Постанова
іменем України №2-а-7557/2010р.
3 грудня 2010 року суддя Лисичанського міського суду Луганської області Міщенко А.М., розглянувши адміністративну справу у порядку скороченого провадження за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання до нарахування та виплати підвищення до пенсії як «Дитині війни», -
встановив:
Вказаний позов був поданий позивачем до Лисичанського міського суду 22 листопада 2010 року. У позові зазначив, що має правовий статус «дитини війни» відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Відповідач має виплачувати йому підвищення до пенсії, передбачене ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак таке підвищення йому в повному обсязі не виплачується.
Просить визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати його нарахувати та виплатити недоплачену у повному обсязі щомісячну надбавку до пенсії згідно ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 22 травня 2010 року по день розгляду справи у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
Відповідач подав до суду заперечення, у яких позов не визнав. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що з 1 січня 2007 року було передбачено підвищення до пенсії в розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 50% від розміру надбавки, встановленої для учасників війни тільки дітям війни, які є інвалідами. Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано лише у статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому частиною 3 цієї ж статті встановлено, що мінімальний розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за цим законом. Позивачу проведено підвищення до пенсії з 01.01.2008 року у розмірі 10% від прожиткового мінімуму. На час звернення позивача до суду питання підвищення пенсій особам, які мають статус «Діти війни» в законодавчому порядку не вирішено, тому просив відмовити у задоволенні позову.
Суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач має правовий статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення та довідкою УПФ України в м. Лисичанську.
Згідно довідки про розмір отриманого позивачем підвищення до пенсії, виданої УПФ України в м. Лисичанську, підвищення до пенсії як «дитині війни» за період 2010 року нараховано та виплачено позивачу у розмірі 10% мінімальної пенсії за віком.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року № 2195-IV, що набрав чинності 01 січня 2006 року, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.
Згідно статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Посилання відповідача на те, що величина мінімальної пенсії за віком не застосовується до правовідносин, встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», суд не бере до уваги, оскільки розмір мінімальної пенсії за віком є єдиною соціальною гарантією для усіх непрацездатних громадян, та відповідно до Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05.10.2000р. №2017 та до Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966 він не може бути меншим за прожитковий мінімум для непрацездатних осіб, оскільки обмеження цих норм тягне за собою не тільки порушення права позивача, встановленого спеціальним законом, а ще й порушення його конституційних прав, передбачених ст. ст. 22, 46, 48 Конституції України.
Враховуючи, що ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» є чинною у наведеній вище редакції на цей час і відповідачем Закон до цього часу не застосовується, то позовні вимоги за період з 22 травня 2010 року по 3 грудня 2010 року є обґрунтованими.
На підставі викладеного, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», керуючись ст.ст. 2, 11, 99, 159-163, 183-2 КАС України суд, -
постановив:
Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України у м. Лисичанську Луганської області про визнання бездіяльності протиправною, зобов’язання до нарахування та виплати підвищення до пенсії як «Дитині війни» задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області щодо нездійснення підвищення до пенсії за віком ОСОБА_1 та її виплати, як дитині війни» у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком за період з 22 травня 2010 року по 3 грудня 2010 року.
Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Лисичанську Луганської області здійснити нарахування та виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 як «дитині війни» згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2010 року по 3 грудня 2010 року включно у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком з урахуванням фактично виплаченого.
Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 03 грн. 40 коп.
Постанова підлягає негайному виконанню.
На постанову може бути подана апеляційна скарга до Донецького апеляційного адміністративного суду в 10-денний строк з дня її отримання через Лисичанський міський суд.
Суддя: