 не є їх учасниками, а укладення спірного договору не породжує для них будь-яких прав та обов’язків.

Посилання апелянтів на порушення їх права привілеєвої купівлі частки в спільному майні не має правового значення, бо визнання дійсним договору купівлі-продажу за частиною 2 статті 47 ЦК УРСР не позбавляє права інших співвласників захищати свої права за статтею 114 ЦК УРСР.

До того ж, з матеріалів справи вбачається, що на час укладання договору співвласником будинку ( 42/100 частини ) був ОСОБА_7 ( а.с.6), а ОСОБА_3 та ОСОБА_5 отримали свідоцтва на право на спадщину за законом 3 грудня 2001 року.

Виходить за межі спірних правовідносин і посилання третіх осіб на невідповідність частки житлового будинку, зазначеній в договорі, дійсним розмірам частки ОСОБА_2

Об’єктом купівлі-продажу стала та частка у спільній власності, яка належала продавцеві ОСОБА_6 на підставі договору купівлі-продажу від 19 квітня 1968 року, зареєстрованого в МБТІ 30 квітня 1968 року (а.с.5).

Визнання угоди дійсною не перешкоджає іншим співвласникам заявляти вимоги про зміну часток у спільній власності, а також вирішувати спори щодо самочинного будівництва.

Таким чином, колегія суддів не встановила порушень пав ОСОБА_3 та ОСОБА_5 як співвласників житлового будинку при визнанні дійсним договору купівлі-продажу між ОСОБА_6 та ОСОБА_2

Порушення норм процесуального права, яких допустився суд при підготовки справи та судового розгляду, не призвели до невірного вирішення спору, а тому не можуть бути достатньою підставою для скасування судового рішення.

Право на участь у судовому розгляді реалізовано участю третіх осіб в апеляційному провадженні.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 та ОСОБА_5 відхилити, а рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 9 червня 2009 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді:

Ў Справа 22ц-6601/10 Головуючий у першій інстанції – Гуденко О.А.