АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 листопада 2010 року м.Ужгород
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі :
головуючої : Готра Т.Ю.,
суддів : Панька В.Ф., Фазикош Г.Ф.,
при секретарі : Молнар Е.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Воловецької центральної районної лікарні на рішення Воловецького районного суду від 14 жовтня 2010 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Воловецької центральної районної лікарні про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
в с т а н о в и л а :
У червні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що наказом головного лікаря Воловецької центральної районної лікарні №42-к від 19.05.2010 року її звільнено з посади головного бухгалтера Воловецької ЦРЛ за п.2 ч.1 ст.41 КЗпП України.
Даний наказ та звільнення вважає незаконними, оскільки таке було проведено без попередньої згоди з Воловецькою районною організацією профспілки працівників охорони здоров»я, а підстави зазначені у п.п.1-5 наказу є надуманими і такими, що не відповідають дійсності.
Посилаючись на наведене, просила визнати її звільнення з посади головного бухгалтера та наказ про звільнення №42-к від 19.05.2010 року незаконними, поновити її на посаді головного бухгалтера Воловецької ЦРЛ днем 20.05.2010 року, внести зміни до трудової книжки в частині запису про її звільнення та зобов’язати відповідача виплатити їй середній заробіток за час вимушеного прогулу з 20.05.2010 року по 15 червня 2010 року в сумі 3 379,86 грн.
У жовтні 2010 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Воловецької ЦРЛ в якому просила визнати незаконним наказ головного лікаря Воловецької ЦРЛ №42-к від 21.05.2010 року про звільнення її з посади головного бухгалтера Воловецької ЦРЛ, за відсутності передбачених законом підстав для її звільнення.
Ухвалою Воловецького районного суду від 12 жовтня 2010 року вказані цивільні справи були об’єднані в одне провадження.
У червні 2010 року прокурор Воловецького району звернувся до суду з заявою в якій просив визнати незаконним та скасувати наказ головного лікаря Воловецької центральної районної лікарні №42-к від 19.05.2010 року про звільнення головного бухгалтера Воловецької ЦРЛ ОСОБА_1 за п.2 ст.41 КЗпП України.
Ухвалою Воловецького районного суду від 14 жовтня 2010 року позовну вимогу прокурора Воловецького району про визнання незаконним наказу головного лікаря Воловецької ЦРЛ №42 –к від 19.05.2010 року про звільнення ОСОБА_1 з роботи – залишено без розгляду.
Рішенням Воловецького районного суду від 14 жовтня 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Визнано звільнення ОСОБА_1 з посади головного бухгалтера Воловецької ЦРЛ незаконним.
Визнано незаконними накази головного лікаря Воловецької ЦРЛ за №42-к від 19.05.2010 року та за №42-к від 21.05.2010 року.
Поновлено ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Воловецької ЦРЛ з 19.05.2010 року.
Зобов’язано Воловецьку ЦРЛ внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про анулювання запису про звільнення з роботи ОСОБА_1
Зобов’язано Воловецьку ЦРЛ нарахувати і виплатити ОСОБА_1 середній заробіток, з врахуванням індексу інфляції, за весь час вимушеного прогулу за період з 19.05.2010 року по 14 жовтня 2010 року.
Стягнуто з Воловецької ЦРЛ на користь держави 51 грн. державного мита та 120 грн. витрат на ІТЗ розгляду справи.
Позов прокурора Воловецького району задоволено.
Скасовано наказ головного лікаря Воловецької ЦРЛ №42-к від 19.05.2010 року.
Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді головного бухгалтера Воловецької ЦРЛ та виплати присудженої їй заробітної плати за один місяць допущено до негайного виконання.
У апеляційній скарзі головний лікар Воловецької ЦРЛ ОСОБА_2 просить скасувати зазначене рішення, як незаконне та необґрунтоване, і ухвалити нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 відмовити.
У судовому засіданні представники апелянта Воловецької ЦРЛ ОСОБА_2 і ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали.
Позивачка ОСОБА_1, її представник ОСОБА_4 та прокурор Костак В.В. апеляційну скаргу не визнали, просили таку відхилити, а рішення суду залишити без змін.
Заслухавши доповідача, пояснення сторін, їх представників, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Так, задовольняючи позов ОСОБА_1 та прокурора Воловецького району, суд першої інстанції виходив із того, що звільнення з роботи ОСОБА_1 за п.2 ст.41 КЗпП України відповідачем було проведено з порушенням вимог трудового законодавства.
Проте, колегія суддів із висновком суду першої інстанції погодитись не може з таких підстав.
Відповідно до наказу №42-к від 21.05.2010 року головного лікаря Воловецької ЦРЛ позивачка ОСОБА_1 звільнена з посади головного бухгалтера Воловецької ЦРЛ за п.2 ст.41 КЗпП України.
Підставами для звільнення ОСОБА_1 в наказі зазначено :
Зловживання службовим положенням (безпідставне отримання 50% надбавки до основного окладу за напруженість в роботі у 2007 році без особистої заяви та наказу головного лікаря, отримання санаторно-курортної путівки позачергово без згоди голови профкому ЦРЛ. Неузгоджене і безпідставне зняття 60% надбавки з лікаря-інфекціоніста кабінету «Довіра» ОСОБА_5).
Безвідповідальне ставлення до роботи (оформлення відпустки в період здачі річних звітів, в період усунення недоліків в бухгалтерії в ході перевірки КРУ, безконтрольність за роботою працівників бухгалтерії).
Ігнорування співпраці з головним лікарем (оформлення щорічної відпустки в період відпустки головного лікаря – 2009 р. Закупівля меблів, кондиціонера в кабінет головного бухгалтера без згоди головного лікаря).
Невідповідність освіти займаній посаді (освіта: книгознавець).
Отримання двох доган на протязі поточного року і відмова від підпису під цими доганами.
За п.2 ст.41 КЗпП України трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір»я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Приводом для звільнення може бути вчинення таким працівником умисних або необережних дій, що дають роботодавцю підстави для втрати довір»я до нього.
Зазначені в наказі підстави для звільнення ОСОБА_1 з роботи за п.2 ст.41 КЗпП України, а саме безпідставне отримання нею 50% надбавки до основного окладу за напруженість в роботі у 2007 році без особистої заяви та наказу головного лікаря; неузгоджене і безпідставне зняття 60% надбавки з лікаря-інфекціоніста кабінету «Довіра» ОСОБА_5, та закупівля меблів, кондиціонера в кабінет головного бухгалтера без згоди головного лікаря, є обґрунтованими.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка ОСОБА_1 працюючи головним бухгалтером Воловецької ЦРЛ самостійно встановила собі та отримувала у 2007 році 50% надбавку до основного окладу за напруженість в роботі, оскільки наказ головним лікарем Воловецької ЦРЛ про встановлення їй зазначеної надбавки не видавався. Тому були відсутні передбачені законом підстави для нарахування та виплати позивачці зазначеної надбавки.
Крім цього, за усною вказівкою позивачки працівники бухгалтерії припинили нарахування надбавки лікарю-інфекціоністу кабінету «Довіра» ОСОБА_5 в розмірі 60% до посадового окладу, яку остання з вини позивачки не отримувала протягом більше як п’ять місяців, так як наказ про припинення зазначеної надбавки лікарю ОСОБА_5 керівником установи не видавався.
Відповідно до п.4 Постанови КМУ від 30 серпня 2002 року №1298 «Про оплату праці працівників на основі Єдиної тарифної сітки розрядів і коефіцієнтів з оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» саме керівникам бюджетних установ, закладів та організацій в межах фонду заробітної плати, затвердженого в кошторисах доходів і видатків надано право установлювати працівникам цих установ, закладів та організацій конкретні розміри посадових окладів та доплат і надбавок до них.
Оскільки головним лікарем Воловецької ЦРЛ відповідні накази про встановлення ОСОБА_1 у 2007 році 50% надбавки до основного окладу та зняття з лікаря-інфекціоніста кабінету «Довіра» ОСОБА_5 надбавки у розмірі 60% до посадового окладу не видавалися, тому дії позивачки з встановлення собі зазначеної надбавки і зняття вказаної надбавки з лікаря-інфекціоніста ОСОБА_5 є незаконними і такими, що дають роботодавцю підстави для втрати до неї довір»я.
Також з матеріалів справи вбачається, що позивачка ОСОБА_1 без згоди головного лікаря Воловецької ЦРЛ, у його відсутність та без укладання відповідних письмових договорів закупила у свій кабінет меблі і кондиціонер, внаслідок чого розпорядилася грошовими коштами лікарні без відома керівника.
Таким чином, кожен з викладених фактів є самостійною підставою для втрати довір»я до ОСОБА_1 з боку адміністрації ЦРЛ, і відповідно підставою для її звільнення з роботи за п.2 ст.41 КЗпП України.
Оскільки звільнення позивачки з роботи за п.2 ст.41 КЗпП України було проведено з дотриманням вимог трудового законодавства, а також з наданням 20.05.2010 року Воловецькою районною організацією профспілки працівників охорони здоров»я згоди на її звільнення, тому відсутні передбачені законом підстави для задоволення її позову та позову прокурора Воловецького району про скасування наказу №42-к від 19.05.2010 року, який є лише проектом наказу від 21.05.2010 року, так як позивачка згідно записів у трудовій книжці та журналу реєстрації наказів про прийом, переведення та звільнення Воловецької ЦРЛ була звільнена з посади головного бухгалтера на підставі наказу головного лікаря Воловецької ЦРЛ №42-к від 21.05.2010 року.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції у відповідності до ст.309 ЦПК України підлягає скасуванню, як постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з ухваленням по справі нового рішення, яким у позові ОСОБА_1 та позові прокурора Воловецького району слід відмовити, а апеляційну скаргу відповідача задовольнити.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,
р і ш и л а :
Апеляційну скаргу Воловецької центральної районної лікарні – задовольнити.
Рішення Воловецького районного суду від 14 жовтня 2010 року – скасувати.
Ухвалити по справі нове рішення, яким у позові ОСОБА_1 до Воловецької центральної районної лікарні про визнання незаконним наказу про звільнення з роботи, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено на протязі двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуюча : Судді :