Справа №2-2085/10

  РІШЕННЯ  

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ  

  01 грудня 2010 року  

Новокаховський міський суд Херсонської області у складі:  

Головуючої судді: Сапронової Л.В.  

При секретарі: Хорольській О.В.  

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Нова Каховка Херсонської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Таврійське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, -  

  ВСТАНОВИВ:  

Позивачка звернулася до суду із зазначеним позовом про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу. При цьому вона посилалась на те, що 09 квітня 2008 року відповідно до наказу № 14-к,  вона була тимчасово прийнята на посаду сторожа до КП «Таврійське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства». 22 жовтня 2008 року відповідно до наказу № 68-к, переведена на постійну посаду сторожа Таврійського ВУ ВКГ.  

15 жовтня 2010 року наказом № 81-к її було звільнено з займаної посади згідно п. 4 ст. 40 КЗпП України.  

Вважає своє звільнення з роботи  незаконним та безпідставним, в зв’язку з тим, що відповідач вказував їй на те, що вона буде звільнена з роботи з причини скорочення з 1 жовтня 2010 року.  

29 вересня 2010 року, перебуваючи на своєму робочому місці, вона отримала табель обліку робочого часу за жовтень місяць 2010 року, в якому були відсутні  її робочі зміни на жовтень 2010 р.,  

Так як відповідач  відсторонив її від роботи, позивачка була відсутня на роботі 03 жовтня 2010 року, про що вона вказала в пояснювальних записках від 07.10.2010 року та 08.10.2010 року. Вважає причину свого невиходу на роботу 03 жовтня 2010 року  поважною; це не може вважатись прогулом в розумінні п. 4 ст. 40 КЗпП України. Просила суд поновити її на посаді сторожа КП «Таврійське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства». Стягнути з КП «Таврійське виробниче управління водопровідно– каналізаційного господарства» на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01 жовтня 2010 року до дня поновлення на роботі. Зобов'язати КП «Таврійське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» відшкодувати їй моральну шкоду в розмірі 3000,00 гривень.  

В судовому засіданні позивачка та її представник ОСОБА_2 позов підтримали з цих же підстав.  

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення на позов, пояснивши, що підстави для звільнення позивачки були наявні, оскільки 03 жовтня 2010 року ОСОБА_1 повинна була вийти у свою робочу зміну, але на робочому місці в цей день не з'явилася. Після цього робітниками підприємства були проведені заходи щодо її розшуку і 05 жовтня 2010 р. ОСОБА_1 з'явилась до управління КП «Таврійське ВУ ВКГ», відмовилася від написання пояснювальної записки. 07 жовтня 2010 р. позивачка знову не вийшла на роботу. Посилання позивачки на те, що її нібито було незаконно відсторонено від роботи  є безпідставними, так як відповідного наказу про відсторонення позивачки від роботи керівництвом підприємства не видавалось.  Просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.  

Третя особа ОСОБА_3 в судовому засіданні позов не визнав, пояснив, що на його адресу надійшла доповідна записка майстра ОСОБА_4 про те, що сторож ОСОБА_1 не вийшла на роботу 3.10.2010 року та 07.10.2010 року; він поручив відділу кадрів та юристу надати правову оцінку діям ОСОБА_1  

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши докази по справі в їх сукупності , суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.  

Судом встановлено, що 09.04.2008р, ОСОБА_1, була прийнята на роботу на тимчасову посаду сторожа, відповідно до наказу №14-к від 04.04.2008р. Наказом №68-к від 22.10.2008р. вона була переведена на постійну роботу на посаду сторожа з 22.10.2008р.  

Відповідно до наказу № 81-к від 15 жовтня 2010р. ОСОБА_1 – сторожа було звільнено 03 жовтня 2010року за прогул без поважних причин, що мав місце 03 жовтня 2010року (п.4 ст.40 КЗпП).  

З пояснювальної записки ОСОБА_1 від 07.10.2010р.слідує, що з 01.10.2010р.  вона не вийшла  на роботу, так як майстер ОСОБА_4 повідомила, що з 01.10.2010р. затверджений графік роботи сторожів без прізвища  позивачки.  

З табеля обліку робочого часу за вересень 2010 року вбачається, що позивачка знаходилась з 01.09.2010р по 26.09.2010р у відпустці за свій рахунок, з 26.09.2010р приступила до своїх обов’язків.  

З табеля обліку робочого часу за жовтень 2010 року вбачається, що позивачка 03.10.2010р не вийшла на роботу.  

З акту від 03.10.2010р. вбачається, що комісією на чолі майстра господарчої ділянки ОСОБА_4, юриста ОСОБА_8, сторожа ОСОБА_5 було засвідчено факт невиходу на роботу та відсутність на території підприємства сторожа ОСОБА_1 під час її робочої зміни - 03.10.10р.  

Відповідно до акту від 07.10.2010р.  майстер господарчої ділянки ОСОБА_4, інженер з охорони праці ОСОБА_6 та юрист ОСОБА_8 засвідчили факт не виходу на роботу та відсутність на території підприємства сторожа ОСОБА_1 під час її робочої зміни 07.10.10р.  

З доповідної записки майстра господарчої ділянки ОСОБА_4, від 07.10.2010р. вбачається, що 03.10.10р. та 07.10.10р. сторож ОСОБА_1 була відсутня на робочому місці на протязі всього робочого часу.  

  Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показала, що позивачка була 29.09.2010р  на робочій зміні, вона була ознайомлена з графіком роботи на жовтень 2010 року, вона спочатку зробила графік на 3 зміни, 1 жовтня та 3 жовтня 2010р позивачка на роботу не вийшла, стали їй телефонувати додому, 04.10.2010р поспілкувалися з донькою позивачки, так як останньої не було вдома,  якій повідомили, що її матері необхідно терміново з’явитися на роботу. 05.10.2010р позивачка з’явилася на роботу і повідомила, що  писати пояснювальну про її відсутність на роботі 1та 3 жовтня відмовляється,  лише 07 та 08 жовтня 2010р вона прийшла на роботу і написала пояснення, до виконання своїх обов’язків не приступила. Графік роботи погоджується з робітниками за тиждень до початку робочого місяця. Ніяких розпоряджень позивачці щодо невиходу її на роботу в жовтні 2010 року вона не давала.  

Свідок ОСОБА_7  в судовому засіданні показала, що 27.09.2010р її мати, позивачка, прийшла додому з роботи схвильована, з її слів їй стало відомо, що майстер ОСОБА_4 повідомила, що її будуть звільняти за скороченням штатів, 04.10.2010р зателефонували з роботи матері  і запитали, чому вона не виходить на роботу. Наступного дня вона разом з матір’ю пішли до неї на роботу, щоб її не звільнили з роботи за статтею. Причини своєї відсутності на роботі, мати пояснила в пояснювальних записках  07 та 08 жовтня 2010р.  

Свідок ОСОБА_5 показав в судовому засіданні, що він працює в КП «Таврійське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» сторожем. Робочі графіки розробляє та ознайомлює їх з ними майстер ОСОБА_4; графіки розробляються майже за тиждень до початку наступного місяця; протягом всього часу після ознайомлення графіки знаходяться в робочому журналі, який зберігається в службовому приміщенні для сторожів. Перший графік на жовтень 2010 року був розроблений на 3 зміни, в нього була включена і ОСОБА_1 Він особисто підписував акт про відсутність позивачки 3.10.2010 року на робочому місці.  

Згідно ст. 40  ч. 1 п. 4 КЗпП трудовий договір, укладений на невизначений строк може бути розірвано власником або уповноваженим ним органом в  випадку прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.  

Аналізуючи наведені вище обставини, суд дійшов висновку, що звільнення позивачки з займаної посади було здійснене у повній відповідності до вимог чинного законодавства. Порядок вивільнення позивачки, відповідачем не порушено.  

Відповідно до ст. 10, 11, 60 ЦПК України кожна сторона  зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази надаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Кожна сторона розпоряджається своїми доказами на свій розсуд.  

Суд вважає, що позивачкою в суді не доведені ті обставини, на які вона посилалася як на підставу своїх вимог з наданням в підтвердження цього доказів, як то передбачено ст. 60 ЦПК України.    

Доводи позивачки, що вона не виходила на роботу 03 жовтня 2010року,  з причини відсторонення її з роботи майстром ОСОБА_4  , не знайшло свого підтвердження в судовому засіданні,  наказ про відсторонення її від роботи  керівництвом підприємства не видавався,  так само, як і наказ про її звільнення за скороченням штатів, позивачка не виходила на роботу без поважних причин, тому ці доводи не спростовують порушення нею трудової дисципліни, які були обґрунтованими підставами для її звільнення за прогул; з пояснень позивачки в судовому засіданні вбачається, що наказ про звільнення з роботи вона отримала 18.10.2010 року; первинна профспілкова організація на КП «Таврійське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» відсутня.  

Оскільки позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідними від вимог про поновлення на роботі, в задоволенні яких відмовлено, суд дійшов висновку про відсутність підстав щодо задоволення вимог в цій частині.  

Щодо відшкодування моральної шкоди, суд виходить з наступного, згідно  ст. 237-1   КЗпП   України   відшкодування власником або уповноваженим  ним  органом  моральної шкоди працівнику провадиться у разі порушення його  законних прав.      

Враховуючи обставини та підстави звільнення позивачки з роботи, висновки суду про законність дій відповідача при звільненні та відсутність підстав для задоволення позову, суд дійшов висновку і про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки в частині відшкодування моральної шкоди.      

На підставі  п. 4 ч. 1 ст. 40, 43-1 ст. 148, 149 , 232, 233, 237-1 КЗпП України, керуючись ст.ст. 10,11, 60, 212-215  ЦПК України, суд –    

вирішив:  

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Таврійське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про  поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу та моральної шкоди – відмовити.    

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Херсонської області через Новокаховський міський суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня проголошення рішення.    

  Суддя                   Сапронова Л.В.