У Х В А Л А  

ІМ`ЯМ       УКРАЇНИ  

  24 листопада 2010 року                                                                                                 м. Ужгород

                                   Апеляційний суд Закарпатської області в складі :  

головуючого Симаченко Л.І.,

суддів   Мишинчук Н.С., Стана І.В.,

з участю прокурора  Сирохман Л.І., засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу  за апеляцією прокурора, який брав участь  в розгляді справи  судом першої інстанції на вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 30 липня 2010 року Справа № 11-655/10                                                                                           номер рядка статистичного звіту    20  

Головуючий у 1-й інстанції Бедьо  В.І.  

Доповідач Мишинчук Н.С.  , яким  

               ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянин України, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, з вищою незакінченою освітою, розлучений, на утриманні неповнолітня дитина, раніше не судимий,   засуджений за    ч. 2 ст. 307 КК   України  на п`ять років позбавлення волі  з конфіскацією майна,

 та    

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України,  уродженець та мешканець АДРЕСА_2, з незакінченою вищою освітою,  розлучений, на утриманні неповнолітня дитина,  юрист благодійного фонду „ Гаєвого Праведника  народів світу”, ранніше не судимий,   засуджений за ч.1 ст. 309    КК  України на два роки позбавлення волі;   за ч.2 ст. 307 КК   України - на п`ять  років позбавлення волі

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим  остаточно по сукупності злочинів – п`ять років позбавлення волі з конфіскацією майна.

             На підставі ст. 75, ст. 76 КК України обох засуджених звільнено від відбування призначеного основного та додаткового покарання з випробувальним строком у три роки та покладенням обов`язків: повідомляти орган кримінально-виконавчої інспекції про  зміну місця роботи,  або навчання, не виїзжати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, періодично з`являтись в цей орган для реєстрації.

             За вироком суду  ОСОБА_2  визнаний винним у тому,  що у серпні 2009 року за місцем свого проживання АДРЕСА_2 виростив  три рослини коноплі, потім  виготовив з них  наркотичний  засіб  -  марихуану,  вагою    86 , 2705 гр.       та  смолу канабісу, вагою 7, 1372 гр., які зберігав за місцем проживання до моменту їх  виявлення та вилучення працівниками міліції.

Окрім того, ОСОБА_2,  14.01.2010 року о 15 год.  будучи в стані наркотичного сп`яніння збув гр. ОСОБА_1 за місцем свого проживання по АДРЕСА_2 -  2,761 гр.  канабісу за 400 гр.

23.01.2010 року о 2 год. 30 хв.  також перебуваючи у стані наркотичного сп`яніння  знову  збув  гр. ОСОБА_1  на  вул. Докучаєва в м. Ужгороді канабіс , вагою  3, 251 гр.  за 500 грн.  

              ОСОБА_1  придбаний ним  канабіс  у гр. ОСОБА_2 14 01. 2010 , вагою 2, 761 гр.  продав  гр. ОСОБА_4 за 400 грн. і повторно, придбаний ним 23.01.2010,   вагою 3, 251 гр.    також продав   ОСОБА_4   за 500 грн.  

              В апеляцій прокурор просить вирок скасувати та постановити новий апеляційним судом без призначення ст. 75 КК України. Мотивує апеляцію тим, що суд не взяв до уваги, що ОСОБА_2 вчинив злочин в стані наркотичного сп`яніння, тому вважає, що необхідним  для нього є покарання , пов`язане з ізоляцією від суспільства, а ОСОБА_1 повторно вчинив збут наркотичного засобу, тому  застосування  ст. 75 КК України  було призначене судом першої інстанції також до нього необгрунтовано. Оскільки вчинені злочини відносяться до категорії тяжкого, яким передбачено позбавлення волі строком до 10 років, вважає  застосування до засуджених ст. 75  КК Ураїни зам`яким покаранням. Крім того , вказує, що суд призначаючи ст. 75 КК України  застосував конфіскацію майна, але на підставі ст. 77 КК України це додаткове покарання  не призначається.

            В запереченні на  апеляцію захисник  засудженого ОСОБА_1 – адвокат ОСОБА_3  просить вирок  залишити без зміни, а апеляцію без задоволення , обгрунтовуючи тим, що суд першої інстанції  призначив ОСОБА_1 покарання у відповідності  до вимог закону, враховуючи вимоги ст. 50 КК України де у ч.2 зазначено, що покарання має на меті не тільки кару, але і виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.  Як досудовим слідством, так і в суді було встановлено, що ОСОБА_1 придбав наркотичний засіб за проханням ОСОБА_4, після його неодноразових умовлянь , давши на це кошти. Цією діяльністю  ОСОБА_1 не займався і не мав  ніякої користі чи вигоди. Вважає, що судом першої інстанції всі ці обставини враховані, а також пом`якшуючі обставини , його особу , на підставі чого суд обгрунтовано та правомірно  призначив покаранняч необхідне та достатнє для його виправлення, перевиховання.

           Заслухавши доповідь судді апеляційного суду , виступ прокурора на підтримання апеляції,  пояснення      засуджених    та захисника  в   заперечення    апеляції,     перевіривши  

матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляція прокурора підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Вирок суду повинен відповідати вимогам ст.323 КПК України, тобто грунтуватися на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом   із  вирішенням питань, визначених ст. 324 КПК України.

Даний вирок таким вимогам закону не відповідає.                

           Як убачається з протоколу судового засідання,  суд провів  спрощений розгляд справи, не обговоривши питання визначення обсягу та порядку дослідження доказів в ній , і не роз’яснив  учасникам судового розгляду зміст  та наслідки, в разі прийняття рішення про недоцільність дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи та розміру цивільного позову, які ніким не оспорюються /ч.3 ст. 299 КПК України /.  

Крім  того,  суд , дійшовши висновку  про спрощений порядок дослідження доказів, порушив порядок  такого дослідження. Так, відповідно до ст. 301-1  КПК України, у разі коли відповідно до ч.3 ст. 299 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудного, він після допиту останнього виконує вимоги ст. 317 КПК України і переходить до судових дебатів.  

Вказана норма закону судом не дотримана.  Як убачається з вироку, суд  фактично провів  вибіркове дослідження доказів, чим порушив вимоги ст. 257 КПК України про безпосередність дослідження доказів в справі,  та позбавив підсудних  можливості подати апеляцію на вирок, тим самим позбавивши їх  права на захист.  

           Судова колегія  вважає, що вказані порушення прав підсудних при розгляді даної справи є  істотними та перешкодили суду повно і всебічно розглянути справу та вплинули на законність постановлення  вироку, тому відповідно до вимог  ч.1 ст.370 КПК України оскаржуваний вирок підлягає скасуванню, а справа -  направленню на новий судовий розгляд.  

Якщо   під час нового розгляду справи судом першої інстанції будуть здобуті достатні дані, в підтвердження доводів прокурора, викладених в апеляції про те, що виправлення та перевиховання підсудних неможливе без  ізоляції  їх  від суспільства,  то слід вважати призначене  їм покарання  м`яким.

            Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, апеляційний суд

                                                             У Х В А Л И В :

 апеляцію прокурора задовольнити частково.

           Вирок Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від  30 липня 2010 року   щодо   ОСОБА_5 та ОСОБА_2  – скасувати, а справу повернути  на новий судовий розгляд  в суд першої інстанції.

           Запобіжний захід підсудним ОСОБА_5 та ОСОБА_2 залишити підписку про невиїзд.

   СУДДІ :