У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
30 листопада 2010 року м.Рівне
Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Апеляційного суду Рівненської області у складі:
головуючого – Полюховича О.І.
суддів Міщенко О.А., Гладкого С.В.
з участю прокурора Ткачук О.В.
захисника ОСОБА_1
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у попередньому розгляді справи судом першої інстанції, на постанову Рівненського районного суду від 29 вересня 2010 року.
Постановою Рівненського районного суду від 29 вересня 2010 року кримінальну справу щодо ОСОБА_2 з постановою слідчого про направлення справи до суду для вирішення питання про її закриття щодо померлого повернуто на додаткове розслідування прокурору Рівненської області.
ОСОБА_2 обвинувачується в тім, що він 3 лютого 2009 року близько 00 год. 10 хв. на 166-му кілометрі автодороги Городище-Рівне-Староконстянтинів у стані алкогольного сп’яніння керуючи автомобілем «ВАЗ-21101», номерний знак НОМЕР_1, порушив вимоги п.п.1.5, 2.3,2.9, 12.1, 12.9, 33.3 Правил дорожнього руху, зокрема не вибрав безпечної швидкості руху і перевищив її, не справився з керуванням та виїхав на узбіччя, де транспортний засіб перекинувся. Унаслідок цього пасажир ОСОБА_3 отримала тяжкі тілесні ушкодження, а сам ОСОБА_2 від отриманих пошкоджень помер.
За висновком суду дана кримінальна справа не може бути призначена до судового розгляду, оскільки під час досудового слідства допущено його неповноту - не з’ясовано думку близьких родичів про необхідність реабілітації померлого ОСОБА_2 та не доведено досудового слідства до закінчення. Також вказує на те, що статтями 7— 11-1 КПК не передбачено направлення справи до суду за підставами п.8 ч.1 ст.6 цього Кодексу.
Зважаючи на викладене, а також на наявність заяви матері померлого ОСОБА_2 про необхідність його реабілітації, суд дійшов висновку про необхідність повернення справи прокурору Рівненської області для проведення додаткового розслідування.
В апеляції прокурор просить скасувати постанову суду як незаконну та повернути справу у цей же суд на новий попередній розгляд. При цьому посилається, що ухвалою Апеляційного суду Рівненської області від 10 серпня 2010 року було скасовано постанову цього ж місцевого суду від 10 червня 2010 року про направлення даної справи на додаткове розслідування. Вважає, що при винесенні постанови місцевий суд, всупереч вимогам ч.7 ст.374 КПК, не виконав вказівок апеляційного суду, які містяться у зазначеній вище ухвалі. Також вказує на те, що кримінально-процесуальним законодавством не передбачено обов’язку слідчого роз’яснювати близьким родичам обвинуваченого, який загинув, їх право заявляти клопотання про закінчення провадження по справі для реабілітації померлого. Не містить чинний КПК і порядку пред’явлення обвинувачення та складання обвинувального висновку щодо померлого. Доводить, що суд всупереч вимогам закону допустив до участі у справі в якості захисника адвоката ОСОБА_1, оскільки захисником є особа, яка уповноважена здійснювати захист прав та законних інтересів підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого і виправданого.
Заслухавши суддю-доповідача, міркування прокурора Ткачук О.В., яка підтримала апеляцію і просила скасувати постанову місцевого суду, думку захисника ОСОБА_1 та матері померлого – ОСОБА_4 про залишення постанови суду без зміни, дослідивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляція не підлягає задоволенню з таких підстав.
Відповідно до п.8 ч.1 ст.6 КПК кримінальну справу не може бути порушено, а порушена справа підлягає закриттю щодо померлого, за винятком випадків, коли провадження в справі є необхідним для реабілітації померлого.
Право близьких родичів і громадських організацій просити про доведення досудового слідства до кінця з метою реабілітації померлого у разі закриття справи про смерть обвинуваченого прямо передбачено і ч.3 ст.215 КПК.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4, яка є матір’ю померлого ОСОБА_2 - заперечувала проти закриття даної справи і просила з метою реабілітації сина повернути справу для завершення досудового слідства (а.с.214, 229).
Системний аналіз статей 6, 213-215, 248 КПК дає підстави для висновку про те, що у даному випадку ні суд, ні слідчий не може закрити справу без завершення досудового слідства .
Оскільки без усунення зазначеного порушення справа не може бути призначена до розгляду, то висновок суду про неможливість її судового розгляду - правильний.
Посилання прокурора на ухвалу Апеляційного суду Рівненської області від 10 серпня 2010 року колегія суддів вважає неприйнятним та безпідставним.
Так з тексту зазначеної вище ухвали апеляційного суду вбачається, що постанова Рівненського міського суду від 10 червня 2010 року по даній справі не відповідала вимогам закону і тому підлягала скасуванню, оскільки визнано, що судом першої інстанції не вказано які саме порушення вимог кримінального процесуального законодавства було допущено досудовим слідством. Пославшись на прохання матері померлого та ч.3 ст.215 КПК, місцевий суд не вказав у мотивувальній частині постанови, що за таких обставин та у відповідності до п.8 ч.1 ст.6 КПК дана кримінальна справа не може бути закрита (а.с.216). Як вбачається з матеріалів справи суд першої інстанції виконав вказівку, яка містилась у зазначеній ухвалі і призначив та розглянув справу зі стадії попереднього розгляду (а.с.225-238).
Безпідставними є і доводи прокурора про відсутність обов’язку слідчого роз’яснити близьким родичам загиблого про їх право заявляти клопотання про закінчення провадження по справі, оскільки такий обов’язок слідує зі змісту ст.ст.6 та 215 КПК.
За постановою слідчого відділу розслідування дорожньо-транспортних пригод СУ УМВС України в Рівненській області Тумака І.В. від 17 травня 2010 року ОСОБА_2 поставлено в вину вчинення злочину, передбаченого ч.2 ст.296 КК (а.с.202-219). Згідно ст.59 Конституції України кожен має право на правову допомогу адвоката. Як захисники підозрюваного обвинуваченого, підсудного, засудженого, виправданого у відповідності до ст.44 КПК допускаються адвокати, повноваження яких стверджуються угодою. З угоди-доручення вбачається, що ОСОБА_4 доручила адвокату ОСОБА_1 (свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, видане Рівненською кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури 2 жовтня 2006 року) захист та представництво прав і законних інтересів свого сина ОСОБА_2 (а.с.233). Таким чином твердження прокурора про незаконність допуску місцевим судом адвоката ОСОБА_1 в якості захисника є надуманими.
На підставі наведенного та керуючись ст.ст.365, 366 КПК України, колегія суддів,
у х в а л и л а :
Постанову Рівненського районного суду від 29 вересня 2010 року стосовно ОСОБА_2 залишити без зміни, а апеляцію прокурора – без задоволення.
С у д д і
О.І.Полюхович О.А.Міщенко С.В.Гладкий
Згідно оригіналу
Суддя-доповідач С.В.Гладкий
Оскільки без усунення зазначеного порушення справа не може бути призначена до розгляду, то висновок судді про неможливість усунення цього порушення у ході судового розгляду та його істотність - правильний.
Посилання прокурора на допущене при попередньому розгляді справи порушення принципу змагальності та механічну помилку при покликанні на норму закону, за якою кваліфіковано дії обвинуваченого, колегія суддів вважає неприйнятними та безпідставним.
Є вірним і висновок судді про те, що слідчим не було перевірено висловлену ОСОБА_10 версію поломки лівої передньої ресори як причини пригоди (автомобіль не оглянуто і не призначено відповідної експертизи).
Крім того, залишено без уваги й ту обставину, що згідно висновку судової автотехнічної експертизи від 27 березня 2008 року за №142 підставою для її проведення стала постанова слідчого Трубка В.В. від 13 березня 2008 року (а.с.44-46). Проте в матеріалах справи наявна постанова згаданого слідчого про призначення автотехнічної експертизи, яка датована 10 березня 2008 року (а.с.31). Жодної супровідної (ні при направленні справи спеціалістам НДЕКЦ, ні при зворотній адресації) до матеріалів справи не долучено.
Кваліфікуючи дії ОСОБА_11 слідству слід врахувати роз’яснення п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» про те, що загибеллю кількох людей (ч. 3 ст. 286, ч. 2 ст. 415 КК) є смерть хоча б двох потерпілих, що настала внаслідок порушення особою правил безпеки дорожнього руху чи експлуатації транспорту, правил водіння або експлуатації машини під час однієї дорожньо-транспортної події.
підпис А.С.Квятковський підпис Ю.В.Матюха підпис С.В.Гладкий
Згідно
Суддя-доповідач С.В.Гладкий