Справа № 22ц-4992/10 Головуючий у першій інстанції Сотська С.О.
Категорія: 57 Суддя – доповідач апеляційного суду Данилова О.О.
РІШЕННЯ
іменем України
9 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Буренкової К.О., Довжук Т.С.,
розглянула у відсутності сторін у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційні скарги
управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради та представника ОСОБА_2
на постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 січня 2010 року за позовом
ОСОБА_2
до управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради (далі – УПтСЗН)
про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованих коштів
У С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2010 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до УПтСЗН, про визнання неправомірними дії щодо визначення розміру допомоги на оздоровлення та стягнення 11535 грн. недоплаченої щорічної допомоги на оздоровлення за 2005-2009 роки.
Позивач посилався на те, що є інвалідом І групи і особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії. Відповідно до статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №796-ХП) має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі п’яти мінімальних заробітних плат, визначених на момент виплати.
Але допомогу на оздоровлення протягом 2005-2009 років він отримував у меншому розмірі, ніж передбачено законом, а саме по 120 грн. щорічно.
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 січня 2010 року позов задоволено частково. На УПтСЗН покладено обов'язок нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомоги на оздоровлення за 2009 рік, виходячи з мінімального розміру заробітної плати з урахуванням проведених виплат.
Сторони не погодились з судовим рішенням в окремих частинах та його оскаржили.
Відповідач УПтСЗН, посилаючись на те, що суд безпідставно застосував розміри компенсаційних виплат, визначених статтею 48 Закону №796-ХІІ, просив рішення суду в частині задоволеного позову скасувати та відмовити ОСОБА_2 в задоволенні позову.
Представник позивача ОСОБА_2 – ОСОБА_3 не погодилась з застосуванням судом наслідків пропуску строку звернення до суду щодо вимог за 2005, 2007 роки , а також застосуванням підзаконних нормативних актів за 2006 та 2008 роки та просила скасувати рішення в частині відмови у позові та задовольнити його в повному обсязі.
Апеляційна скарга УПтСЗН задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга представника позивача ОСОБА_2 підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 є інвалідом І групи та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи першої категорії( а.с.5,6).
Відповідно до частині 4 статті 48 Закону №796-ХП, в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року, інваліди І групи цієї категорії мають право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, який визначається на момент виплати.
Водночас, постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836, а згодом і постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі – Постанова №562 ) визначався інший розмір цієї допомоги. За Постановою №562 цей розмір для інвалідів І групи складав 120 грн.
Застосування тієї чи іншої норми має здійснюватися з урахуванням пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, що прямо зазначено в частині 4 статті 9 КАС України, за правилами якого розглянуто спір.
У 2005 році будь-яких змін до редакції статті 48 Закону №796-ХІІ не вносилось, дія цієї норми законом не зупинялась.
Отже, при визначенні розміру допомоги на оздоровлення у 2005 році мали застосовуватись положення статті 48 Закону №796-ХІІ, що встановлювала розмір допомоги відповідно до мінімальної заробітної плати на цей період.
Оскільки ОСОБА_2 отримав у 2005 році допомогу на оздоровлення в меншому розмірі, ніж передбачено законом, його вимоги за цей період підлягаю задоволенню.
Протягом 2006-2009 років бюджетним законодавством неодноразово вносились зміни до статті 48 Закону №796-ХІІ.
Так, пунктом 37 статті 77 Закону України від 20 грудня 2005 року № 3235-ІУ «Про державний бюджет України на 2006 рік » ( далі – Закон №3235-ІУ ) дію статті 48 Закону № 796-ХІІ в частині виплати допомоги на оздоровлення відповідно до мінімальної заробітної плати було зупинено.
Закон України №3235-ІУ неконституційним не визнаний та діяв протягом 2006 року.
Тому застосуванню до спірних правовідносин у 2006 році підлягала Постанова №562, якою передбачено виплата допомоги на оздоровлення для інвалідів І групи у розмірі 120 грн.
Оскільки ОСОБА_2. отримав допомогу на оздоровлення за 2006 рік в розмірі, передбаченому Постановою №562, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення його вимог за цей період.
Статтею 71 Закону України від 29 грудня 2006 року №489-У «Про державний бюджет України на 2007 рік» ( далі – Закон №489-У ) також було зупинено на 2007 рік дію статті 48 Закону №796-ХУ в частині виплат компенсацій та допомоги.
Але Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 «про соціальні гарантії громадян» положення статті 71 Закону №489-У визнані такими, що не відповідають конституції (є неконституційними).
За правилами частини 2 статті 152 Конституції України закону, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, розмір щорічної допомоги за 2007 рік до 9 липня цього року мав визначатись за Постановою №562, а після 9 липня - за статтею 48 Закону №796-ХП.
Оскільки ОСОБА_2. отримав допомогу на оздоровлення за 2007 рік у листопаді цього року у меншому розмірі, ніж передбачено статтею 48 Закону №796-ХІІ, його вимоги за цей рік є обґрунтованими .
Закон України від 28 грудня 2007 року №107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» ( підпункт 11 пункту 28 розділу ІІ Прикінцевих положень) виклав статтю 48 Закону №796-ХІІ в новій редакції, яка передбачала, що щорічна допомога у 2008 році виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 нова редакція статті 48 Закону №796-ХІІ визнана такою, що не відповідає конституції (є неконституційною).
Отже, розмір щорічної допомоги за 2008 рік до 22 травня 2008 року мав визначатись за Постановою №562 , а після 22 травня цього року - за статтею 48 Закону №796-ХП в попередній редакції.
Враховуючи, що ОСОБА_2. отримав допомогу на оздоровлення за 2008 рік у квітні цього року відповідно до Постанови №562, його вимоги про стягнення різниці задоволенню не підлягають.
З аконом України від 26 грудня 2008 року № 835-УІ «Про Державний бюджет України на 2009 рік » ( далі - Закон № 835-УІ) дія статті 48 Закону України №796-ХІІ не зупинялась, а тому ця норма діяла в редакції, чинній на час виникнення цих правовідносин.
Статтею 71 Закону №836-УІ надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Однак, дана норма не надавала Кабінету Міністрів України права зменшувати, встановлений Законом №796-ХІІ розмір доплат на оздоровлення.
До того ж ця доплата на 2009 рік Кабінетом Міністрів України не переглядалась і на цей період відповідно до бюджетної програми не встановлювалась.
Таким чином, при визначенні норми права, за якою має визначатися розмір допомоги на оздоровлення у 2009 році, слід виходити з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, та положень статті 22 Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Тому у 2009 році застосуванню підлягає розмір допомоги, встановлений статтею 48 Закону №796-ХІІ та законів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік.
Отже, вимоги ОСОБА_2 щодо виплати допомоги на оздоровлення за 2009 рік в розмірах, передбачених статтею 48 Закону №796-ХІІ, є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання про застосування строків звернення до суду ( ч.3 статті 99 КАС України) та строків позовної давності, колегія суддів виходить з правил частини 1 статті 76 Закону України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» від 8 лютого 1995 року, якою встановлено, що право на подання позову про відшкодування ядерної шкоди ( шкоди, спричиненої Чорнобильською катастрофою), заподіяної життю і здоров'ю особи, строком давності не обмежується.
Доводи УПтСЗН щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для реалізації програми з доплат на оздоровлення не приймаються до уваги, оскільки ці обставини не можуть бути підставою для відмови у поновленні порушених прав громадян, а питання фінансування цих видатків не є предметом спору. Проблеми надання бюджетних коштів Департаменту для виконання покладених на нього обов’язків у справах цієї категорії виходить за межі заявлених вимог.
Безпідставним є також посилання відповідача на неможливість нецільового використання коштів Департаменту, оскільки суд не вирішував питання про проведення виплат із власних джерел фінансування останнього.
Оскільки суд першої інстанції не звернув належної уваги на всі вимоги закону і необґрунтовано відмовив у задоволенні позову за період 2005, 2007 роки, рішення суду підлягає зміні в цій частині.
Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області відхилити, а апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_2 задовольнити частково.
Постанову Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 січня 2010 року змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції.
Позов ОСОБА_2 задовольнити частково.
Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Первомайської міської ради Миколаївської області нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за 2005 рік, за 2007 рік та 2009 рік відповідно до статті 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру п’яти мінімальних заробітних плат, який визначається на відповідні періоди з урахуванням проведених виплат. В задоволенні інших вимог відмовити.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий :
Судді :