Справа № 2-3574-1\10
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 листопада 2010 року Солом’янський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Соколової В.В.
при секретарі Іконніковій О.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Києві цивільну справу за позовом ТОВ «Сатурн Сервіс» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником, -
В С Т А Н О В И В:
У вересні 2010 року позивач звернувся з зазначеним позовом до суду, в якому просить стягнути з відповідача на його користь суму 33784,00 грн. та судові витрати. Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з лютого по травень 2008 року відповідач, в порушення умов укладеного з ним трудового договору і своїх трудових обов'язків, привласнив належні ТОВ «Сатурн Сервіс» грошові кошти, отримані від покупців за поставлений їм товар.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила про їх задоволення.
Відповідач та його представник заперечували проти позову, посилаючись на викладені пояснення, в яких посилаються:
• на відсутність посади «торговий представник» у «Переліку посад і робіт, що заміщуються чи виконуються працівниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, переданих їм на збереження, обробку, продаж (відпуск), перевезення або застосуванням у процесі виробництва», затвердженого постановою Державного комітету Ради Міністрів СРСР з праці та соціальних питань і Секретаріатом Всесоюзної ради професійних спілок від 28.12.1977 року № 447/24, в зв’язку з чим вважають укладений між сторонами договір про повну матеріальну відповідальність нікчемним та таким, що не створює юридичних наслідків;
• на відсутність трудових правовідносин між сторонами в період з лютого по квітень 2008 року, оскільки згідно записів трудової книжки відповідача він перебував у трудових відносинах з іншим підприємством;
• на наявність розбіжності заборгованості в актах позивача та їх складання після дати звільнення відповідача, що суперечить Закону .
Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши письмові докази, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_1, 15.04.2008 року Наказом директора КФТОВ «Сатурн Сервіс» №2/1-К його прийнято на посаду торгового представника з повною індивідуальною матеріальною відповідальністю (а.с.9,62).
Як передбачено Статутом, одним із видів господарської діяльності ТОВ «Сатурн Сервіс» є торгівля харчовими продуктами і напоями, поставка (продаж) товарів іншим суб'єктам господарювання (а.с.10-18).
Відповідно до посадової інструкції, з якою відповідача було ознайомлено при прийомі на роботу 15.04.2010 р., в його трудові обов’язки входило, зокрема прийняття від покупців грошових коштів за поставлення їм товару, що належить позивачу, і здавати ці кошти до каси КФ ТОВ «Сатурн Сервіс» в той же день.
Таким чином, посилання представника відповідача на відсутність трудових відносин між сторонами не знайшли свого підтвердження.
Також 15.04.2008 року між сторонами було укладено Договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, за умовами якого визначення розміру шкоди та її відшкодування відбувається у відповідності з діючим законодавством (а.с.17).
Наказом директора КФ ТОВ «Сатурн Сервіс» № 4 від 02.03.2009 р. проведено позапланову інвентаризацію взаєморозрахунків боргів і інвентаризацію каси за період з 15.04.2008 р. по 04.07.2008 р. по маршруту торгового агента ОСОБА_1 В результаті даної перевірки встановлено, що сума коштів недоотриманих в касу позивача становить 33784,00 грн., що підтверджується Актом від 02.03.2009 р. (а.с.24).
Актом документальної ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності КФ ТОВ «Сатурн Сервіс» за період з 15.04.2010 р. по 31.08.2008 р. від 24.11.2009 р. встановлено, що сума грошових коштів, які не були внесені відповідачем в касу підприємства становить 34383,96 грн. (а.с.26-35).
З даного Акту вбачається, що відповідач був звільнений з займаної посади Наказом № 2/1 від 04.07.2008 року.
Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.04.2010 року кримінальну справу по обвинуваченню ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 191 КК України закрито на підставі п.4 ст. 6 КПК України, звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності на підставі ст. 6 п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 р. (а.с.20,55).
З вказаної Постанови суду вбачається, що ОСОБА_1 органом досудового слідства обвинувачується в тому, що він, працюючи на посаді торгового представника КФ ТОВ «Сатурн Сервіс», будучи при цьому матеріально відповідальною особою, в період часу з 09.06.2008 р. по 04.07.2008 р. привласнив чуже майно, яке перебувало у його віданні, а саме грошові кошти на загальну суму 11768,36 грн.
Відповідно до ст. 61 ч. 4 ЦПК України обставини, вирок у кримінальній справі обов’язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, факт привласнення ОСОБА_1, як торговим представником, грошових коштів на загальну суму 11768,36 грн. в період з 09.06.2008 р. по 04.07.2008 р. встановлений рішенням суду та не підлягає доказуванню.
Відповідно до ст. 14 ч. 2 Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року амністія не звільняє від обов'язку відшкодувати заподіяну злочином шкоду, який покладено на винну особу вироком або рішенням суду.
Вказана норма Закону була роз’яснена ОСОБА_1 під час розгляду справи Дніпровським районним судом м. Києва при цьому, як зазначається в постанові, останній не заперечував проти застосування щодо нього амністії…
Однак станом на час звернення позивача з позовом до суду матеріальна шкода не була відшкодована відповідачем в добровільному порядку.
Сума грошових коштів, що складає різницю між сумою встановленою Постановою Дніпровського районного суду м. Києва та розміром позовних вимог суд вважає такою, що не доведена в установленому законом порядку, оскільки як вбачається з Акту від 24.11.2009 року відповідні накладні не були надані для проведення ревізії. Не були представлені і суду як вказані накладні, так і розписки клієнтів позивача, на які містяться посилання в акті.
Сам Акт від 24.11.2009 року хоча і складений незалежним бухгалтером – ревізором на підставі Договору, укладеним з Дніпровським РУГУ МВС України в м. Києві та, як зазначає позивач, у порядку ст. 97 КПК України, проте він не був поставлений в основу обвинувачення по кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_1, а отже викладені в ньому факти не є доведеними. Крім того, сума визначена у вказаному акті є більшою ніж сума заявлених позовних вимог, що також на обґрунтовано позивачем, а акт від 02.03.2009 року на суму, що відповідає позовним вимогам, складений працівниками позивача, що викликає сумніви в його об’єктивності, тому суд, в порядку ст. 212 ЦПК України, критично оцінює зазначені акти як докази у вказаній справі.
Згідно ст. 130 ч. 1 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника.
За вимогами ст. 134 цього Кодексу працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли, зокрема, шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку.
Відповідно до ст. 1166 ч. 1 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Проте, в порядку ст. 138 цього Кодексу для покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбачених статтею 130 цього Кодексу.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково лише з підстав наявності в діях відповідача ознак діянь, переслідуваних у кримінальному порядку, що встановлено Постановою Дніпровського районного суду м. Києва від 14.04.2010 року, і, відповідно, в межах суми встановленої вказаною постановою.
Згідно ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Враховуючи, що задоволено 34,83 % позовних вимог, то стягненню з відповідачів на користь позивача також підлягає 34,83 % від суми сплаченого державного мита, що складає 117,67 грн., а також сума витрат за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді в розмірі 120 грн., яка є фіксованою за позовні вимоги майнового характеру і не залежить від суми позовних вимог. Отже загальна сума судових витрат складає 237,68 грн.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 130-138 КЗпП України, ст. 1166 ЦК України, ст.ст.3-11,60,61,88, 208, 209, 212 –215, 294 ЦПК України, суд, –
В И Р І Ш И В:
Позов ТОВ «Сатурн Сервіс» до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1, іден. № НОМЕР_1; місце реєстрації: АДРЕСА_1) на користь ТОВ «Сатурн Сервіс» (місце знаходження: АР Крим, м. Сімферополь, провул. Елеваторний, 7; код ЄДРПОУ 22247385) суму матеріальної шкоди в розмірі 11786,36 грн. та суму понесених судових витрат в розмірі 237,68 грн.. Всього підлягає стягненню 12006 (дванадцять тисяч шість) гривен 04 коп..
В іншій частині позовних вимог – відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Солом’янський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя: