Судове рішення #12271221

2-а-855/2010  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

05 листопада 2010 року                                                           м. Добропілля    

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:  

головуючого -     судді         Здоровиці О.В.  

  при секретарі         Єфименко Т.В.,  

  за участю  

  позивача             ОСОБА_1  

  представника позивача         ОСОБА_2    

  представника відповідача       Жорової Н.А.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління  праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити  певні дії,  

  Встановив:  

Позивач звернувся до суду з позовом до  відповідача, в якому просить  визнати дії останнього неправомірнити щодо:  

невиплати щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі, передбаченому ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  

невиплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня  в 2010 році у розмірі передбаченому  ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  

невиплати одноразової компенсації у розмірі, передбаченому ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».  

У зв»язку з цим просить зобов»язати відповідача – УПСЗН Добропільської міської ради:  

нарахувати та виплатити одноразову компенсацію у розмірі, передбаченому ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а саме з розрахунку 30 мінімальних заробітних плат на момент виплати  

нарахувати та виплатити нарахувати та виплатити щорічну разову грошову допомогу до 5 травня  в 2010 році у розмірі передбаченому  ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» виходячи з розміру 8 мінімальних пенсій, розмір якої визначається на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.  

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги і уточнив їх в частині одноразової компенсації, а саме  просив  зобов»язати відповідача нарахувати та виплатити різницю в одноразових компенсаціях між розмірами для інвалідів 2 та 3 груп і здійснити нарахування в розмірі 15 мінімальних заробітних плат.  

Представник позивача – ОСОБА_2 в судовому засіданні  просив задовольнити вимоги позивача, так як відповідач нараховуючи  вищевказані допомоги діяв всупереч закону і здійснив виплату вказаних  допомоги на оздоровлення, допомоги до 5 травня та одноразової компенсації у розмірах значно нижчих ніж це передбачено діючим законодавством України. Зазначав, що до 05.05.2010 року позивач був інвалідом 3 групи як ліквідатор наслідків Чорнобильської катастрофи, а з 11.03.2010 року йому встановлена 2 група інвалідності, відповідно він отримав право на виплату різниці   розмірів одноразової компенсації інвалідам 3-ої та 2-ої групи – а саме 15 мінімальних заробітних плат. Посилаючись на те, що таку різницю позивачу було виплачено в розмірі, передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. № 836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,  а саме 94,80 грн., а не в розмірі 15 мінімальних заробітних плат як потрібно, просив зобов»язати відповідача виплатити на користь позивача суму в розмірі 15 мінімальних заробітних плат виходячи із розміру мінімальної заробітної плати на час виплати цієї різниці.  

Крім цього зазначив, що позивач в 2010 році, як інвалід 2 групи мав право на  щорічну разову грошову допомогу до 5 травня, відповідно до ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком 706 грн, тобто  позивачу відповідач повинен був здійнити виплату даної допомоги у розмірі 5648 грн., але фактично відповідач виплати цю допомогу у розмірі 480 грн. Тому просить визнати  дії відповідача неправомірними і зобов»язати останнього здійснити  нарахування і виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.  

Також зазначив, що позивач, згідно ст.48 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»  має право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі, передбаченому даною статею, а саме в розмірі 5 мінімальних заробітних плат. Але в 2010 році відповідач виплатив позивачу вказану допомогу в розмірі 90 грн.. Таким чином вважає, що дії відповідача є незаконними і тому просить зобов»язати відповідача вчинити дії по нарахуванню і виплаті  щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 5 мінімальних  заробітних плат.  

Представник відповідача – Жорова Н.А. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала і пояснила, що при нарахуванні і виплаті позивачу в 2010 році допомоги на оздоровлення, допомоги до 5 травня та одноразової компенсації відповідач діяв в межах і на підставі закону. При нарахуванні даних виплат відповідач керувався ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік», ПКМУ № 542 від 12.07.2005 року,  ПКМУ № 299 від 07.04.2010 року та ПКМУ № 836 від 26.07.1996 року. Зазначила, що виплата щорічної допомоги  позивачу на оздоровлення  була здійснена згідно платіжного доручення від 24.02.2010 року. Виплата допомоги до 5 травня була здійснена у квітні 2010 року,  а виплата одноразової комппенсації – 17.05.2010 року. Тому представник відповідача наполягала на застосуванні ст.99, 100 КАС України.  

Заслухавши пояснення позивача, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд  прийшов до наступного.  

Судом встановлено, що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.10), з 11 березня 2010 року йому встановлена 2 група інвалідності, що підтверджується  довідкою МСЕК серії ДОН 04 № 023096 (а.с.13-14).  

Що стосується вимог позивача  щодо нарахування і виплати щорічної допомоги  на оздоровлення  суд зазначає   , що в судовому засіданні встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення в 2010 році позивачу була здійснена в розмірі 90 грн. на підставі платіжного доручення № 419 від 24.02.2010 року, як інваліду 3 групи.  

Станом на 24.02.2010 року позивач мав 3 групу інвалідності. Даний факт в судовому засіданні позивач не заперечував.  

Представник відповідача в судовому засіданні наполягав на застосуванні ст.99,100 КАС України.  

Враховуючи, що про час виплати позивачу  щорічної допомоги на оздоровлення суду стало відомо лише під час судового розгляду справи, то ухвалою суду від 05.11.2010 року, позовні вимоги позивача щодо визнання дій неправомірними та зобов”язання відповідача нарахувати та виплатити щорічну допомогу на оздоровлення за 2010 рік виходячи з розміру 4 мінімальних заробітних плат, були залишені без розгляду у зв»язку з пропуском строку звернення до суду.  

Щодо вимог позивача з приводу одноразової компенсації суд зазначає наступне.  

Згідно вимог ст. 48 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, (надалі –Закон) одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції (надалі –Чорнобильській АЕС) та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, виплачується таких розмірах, інвалідам III групи –30 мінімальних заробітних плат, інвалідам ІІ групи –45 мінімальних заробітних плат. Різниця між такими компенсаціями підлягає виплаті якщо встановлено іншу групу інвалідності.  

Відповідно до ч. 2 цієї ж статті виплата здійснюється з мінімальної заробітної плати, яка склалася на момент встановлення інвалідності.  

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцеві самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у  спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.  

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, на яку посилається представник відповідача, всупереч Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, який встановив розмір одноразової компенсації як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.  

Разом з тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри компенсаційних виплат залишалися незмінними, у той час як розмір мінімальної заробітної плати неодноразово змінювався.  

Відповідно до ст.70 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік», КМУ надано право   у 2010 році встановлювати розміри соціальних виплат,  які відповідно до  законодавства  визначаються  залежно  від  розміру мінімальної заробітної  плати,  в  абсолютних  сумах   у   межах   асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.  

Але в 2010 році будь-яких постанов КМУ чи розпоряджень з приводу встановлення  на 2010 рік розмірів одноразової компенсації учасникам ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС не виносилось.  

Таким чином, враховуючи викладене суд вважає, що представником відповідача не доведено правомірність дій відповідача в частині виплати одноразової компенсації позивачу. Тому позов в цій частині слід задовольнити. При цьому при визначені розміру одноразової компенсації позивачу, відповідач повинен керуватися положеннями ст.53 ЗУ «Про державний бюджет України на 2010 рік», якою встановлений мінімальний розмір заробітної плати на місяць, а саме з 1 січня - 869 гривень,  з 1 квітня - 884 гривні,  з 1 липня - 888 гривень,  з 1 жовтня - 907 гривень, з 1 грудня - 922 гривні.  

Що стосується вимог позивача  щодо нарахування та виплати  щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, відповідно до ст.13 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» суд зазначає наступнє.  

Відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» інвалідам війни 2 групи щорічно до 5 травня передбачена разова грошова допомога у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком.    

Згідно довідки про отримання допомоги на оздоровлення  позивач отримав вказану допомогу за 2010 рік в сумі 480 грн., кошти перераховані на його рахунок у квітні 2010 року.   Вказаний факт в судовому засіданні позивач не заперечував.  

Частина 2 статті 52 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», передбачає, що розміри державних соціальних гарантій на 2010 рік, які визначаються в залежності від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом та нормативно – правовими актами Кабінету Міністрів України.    

Як вбачається з заперечень відповідача при нарахуванні даної допомоги позивачу останній керувався положеннями постанови КМУ від 07.04.2010 року за № 299 «Про розміри разової грошової допомоги, що виплачується у 2010 році відповідно до Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань"».  

Згідно вишевказаної постанови КМУ у 2010 році  розмір разової грошової допомоги інвалідам 2 групи становив 480 грн.    

Вирішуючи питання про те, положення якого нормативно-правового акту підлягають застосуванню для вирішення спірних правовідносин, суд керується наступним.    

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі від предмета правового регулювання. Немає також Закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.    

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. При наявності декількох законів, норми яких по - різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону у часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.    

Відповідно до ч.3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов"язковим до виконання на території України.    

Відповідно до ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справ керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями і визначають зміст і спрямованість діяльності держави.  

Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.  

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що застосуванню до спірних  правовідносин підлягають положення Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», які мають вищу юридичну силу і встановлюють розмір разової щорічної допомоги до 5 травня інвалідам війни 2 групи - у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, а не положення постанови КМУ № 299 від 07.04.2010 року, яка є підзаконним актом.  

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна  сторона  повинна  довести  ті  обставини,  на  яких ґрунтуються її вимоги та заперечення,  крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень,  дій чи  бездіяльності  суб'єкта  владних  повноважень  обов'язок  щодо доказування правомірності  свого  рішення,  дії  чи  бездіяльності покладається    на   відповідача,   якщо   він   заперечує   проти адміністративного позову.  

За таких обставин, суд вважає, що представником відповідача не доведено правомірність дій відповідача в частині виплати позивачу разової щорічної допомоги до 5 травня в 2010 році в розмірі 480 грн.. Тому позов в цій частині слід задовольнити. При виплаті позивачу разової щорічної допомоги до 5 травня відповідач повинен керуватися положеннями ст.28 ЗУ «Про загальнообов»язкове державне пенсійне страхування», яка встановлює розмір мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність і положеннями ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", якою  встановлено, що у 2010 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для осіб, які втратили працездатність  з 1 квітня становить  -  706  гривень.  

Згідно ст.94 КАС України, у разі відмови  у  задоволенні  позовних  вимог  позивача, звільненого   від   сплати   судових  витрат,  судові  витрати,  понесені відповідачем, компенсуються за рахунок Державного бюджету України.  

Керуючись ст.ст. 161-163, 171  КАС України, суд, -  

  ПОСТАНОВИВ :  

  Позов ОСОБА_1 до Управління  праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити  певні дії – задовольнити частково.  

Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2010 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, згідно вимог ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням виплаченої суми.  

Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1  різницю в одноразових компенсаціях між розмірами для інвалідів 2 та 3 груп, згідно вимог ст..48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , а саме в  розмірі 15 мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплаченої суми.  

  Вступна та резолютивна частини постанови оголошені 05 листопада 2010 року. Копію постанови в повному обсязі  сторони можуть отримати  12 листопада 2010 року.  

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.  

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови в повному обсязі. Копія апеляційної скарги одночасно має бути надіслана особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

  Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.  

  Головуючий суддя                                                     О.В.Здоровиця  

                2-а-855/2010  

ПОСТАНОВА  

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ  

(вступна та резолютивна частини)  

  05 листопада 2010 року                                                           м. Добропілля    

Добропільський міськрайонний суд Донецької області у складі:  

головуючого -     судді         Здоровиці О.В.  

  при секретарі         Єфименко Т.В.,  

  за участю  

  позивача           ОСОБА_1  

  представника позивача         ОСОБА_2    

  представника відповідача       Жорової Н.А.  

  розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Добропілля адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління  праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити  певні дії,  

  ПОСТАНОВИВ :  

  Позов ОСОБА_1 до Управління  праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради про зобов»язання суб»єкта владних повноважень вчинити  певні дії – задовольнити частково.  

Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2010 рік в розмірі 8 мінімальних пенсій за віком, згідно вимог ч.5 ст. 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», з урахуванням виплаченої суми.  

Зобов»язати Управління праці та соціального захисту населення Добропільської міської ради здійснити нарахування та виплатити ОСОБА_1  різницю в одноразових компенсаціях між розмірами для інвалідів 2 та 3 груп, згідно вимог ст..48 ЗУ “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , а саме в  розмірі 15 мінімальних заробітних плат, з урахуванням виплаченої суми.  

  Вступна та резолютивна частини постанови оголошені 05 листопада 2010 року. Копію постанови в повному обсязі  сторони можуть отримати  12 листопада 2010 року.  

Постанова суду може бути оскаржена в апеляційному порядку.  

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Добропільський міськрайонний суд Донецької області протягом десяти днів з дня  отримання копії постанови в повному обсязі. Копія апеляційної скарги одночасно має бути надіслана особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.  

  Надруковано власноручно в нарадчій кімнаті у одному примірнику.  

  Головуючий суддя                                                                                                            О.В.Здоровиця  

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація