Судове рішення #12270221

Справа № 22ц-5213/10             Головуючий в 1 інстанції: Грушицький А.І.  

Категорія: 57               Доповідач: Матвійчук Л.В.  

 
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ  

____________________________________________________________________  

У Х В А Л А  

і м е н е м    У к р а ї н и  

  2 грудня 2010 року               місто Луцьк  

  Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Волинської області  в складі:  

головуючого - судді Киці С.І.,  

суддів – Гапончука В.В., Матвійчук Л.В.,  

при секретарі Гнепі П.М.,  

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за скаргою публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на дії державного виконавця за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2010 року,  

  в с т а н о в и л а :  

  Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2010 року відмовлено у відкритті провадження у даній справі та роз’яснено заявнику право на звернення з позовом до адміністративного суду в порядку, встановленому Кодексом адміністративного судочинства.  

В апеляційній скарзі публічне акціонерне товариство «Західінкомбанк» (далі – Банк), посилаючись на порушення судом норм процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду.  

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.  

Відмовляючи у відкритті провадження у даній справі в частині вимог про визнання неправомірними дій першого відділу ДВС Луцького міського управління юстиції, які полягали у прийнятті державним виконавцем постанов про оголошення розшуку майна боржника, суд першої інстанції виходив з того, що в даному випадку справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки дії державного виконавця та вказані постанови стосуються примусового виконання зведеного виконавчого провадження щодо виконання судових рішень, ухвалених відповідно до Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України.  

Такі висновки суду є правильними і ґрунтуються на встановлених судом обставинах та нормах процесуального права.  

Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень, ухвалених по цивільних та господарських справах, можуть бути оскаржені відповідно до ст.ст. 383, 384 ЦПК України та ст. 121-2 ГПК України.  

За змістом зазначених статей скарги на дії органів Державної виконавчої служби, державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів розглядаються лише господарським судом, а щодо виконання судових рішень по цивільних справах – загальним судом, який видав виконавчий документ.  

Крім того, абзацом 3 пункту 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 № 14 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» визначено, що стягувач, боржник або прокурор мають право оскаржити дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів тільки до господарського суду, який розглянув відповідну справу по першій інстанції.  

Таким чином, визначення суду, який має розглядати скарги на дії органів виконавчої служби, законом поставлено у залежність від суду, який видав виконавчий документ.  

Судом встановлено, що зведене виконавче провадження, щодо якого були вчинені оскаржувані дії державного виконавця, відкрито по виконанню судових рішень як по цивільних справах, так і по господарських.  

Відповідно до ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.  

За таких обставин та відповідно до зазначених норм процесуального права колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що подана Банком скарга на дії державного виконавця не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки чинними цивільним та господарським процесуальними кодексами передбачено розгляд таких скарг лише щодо виконання судових рішень по цивільних та господарських справах відповідно, законом не встановлено порядку судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб, що стосуються зведеного виконавчого провадження, а тому Банк має право захистити свої права, свободи чи інтереси шляхом подачі позову в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, який не містить вказаних вище обмежень щодо розгляду скарг на дії державного виконавця в залежності від суду, який видав виконавчий документ, чи виду судочинства, в порядку якого було розглянуто справу.  

Таким чином, давши вірну правову оцінку обставинам справи, суд першої інстанції підставно та обґрунтовано відмовив у відкритті провадження в даній справі на підставі п. 1 ч. 2 ст. 122 ЦПК України, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.  

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.  

Колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постановленої у даній справі ухвали про відмову у відкритті провадження.    

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,  

у х в а л и л а:  

  Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Західінкомбанк» відхилити.  

  Ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 жовтня 2010 року в даній справі залишити без змін.  

  Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.  

  Судді:          

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація