У Х В А Л А

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

Колегія суддів Судової палати у кримінальних справах

Верховного Суду України у складі:

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві  8 червня 2006 року кримінальну справу за касаційною скаргою засудженої ОСОБА_1 на постановлені щодо неї судові рішення,

в с т а н о в и л а:

            Вироком Орджонікідзевського районного суду м.Маріуполя від 29 липня 2005 року

ОСОБА_1,

17 квітня 1983 року народження,

судиму 11.10.2001 р. за ст.141 ч.2 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі, звільнену 02.02.2004 р. умовно-достроково на 1 рік 1 місяць 4 дні,

засуджено за ч.2 ст.186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків до 5 років позбавлення волі.

            Цим же вироком засуджено Хмілевську за ч.2 ст.186 КК України, яка вирок у касаційному порядку не оскаржила і щодо якої не внесено касаційне подання.

            Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_2750 грн. моральної шкоди.

            Ухвалою апеляційного суду Донецької області від 27 вересня 2005 року вирок залишений без зміни.

            Згідно з вироком ОСОБА_1 засуджена за те, що вона за попередньою змовою із ОСОБА_3, розподілив між собою ролі, 9 липня 2004 року об 12.30 год. знаходячись навпроти будинку АДРЕСА_1, вказала на ОСОБА_2як на об”єкт вчинення злочину і ОСОБА_3, застосовуючи насильство, яке не є небезпечним для життя і здоров”я потерпілої, заволоділа золотим ланцюжком ОСОБА_2вартістю 500 грн.

            У цей же день об 19.30 год. ОСОБА_1, знаходячись на перехресті АДРЕСА_2, за попередньою змовою із ОСОБА_3 аналогічним способом заволоділи майном ОСОБА_4на суму 500 грн.

У касаційній скарзі засуджена ОСОБА_1 стверджує, що злочинів не вчиняла, а визнавальні показання дала внаслідок застосування недозволених методів ведення слідства. За змістом скарги просить закрити справу або розцінити її дії як заздалегідь не обіцяне приховування злочину і пом”якшити покарання.

Заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що в її задоволенні слід відмовити.

Висновок про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні зазначених дій суд у вироку обгрунтував дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема, показаннями самої ОСОБА_1 на досудовому слідстві, які узгоджуються з іншими зібраними у справі доказами, про обставини вчинення грабіжів; показаннями ОСОБА_3, які повністю викривають ОСОБА_1 у вчиненні нею злочинів та іншими доказами, аналіз яких суд дав у вироку.

Вивченням матеріалів справи не виявлено даних, які б давали підстави вважати, що у справі допускались порушення вимог кримінально-процесуального закону, які тягнуть скасування судових рішень, у тому числі й тих, які б були пов”язані із застосуванням недозволених методів слідства.

Дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.186 КК України кваліфіковані вірно, а покарання призначено відповідно до вимог ст.65 КК України з урахуванням характеру і ступеня суспільної небезпечності вчиненого, даних про особу ОСОБА_1, яка характеризується негативно, вчинила злочин в період умовно-дострокового звільнення та обставин, що обтяжують і пом”якшують покарання.

Отже, передбачені законом підстави для призначення даної справи до касаційного розгляду із повідомленням зазначеним у ст.384 КПК України особам відсутні.

Керуючись ст.394 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

у задоволенні касаційної скарги засудженої  ОСОБА_1  відмовити.

Судді:

Коновалов В.М.                           Скотарь А.М.                         Шелест М.А.