Судове рішення 22ц-6614/10 від 07.12.2010

Судове рішення #12273161

Справ

а 22ц-6614/10 Головуючий у першій інстанції – Черніков В.І.

Категорія – 34 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 вересня 2010 року м.Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі

головуючого Данилової О.О.,

суддів Шаманської Н.О., Лівінського І.В.,

при секретарі Величковській В.С.,

за участю позивача ОСОБА_2

відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги

ОСОБА_4, ОСОБА_3

на рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 19 травня 2010 року по цивільній справі за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_4, ОСОБА_3

про відшкодування шкоди

У С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

Позивач зазначав, що є власником земельної ділянки площею 4,5 га на території Вільно запорізької сільради, яку навесні 2009 року засіяв насінням соняшника. 18 серпня 2009 року велика рогата худоба, власником якої є ОСОБА_4, пошкодила посіви соняшника. За даними обстеження його ділянки пошкодженими виявилось 10 відсотків рослин. Внаслідок цієї пригоди значно погіршився стан його здоров'я, що вимагало лікування.

Посилаючись на те, що внаслідок протиправних дій відповідача він втратив частину урожаю, поніс витрати на лікування та зазнав душевні страждання, та збільшивши позовні вимоги, ОСОБА_2 просив стягнути з ОСОБА_4 1360 грн. не отриманого доходу від урожаю, 1839 грн. 20 коп. вартості медичних препаратів та 3000 грн. моральної шкоди.

До участі у справі як другого відповідача залучено ОСОБА_3

Рішенням Новобузького районного суду Миколаївської області від 19 травня 2010 року позов задоволено частково. На користь ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_3 стягнуто 3199 грн. 20 коп. матеріальної та 1500 грн. моральної шкоди, а також судові витрати.

В апеляційних скаргах ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просили скасувати рішення та відмовити у позові. ОСОБА_4 посилався на те, що він не випасав корів того дня, а ОСОБА_3 посилалась на відсутність її вини у заподіянні шкоди, недоведеність розміру як матеріальної, так і моральної шкоди.

Апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.1166 ЦК України підставою цивільної відповідальності за завдану шкоду є протиправність поведінки заподіювача, його вина, негативні наслідки у вигляді втрати чи пошкодження майна та причинний зв'язок між цими діями та наслідками.

Згідно з правилами статті 11 ЦК цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки.

З матеріалів справи вбачається, що між жителями декількох сіл Вільнозапорізької сільради існувала усна домовленість про встановлення черги випасу худоби, яка визначалась між окремими сім’ями ( «по хатам»). Кожна сім'я самостійно вирішувала кожного разу, хто з них, один чи декілька осіб, будуть випасати худобу.

Отже, обов’язки, які випливають з умов угоди жителів, в тому числі щодо належного випасу худоби, виникають для всіх повнолітніх членів сім'ї, які і мають нести відповідальність у разі неналежного виконання цієї роботи.

Судом першої інстанції встановлено, що за чергою 15 серпня 2009 року корів мала випасати сім'я ОСОБА_4 Фактично випас здійснювала його дружина ОСОБА_3 з неповнолітнім сином.

Внаслідок неналежного догляду за худобою особою, яка мала здійснювати випас, корови зайшли на земельну ділянку ОСОБА_2 та пошкодили рослини соняшника.

Факт пошкодження посіву підтверджено актом від 17 серпня 2009 року, складеним депутатом сільради, головним агрономом сільгосппідприємства за участю позивача та іншого свідка ( а.с.15).

Таким чином, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що внаслідок неналежного виконання покладних обов’язків по випасу худоби сім'єю ОСОБА_3 власнику земельної ділянки ОСОБА_2 завдано збитки, які відповідачі мають відшкодувати відповідно до статті 1166 ЦК в солідарному порядку.

Визначаючи розмір збитків, суд першої інстанції виходив з того, що пошкоджено 10% рослин соняшника ( зламані рослини, з’їдені кошики) на земельній ділянці площею 4,5 га ( а.с.15), що при середній врожайності на цій ділянці 1210 кг /га призвело до втрати 544 кг соняшника при вартості 1 т насіння соняшника -2500 грн.(а.с.73).

За цим розрахунком дохід ОСОБА_2, який він міг б реально отримати, якби його право не було порушено, складає 1360 грн.. що відповідно до частини 2 статті 22 ЦК є його збитками.

Колегія суддів не може погодитись з посиланням апелянтів на недоведеність обсягу пошкоджених рослин саме того дня та розміру заподіяних збитків, оскільки всупереч вимогам статті 60 ЦПК відповідачі не надали суду жодних доказів, які б спростовували докази, надані позивачем.

Разом з тим, суд першої інстанції визнав шкодою, завданою протиправними діями відповідачів, і витрати на придбання позивачем медичних препаратів на суму 1839 грн. 20 коп.

На підтвердження цих вимог ОСОБА_2 надав суду довідку сімейного лікаря про встановлення 15 серпня 2009 року діагнозу - гіпертонічна криза 1 порядку та накладну про придбання ним 17 серпня 2009 року медикаментів на суму 1839 грн. 20 коп.

Але зміст наданих документів, характер захворювання, призначення лікаря та відсутність найменувань придбаних ліків перешкоджають встановленню причинного зв'язку між протиправними діями відповідачів та витратами позивача.

За таких обставин колегія суддів не вбачає підстав для відшкодування 1839 грн. 20 коп.

Не можна в повній мірі погодитись і з визначенням судом розміру відшкодування моральної шкоди.

Суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що в позовній заяві основною причиною душевних страждань позивача зазначена систематична потрава його посів, за що відповідачі не мають відповідати, та ухилення від добровільного відшкодування шкоди, що також не впливає на ступень їх вини.

Отже, враховуючи конкретні обставини справи, реальні втрати позивача, ступень та форму вини заподіювачів та виходячи з засад виваженості та справедливості, колегія вважає розумною компенсацією моральної шкоди 750 грн.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в частині розміру збитків та моральної шкоди підлягає зміні.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, колегія суддів виходить з того, що обґрунтовані витрати позивача складаються з судового збору ( 51 грн. та 8,5 грн.), витрат на інформаційно-технічне забезпечення (120 грн.), які присуджуються позивачу в тій частині, в якій його позов задоволено.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_4, ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Новобузького районного суду Миколаївської області від 19 травня 2010 року змінити. Зменшити солідарне стягнення з ОСОБА_4 і ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 матеріальної шкоди з 3199 грн. 20 коп. до 1360 грн., моральної шкоди з 1500 грн. до 750 грн., судових витрат з 169 грн. 90 коп. до 58 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене у касаційному порядку до Верховного Суду України.

Головуючий:

Судді:

Ў Справа 22ц-6614/10 Головуючий у першій інстанції – Черніков В.І.