АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД
____________________________________________ АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ__
Справа № 22-а-994-ф/06 Головуючий суду першої інстанції Чулуп О.С.
Суддя-доповідач суду апеляційної інстанції Полянська В.А.
УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
01 серпня 2006 року колегія судців судової палаті у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у м. Феодосії у складі:
Головуючого _ Моісеєнко Т.І.
Суддів: - Мамасуєвої Л.О.
Полянської В.О.
при секретарі - Апостолові О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу адміністративної юрисдикції за позовом ОСОБА_1 до заступника начальника Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим про визнання незаконним розпорядження та скасування його, зобов'язання вчинити дію, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 березня 2006 року, -
ВСТАНОВИЛА:
Домонецький звернувся до суду з позовом до заступника начальника Управління пенсійного фонду України в Кіровському районі Автономної Республіки Крим про стягнення заборгованості по пенсії, просив зобов'язати відповідача провести перерахунок пенсії у відповідності з вимогами чинного законодавства:
з урахуванням коефіцієнта по народному господарству, мотивуючи ці вимоги тим, що відповідно до п.п. «а» п. 7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації» у разі призначення (перерахунку) пенсії яка обчислена із заробітку до 1992 року, скоригований відповідно до постанови КМУ від 20 липня 1992 року № 395 «Про додаткове коригування рівнів державних пенсій» середньомісячний заробіток підвищується за коефіцієнтом, який визначається як частка від ділення середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю звернення за призначенням (перерахунком) пенсії на 1005 крб.;
з урахуванням вартості форменого одягу, мотивуючи ці вимоги тим, що наявність у нього довідки на отримання під час служби форменого одягу, забезпечує його право на перерахунок пенсії з урахуванням заробітної плати у вигляді натуроплаті, посилаючись при цьому на ст. 1, 2,23 Закону України «Про оплату праці»;
з зарахуванням у вислугу років період роботи з 01 січня 1978 року по 31 січня 1980 року з розрахунку нальоту годин не за - 4 роки і 2 місяця, як зарахував відповідач, а згідно ч. 2 п. 4 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації» і п.п. «а» п. 1 «Порядку числення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу», затверджених постановою КМУ від 21 липня 1996 року № 418, указаний період повинен бути зарахований з розрахунку 20 годин нальоту за місяць вислуги років, тобто за 65 місяців або 5 років 5 місяців; тобто з обліком не тільки складності, але і надвисокої інтенсивності виконаної їм роботи;
з зарахуванням ч. 2 ст. 19 та ч. З ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» мотивуючи тим, що відповідач при розрахунку розміру пенсії у відсотках до заробітної плати не збільшує розмір пенсії у відсотках за кожний рік роботи, яка дає право на пенсію на пільгових умовах вказуючи, що оскільки розмір пенсії за вислугу років льотчикам-випробувачам визначено у ч. З ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення», яка є відсилочною нормою і прямо вказує, що розмір пенсії за вислугу років льотчика-випробувачам визначається у відповідності до ч. 1,2,3, ст. 19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і таким чином підлягає до застосуванню і по відношенню до працівників льотно-випробувного стану цивільної авіації.
Позивач також просив стягнути з відповідача компенсацію у розмірі 300000 грн. за спричинення йому моральної шкоди.
Постановою суду першої інстанції позовні вимоги ОСОБА_1 задоволені частково.
Зобов'язано Управління пенсійного фонду України у Кіровському районі АР Крим
провести обчислення строків вислуги років для призначення пенсії ОСОБА_1 відповідно до ч. 2 п. 4 Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 1992 року. В решті позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить:
у частині задоволення його позову змінити у постанові помилково написане «ч.2» на ч. 4 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації» і доповніть його обгрунтування підпунктом «а» пункту 1 «Порядку числення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу»;
в іншій частині постанову скасувати і постановити нову, якою задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі.
Апелянт вважає, що при постановленні судового рішення судом першої інстанції були порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до хибного вирішення справи.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Постановою КМУ від 10 лютого 2000 року № 264 «Про порядок обчислювання заробітку для призначення пенсій особам льотних екіпажів повітряних суден» встановлено, що заробіток для обчислювання і виплати пенсій вказаним особам проводиться відповідно до пункту 7 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», затвердженого постановою КМУ від 21 липня 1992 року № 418. Проте підпунктом «в» пункту 7 цього Порядку передбачено, що під час підвищення пенсій відповідно до рішень Уряду України середньомісячний заробіток, з якого призначається (перераховується) пенсія відповідно до підпунктів «а» і «б» цього пункту, збільшується на коефіцієнт зростання середньої заробітної плати працівників народного господарства за місяць, що передує місяцю, з якого перераховується пенсія, в порівнянні з середньою заробітною платою працівників народного господарства, яка враховувалася під час призначення (перерахунку) пенсії. Оскільки у вказаний ОСОБА_1 період часу Уряд України не ухвалював рішень про підвищення пенсій працівникам льотно-випробувального складу цивільної авіації, то передбачених законом підстав для проведення перерахунку призначеної раніше пенсії не було. Таким чином, дії Управління ПФУ Кіровського району про відмову у перерахуванні пенсії позивачу з урахуванням коефіцієнта по народному господарству були правомірними, рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, а доводи апелянта безпідставними.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимогах ОСОБА_1 щодо зобов'язання УПФ у Кіровському районі перерахувати розмір пенсії з урахуванням вартості форменого одягу, якій він получав у період служби у Збройних Силах України, суд першої інстанції дійшов висновку, що військовослужбовці Збройних Сил України забезпечуються речовим майном, а не форменим одягом.
Відповідно до ч. З ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб» для обчислювання пенсії особам офіцерського складу враховуються відповідні оклади за посадою, військовим чи спеціальним званням, процентна надбавка за вислугу років, надбавка за вчене звання і вчену ступень, кваліфікацію та умови служби у порядку і розмірах, що визначаються КМУ.
Згідно ч. 5 цього Закону при обчисленні пенсії поряд із заробітною платою враховуються всі види грошового забезпечення, що одержували військовослужбовці перед звільненням зі служби. Тобто Законом не встановлено, що при обчисленні пенсії враховується також і вартість речового майна.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 у цій частині його вимог і доводи апеляційної скарги не спростовують виводів суду.
Відповідно до ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особо важкими умовами праці, - за списком № 1.
Як вбачається з матеріалів справи, пенсія ОСОБА_1 призначена як льотчику-випробувачу і при призначенні пенсії був застосований «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації». Це два різні види пенсії, що відрізняються один від одного і порядком числення і розмірами. Крім того, посада льотчика-випробувача Списком № 1 не передбачена і права виходу на пенсію на пільгових умовах не дає.
За таких підстав постанова суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 щодо перерахування йому пенсії з зарахуванням ч. 2 ст. 19 та ч. З ст. 53 Закону України «Про пенсійне забезпечення» колегія судів вважає правильним, ухваленим з додержанням вимог діючого пенсійного законодавства. Тому доводи апелянта про необґрунтованість висновків суду, є безпідставними.
Судом першої інстанції встановлено, що дійсно за період роботи ОСОБА_1 з 01 січня 1978 року по 31 січня 1980 року наліт годин складає 1303 години.
Задовольняючи частково вимоги позивача в частині перерахування пенсії з зарахуванням у вислугу років період роботи з 01 січня 1978 року по 31 січня 1980 року з розрахунку нальоту годин, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до ч. 2 п. 4 «Порядку призначення і виплати пенсій за вислугу років працівникам льотно-випробного складу цивільної авіації», якщо працівник льотно-випробного складу протягом року не брав участі у льотних випробуваннях але мав інший наліт (транспортний, в порядку льотної підготовки тощо) строки вислуги років обчислюються у порядку призначення пенсій льотному складу цівільної авіації, тобто у відповідності до п.п. «а» п. 1 «Порядку числення строків вислуги років для призначення пенсій працівникам льотного складу», затверджених постановою КМУ від 21 липня 1996 року № 418, - кожні 20 годин нальоту на літаках за один місяць вислуги років.
Колегія суддів вважає, що висновки суду в цій частині є обґрунтованими, такими що відповідають діючому законодавству.
Колегія суддів згодна з постановою суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення компенсації за спричинення моральної шкоди, оскільки суду не надано доказів, підтверджуючих спричинення моральної шкоди.
Доводи позивача не підтверджені доказами, а відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Судова колегія вважає, що, розглядаючи спір, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, ухвалив рішення з дотриманням вимог ст. 159 Кодексу Адміністративного судочинства України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому скарга задоволенню не підлягає. Відповідно до ст. 200 Кодексу Адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає , що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 195, 198, 200, 206 Кодексом адміністративного судочинства України, колегія судів
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову Кіровського районного суду Автономної Республіки Крим від 02 березня 2006 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду в касаційному порядку протягом одного місяця з дня отримання повного тексту ухвали