11
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2010 року м.Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі:
суддів Демченка С.М.(головуючого), Крегула М.М., Машкаринця М.М.,
з участю прокурора Сочки І.І.,
представника потерпілого - ОСОБА_3,
захисників ОСОБА_4 та ОСОБА_5,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями представника потерпілого ОСОБА_3 та помічника прокурора Міжгірського району Варги Ю.Ю. на вирок Свалявського районного суду від 13 липня 2010 року, яким
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця м.Ужгорода та
мешканця АДРЕСА_1
Закарпатської області, громадянина України, з
вищою освітою, одруженого, працюючого
завідувачем неврологічного відділення
Міжгірської районної лікарні , не судимого,
обвинуваченого у вчиненні злочинів,
передбачених ст.98 КК України (в ред.1960 р. ) та
ч.1ст.357 КК України
виправдано на підставі п.2 ст.6 КПК України , тобто за відсутністю в його діях складу зазначених злочинів.
Постановлено речовий доказ – журнал реєстрації стаціонарних хворих повернути Міжгірській ЦРЛ , у задоволенні цивільного позову відмовити, запобіжний захід у виді підписки про невиїзд скасувати.
ОСОБА_6 органом досудового слідства обвинувачується у тому, що :
« … ОСОБА_6 будучи лікуючим лікарем хворої ОСОБА_7, в обов’язки якого входило проведення повного її обстеження в умовах стаціонару та встановлення точного діагнозу й послідуючого направлення , як випливає з перебігу її хвороби, в пульмонологічне відділення ЦРЛ , неналежно віднісся до виконання своїх професійних обов’язків через недбале ставлення до них не виконав вказаний перелік обов’язкових міроприємств, направлених на повне діагностування та лікування хворої ОСОБА_7, в перший день її перебування в стаціонарі , що призвело до настання смерті останньої.
Цим самим ОСОБА_6 в даному випадку допустив злочинну недбалість, тобто не передбачав і не бажав смерті ОСОБА_7 , хоча повинен був і міг передбачити такий результат.
Цими діями ОСОБА_6 вчинив злочин, передбачений ст. 98 КК України -. 1960 року за кваліфікуючою ознакою - вбивство з необережності. .
Крім того, відразу ж після смерті ОСОБА_7, з метою уникнути відповідальності за її смерть та з ціллю перекручування фактичних даних ОСОБА_6 навмисно вилучив з історії хвороби титульних листок , в якому лікарем приймального відділення Міжгірської ЦРЛ Тичка Г.Ф. було зроблено запис про те, що при поступленні у хворої виявлено бронхіт з бронхоспазмом в стадії загострення та підозри на пневмонію, після чого приховав його від членів комісії, якою проводилась перевірка за скаргою чоловіка потерпілої – ОСОБА_9 .
Справа: № 11--674/10
Головуючий у першій інстанції: Жиганська Н.М. Номер статистичного рядка:
Доповідач : Демченко С.М.
Цими діями ОСОБА_6 винив злочин, передбачений ст.357 ч.1 КК України за кваліфікуючою ознакою - приховування офіційних документів.
Своїми діями ОСОБА_6 по сукупності вчинив злочини, передбачені ст.98 КК України – 1960 року та ст.357 ч.1 КК України – 2001 року...»
Свалявський районний суд, дослідивши матеріали кримінальної справи, постановив виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 , мотивувавши своє рішення тим, що факти, на яких базується обвинувачення не відповідають фактичним обставинам справи і таке не є належно обґрунтованим. Зокрема, відсутній висновок спеціаліста, який підтверджував би неадекватність лікування хворої, яке призвело до зниження захисних сил її організму. Жодне з пред’явлених звинувачень не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні , такі побудовані на припущеннях і сумнівних доказах , так як майже всім медичним персоналом, причетним до лікування, обстеження та дослідження трупа ОСОБА_7, допущено відповідні порушення. В той же час дії ОСОБА_6 повністю узгоджуються з вимогами спеціального законодавства щодо проведення огляду хворого, визначення обсягу та глибини обстеження.
Прокурор в апеляції просить вирок Свалявського районного суду скасувати, як незаконний, а справу направити на новий судовий розгляд в іншому складі суду. Посилається на те, що своє рішення про виправдання ОСОБА_6 суд мотивував тільки поясненнями підсудного, не даючи належної оцінки показам свідків, експертів та не спростувавши належно матеріали справи, на яких базується пред’явлене обвинувачення. Зокрема, не дано належної оцінки показам потерпілого ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, та ін.. Окрім того, судом було порушено вимоги закону при вирішенні позовних вимог потерпілого.
В апеляції представник потерпілого ОСОБА_3 просить скасувати вирок суду, як незаконний, через неповноту і однобічність судового слідства й направити справу на новий судовий розгляд. Свої вимоги мотивує тим, що ОСОБА_6, як лікуючий лікар ОСОБА_7 ніс відповідальність за стан здоров’я хворої, однак він проявив легковажність, належно не провів обстеження хворої й не прослідкував протікання хвороби , що призвело до виникнення ускладнення та летального наслідку. Дані обставини, на його думку, у повному обсязі підтверджені показами свідків та матеріалами справи.
Захисник ОСОБА_5 подав суду заперечення на вказані апеляції, в яких спростовує наведені в них доводи, просить залишити їх без задоволення, а виправдувальний вирок – без змін.
Заслухавши доповідача, виступи прокурора та представника потерпілого ОСОБА_9– ОСОБА_3, які підтримали апеляцію, просили суд скасувати виправдувальний вирок і направити справу на новий судовий розгляд, дослідивши матеріали кримінальної справи, обговоривши доводи апеляцій, апеляційний суд приходить до переконання, що апеляція підлягає до частково задоволення з таких підстав.
Виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 в частині його виправдання відповідає вимогам ст.ст. 323, 324,333-335 КПК України. Висновок суду про відсутність в діях ОСОБА_6 складу інкримінованих йому злочинів повністю підтверджується сукупністю зібраних і належним чином перевірених в судовому засіданні доказами та відповідає фактичним обставинам справи.
Доводи апеляцій прокурора та представника потерпілого про те, що судом в основу виправдувального вироку покладено виключно покази підсудного без належної оцінки показів свідків, експертів, висновків експертиз та інших матеріалів справи є такими, що не відповідають матеріалам справи.
Так, судом належно досліджено і дано відповідну оцінку показам свідків ОСОБА_8, ОСОБА_15В, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_18, ОСОБА_14, ОСОБА_19, ОСОБА_20 та інших, звернуто увагу і відзначено у вироку про розбіжності в їх показах і невідповідність іншим доказам у справі.
Судом ретельно досліджено висновки судово – медичних експертиз та покази експертів: ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26. При оцінці висновків та показів останніх враховано виявлені в судовому засіданні порушення , з якими вони були проведені.
Також, судом досліджено хід лікування померлої ОСОБА_7 та її історія хвороби , з’ясовані обставини при яких така була повністю переписана, виявлено численні порушення, допущені працівниками Міжгірської ЦРЛ . Встановлено , що крім ОСОБА_6 протягом трьох днів знаходження ОСОБА_7 в лікарні її оглянуло десяток лікарів ( проведено декілька консиліумів , хвору оглядали спеціалісти з обласної клінічної лікарні ОСОБА_27 та ОСОБА_30) і все ж спасти жінку не вдалося.
Крім того, даючи оцінку доказам, суд належно проаналізував необхідні для з’ясування істини по справі спеціальні інструкції та накази МОЗ України . Вказав де і в яких випадках такі були дотримані при лікуванні та досліджені трупа ОСОБА_7 і в яких були порушені, чого ні слідчим в обвинувальному висновку, ні обвинувачем в судовому засіданні зроблено не було.
Отже доводи апеляцій про однобічність та неповноту судового слідства є безпідставним і не заслуговують на увагу.
Вимоги прокурора та представника потерпілого про необхідність скасування вироку, як незаконного і направлення справи на новий розгляд є безпідставними, оскільки розгляд справи в судах триває вже 8 років, по ній неодноразово постановлялись виправдувальні вироки, які скасовувались за апеляціями прокурора і справа направлялась на новий судовий розгляд, але обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні злочинів знову не знаходило свого підтвердження.
При цьому колегія суддів апеляційного суду враховує роз’яснення, зазначені у п.23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «..про недопустимість обвинувального ухилу при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути ,повинні тлумачитись на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані , суд зобов’язаний постановити виправдувальний вирок , а не повертати справу на додаткове розслідування» , а також на новий судовий розгляд.
Обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь (стаття 62 Конституції України).
Відповідно до вимог ч.3 ст.328 КПК України при виправданні підсудного за відсутністю в його діях складу злочину суд залишає позов без розгляду.
Цих вимог суд не дотримувався і , відмовляючи в позові , постановив не передбачене законом рішення.
Крім того, суд не врахував, що цивільний позов потерпілим ОСОБА_9 заявлено, як до ОСОБА_6, так і до Між гірської ЦРЛ.
Отже, вирок в частині розв’язання цивільного позову ОСОБА_9 до ОСОБА_6 та Міжгірської ЦРЛ підлягає зміні. В частині позовних вимог до виправданого ОСОБА_6 за відсутністю в його діях складу злочинів, слід залишити без розгляду, а в частині позовних вимог до Міжгірської ЦРЛ рішення слід скасувати і направити на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду приходить до переконання, що виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 в частині звинувачення його у злочинах, передбачених ст.98 КК України (в ред.1960 р.) та ч.1 ст.357 КК України є законним і обґрунтованим і в цій частині його слід залишити без змін, в частині розв’язання цивільного позову його слід змінити.
Керуючись ст.ст.365,366 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляції представника потерпілого ОСОБА_9 -ОСОБА_3 та помічника прокурора Міжгірського району Варги Ю.Ю. задовольнити частково.
Вирок Свалявського районного суду від 13 липня 2010 року щодо ОСОБА_6 в частині розв’язання цивільного позову змінити.
Позовну заяву ОСОБА_9 до ОСОБА_29 та Міжгірської ЦРЛ про стягнення шкоди в частині щодо ОСОБА_6 залишити без розгляду, а в частині щодо Міжгірської ЦРЛ скасувати і направити на розгляд в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині виправдувальний вирок щодо ОСОБА_6 залишити без змін.
Головуючий :
Судді: