У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
30 листопада 2010 року м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області в складі :
Головуючої Дорчинець С.М.
суддів Мишинчук Н.С., Стана І.В.,
з участю прокурора Петрицької Г.М., захисника ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляцією адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на постанову судді Ужгородського міськрайонного суду від 12 листопада 2010 року, якою Справа № 10-486/10 номер рядка статистичного звіту 5
Головуючий у 1-й інстанції Семерак І.О.
Доповідач Мишинчук Н.С. до
ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, мешканця АДРЕСА_1, громадянина Молдова, з середньою освітою, одруженого, тимчасово не працюючого, раніше судимого,
застосовано екстрадиційний арешт з подальшим утриманням в УВП №9 до вирішення питання про видачу та фактичну передачу його правоохоронним органам Словацької Республіки, але не більше ніж на вісімнадцять місяців.
Подання заступника прокурора Закарпатської області про застосування екстрадиційного арешту мотивовано тим, що ОСОБА_2 розшукується правоохоронними органами Словацької Республіки через обвинувачення у сприянні незаконної міграції осіб через державний кордон України на територію Словаччини, у зв’язку з чим, окружним судом Банської Бистриці (Словацька Республіка) винесено ордер на його арешт. Згідно подання, ОСОБА_2 є громадянином Республіки Молдова, клопотання у відповідні органи про набуття громадянства України останній не подавав, як і не звертався із заявою про надання статусу біженця. В поданні прокурор просить застосувати щодо ОСОБА_2 екстрадиційний арешт до вирішення питання про його видачу та фактичну передачу правоохоронним органам Словацької Республіки.
Задовольняючи подання прокурора, суддя у постанові вказав на відсутність підстав, які перешкоджали б застосуванню до ОСОБА_2 екстрадиційного арешту, та наявність достатніх даних для застосування такого. Постанова судді мотивована тим, що ОСОБА_2, будучи громадянином Республіки Молдова, обвинувачується правоохоронними органами Словацької Республіки у сприянні незаконної міграції, судовим органом цієї Республіки винесено ордер на його арешт, а Міністерство юстиції Словацької Республіки звернулось із запитом до Генеральної прокуратури України про видачу ОСОБА_2 для притягнення його до кримінальної відповідальності.
В апеляції адвокат ОСОБА_1 порушує питання про скасування постанови судді та відмову у задоволенні подання прокурора про застосування до ОСОБА_2 екстрадиційного арешту. Посилається на те, що прокуратурою екстрадиційна перевірка проведена неповно, зокрема, не перевірено з належною повнотою наявність обставин, що можуть перешкоджати видачі ОСОБА_2 Словацькій Республіці. Апелянт стверджує, що судом першої інстанції порушені норми міжнародних договорів, оскільки в даному випадку видача ОСОБА_2, який являється громадянином Республіки Молдова, іноземній державі суперечить зобов’язанням України за міжнародними договорами. Наголошує на тому, що питання про застосування екстрадиційного арешту вирішено судом без наявності належним чином завірених документів, обов’язковість надання яких передбачено ст.463 КПК України.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення апелянта та його прохання про скасування постанови , виступ прокурора в заперечення апеляції, перевіривши провадження за поданням та матеріали екстрадиційної перевірки, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляція до задоволення не підлягає з таких підстав.
Суд першої інстанції розглянув подання про застосування екстрадиційного арешту з дотриманням вимог ст. 463 КПК України.
Постанова судді містить обгрунтований висновок про необхідність застосування екстрадиційного арешту до ОСОБА_1, як особи, котра підозрюється у вчиненні злочину на території Словаччини.
Доводи апелянта про безпідставність задоволення подання в основному торкаються питання екстрадиційної видачі особи, яка не є громадянином України, замість питань застосування правомірності та обгрунтованості арешту.
Екстрадиційна видача особи згідно ст. 467 КПК України є компетенцією центрального органу, рішення якого оскаржуються у відповідності до вимог ст. 468 КПК України.
Тому апеляційний суд доводи апелянта відхиляє, як такі, що не стосуються предмета оскарження.
Інші доводи апелянта також є необгрунтованими.
Апеляційний суд вважає постанову судді законною, підстав для її зміни чи скасування немає.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, апеляційний суд
у х в а л и в :
постанову судді Ужгородського міськарйонного суду Закарпатської області від 12 листопада 2010 року про застосування до ОСОБА_2 екстрадційного арешту - залишити без зміни, а апеляцію захисника ОСОБА_1 –без задоволення.
СУДДІ :