РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа 2-8/2007 р.
11 квітня 2007 року м. Хорол
Хорольський районний суд Полтавської області в складі: головуючого - судді Карпушина Г.Л. при секретарі -Корнет В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом відкритого акціонерного товариства „Відродження" с Петракіївка Хорольського району Полтавської області до ОСОБА_1про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,
ВСТАНОВИВ:
ВАТ „Відродження" звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1. про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
В позовній заяві вказувалося, що 05 червня 2006 року близько 8 години 30 хвилин водій ОСОБА_1., керуючи автомобілем "ВАЗ-21110" державний номерний знак НОМЕР_1, виїжджаючи з прилеглої дороги на вул. Лєрмонтова в м. Хорол, не виконав вимогу дорожнього знаку 2.2 ПДР України „Проїзд без зупинки заборонено", виїхав на головну дорогу і допустив зіткнення з автомобілем "ВАЗ-21213" державний номерний знак НОМЕР_2, який належить підприємству, під керуванням ОСОБА_2.
В результаті зіткнення автомобіль "ВАЗ-21213" отримав пошкодження, на усунення яких позивачем затрачено кошти. У зв'язку з тим, що винним у даній дорожньо-транспортній пригоді є відповідач останній зобов'язаний відшкодувати позивачу завдані матеріальні збитки в сумі 2572.08 грн. та судові витрати.
В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3. підтримав позовні вимоги і просив стягнути з відповідача на користь позивача 2572,08 грн., а також судові витрати. Також додав, що докази, які б підтверджували факт використання позивачем бензину, відсутні.
Відповідач ОСОБА_1. в судовому засіданні позов не визнав в повному обсязі. При цьому пояснив, що дійсно 05.06.2006 року вказана дорожньо-транспортна пригода мала місце, але на його переконання винним у цій пригоді є водій автомобіля позивача. Він не згоден з позицією позивача та працівників Хорольського РВ УМВС України в області про обставини пригоди. Насправді він не виїжджав на дорогу на вул. Лєрмонтова, а зупинився перед нею для того щоб впевнитися, що зліва по ній не рухається транспорт. В цей час водій автомобіля позивача сам допустив зіткнення з його автомобілем який не рухався та знаходився за межами дороги. Від удару його автомобіль було зміщено на 84 см. вправо. Після зіткнення водій автомобіля позивача від'їхав від його автомобіля приблизно на 1 м., а його автомобіль залишався стояти на місці. В такому положенні автомобілі і оглядалися. Він не повністю згоден зі схемою дорожньо-транспортної пригоди та точністю вимірів, які проводили працівники міліції, а тому свої зауваження виклав у поясненні на ім'я начальника райвідділу, а схему не підписав. У зв'язку з тим, що на його думку працівники міліції були зацікавлені при огляді обставин пригоди на користь позивача, він покликав на місце пригоди своїх знайомих, які були присутніми при огляді та навіть зробили фотознімки місця пригоди. Він згодний, що перед виїздом на дорогу по вулиці Лєрмонтова, за 3-4 метри, стоїть дорожній знак "Проїзд без зупинки заборонено". Він не згоден також із сумою завданих збитків та вважає, що позивачем при таких пошкодженнях понесено не більше 1100 грн. Крім того в даній ситуації є також винними власники дороги по вулиці Лєрмонтова, а саме Хорольська міська рада, яка не займається прибиранням узбіч на цій дорозі, внаслідок чого виросли чагарники, які при виїзді на дорогу обмежують видимість. Даний факт є також важливим при визначені винних у дорожньо-транспортній пригоді, що сталася. На його думку саме власники дороги повинні нести матеріальну відповідальність.
2
Представник відповідача ОСОБА_4. повністю підтримав позицію відповідача. При цьому зазначив, що в діях відповідача порушення Правил дорожнього руху відсутні, оскільки знак "Проїзд без зупинки заборонено" встановлений перед дорогою керівництвом Хорольської автомобільної школи ТСОУ для навчальних цілей і не обов'язковий для виконання іншими учасниками руху. Щодо порушень відповідачем п.п. 10.2, 16.11 Правил дорожнього руху, на які вказує позивач, то в даному випадку є ще не зрозумілим яка дорога є головною. Відповідач із-за чагарників на узбіччі дороги не мав можливості надати дорогу водію автомобіля позивача, а тому нести матеріальну відповідальність повинен співвідповідач.
Представник співвідповідача Хорольської міської ради Полтавської області Бибик В.В. вважає, що в даній дорожній пригоді, наявність чагарників на узбіччі дороги, а у зв'язку з цим обмежена видимість дороги, не знаходиться в причинному зв'язку з її наслідками. Водії транспортних засобів мали всі можливості уникнути зіткнення шляхом виконання Правил дорожнього руху. Зіткнення сталося з вини самих водіїв, а тому хтось із них і повинен нести матеріальну відповідальність відповідно до законодавства. Щодо утримання даної дороги в належному стані, то на даний час міська рада не має на це коштів, а для того щоб даний факт не впливав на безпеку руху на дорозі, на ній встановлено відповідні дорожні знаки, як було і в даному випадку. Не дивлячись на те, хто встановив вказаний знак перед виїздом відповідач повинен був його виконати. У зв'язку з тим, що шкода позивачу завдано діями відповідача, який порушив Правила дорожнього руху та допустив зіткнення, останній і повинен нести матеріальну відповідальність.
Свідок ОСОБА_5. пояснив, що в цілому він погоджується з відповідачем щодо обставин пригоди за виключенням деяких моментів, а саме: - відповідач виїхав на дорогу по вул. Лєрмонтова по якій він рухався приблизно за 3-5 метрів перед ним, а тому він не мав змоги зреагувати та уникнути зіткнення; - в даній ситуації саме відповідач повинен був зупинитися перед дорожнім знаком 2.2 та перед початком руху впевнитися, що це буде безпечним для інших його учасників; - працівники міліції здійснювали огляд місця пригоди об'єктивно, правильно та без надання переваг її учасникам, на що вказує той факт, що у відмовному матеріалі маються всі зауваження відповідача; - на момент зіткнення обоє автомобілі рухалися.
Свідок ОСОБА_6пояснив, що на прохання відповідача він виїхав на місце пригоди та за допомогою фотоапарата провів фотографування автомобілів, дорожньої обстановки, дороги. На його думку причиною дорожньо-транспортної пригоди стало наявність на узбіччі дороги чагарників, які обмежують видимість дороги при виїзді на неї.
Свідок ОСОБА_7. пояснив, що на прохання відповідача на місце пригоди викликав працівників міліції. Після чого приходив на місце пригоди та був свідком того, що ОСОБА_1. не погоджувався з працівниками міліції з приводу точності проведених останніми вимірів, на що працівники міліції не хотіли проводити деякі виміри на які вказував відповідач. На його думку винен у даній ситуації є водій автомобіля позивача, тому що відповідач не виїжджав на дорогу та знаходився на узбіччі, а автомобіль позивача мабуть виїхав на узбіччя і допустив зіткнення, оскільки він знаходився на узбіччі.
Заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, належно їх оцінивши, суд приходить до висновку, що позов відкритого акціонерного товариства „Відродження" с Петракіївка Хорольського району Полтавської області до ОСОБА_1про відшкодування шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягає до часткового задоволення на підставі наступного.
Судом встановлено, що 5 червня 2006 року близько 8 години 30 хвилин відповідач, керуючи власним автомобілем "ВАЗ-21110" державний номерний знак НОМЕР_1, при виїзді з прилеглої дороги на головну дорогу по вул. Лєрмонтова в м. Хорол, не виконавши вимог п.п. 10.2, 16.11, 33.2 "Правил дорожнього руху України" /при тому, що для їх виконання у останнього не було перешкод технічного характеру/, виїхав на головну дорогу і допустив
3
зіткнення з автомобілем "ВАЗ-21213" державний номерний знак НОМЕР_2, який належить ВАТ „Відродження " с Петракіївка Хорольського району Полтавської області, під керуванням ОСОБА_2. Дії відповідача відповідно до висновку комплексної автотехнічної та транспортно-трасологічної експертизи №35/36 від 16.02.2007 року та зібраних доказів, знаходилися з технічної точки зору, в причинному зв'язку з пригодою.
В даній дорожній ситуації, відповідно до зібраних доказів та висновку експерта, водій автомобіля "ВАЗ-21213" не мав технічної можливості запобігти зіткненню з автомобілем відповідача шляхом застосування своєчасних заходів гальмування з зупинкою до місця зіткнення, тобто шляхом виконання вимог п.12.3 "Правил дорожнього руху України". В діях водія ОСОБА_5. невідповідностей вимогам "Правил дорожнього руху України", які б знаходилися, з технічної точки зору, в причинному зв'язку з пригодою не вбачається.
В результаті зіткнення автомобіль "ВАЗ-21213" отримав пошкодження, на усунення яких позивачем затрачено кошти.
Пояснення відповідача в тій частині, що він не виїжджав на проїзну частину і водій ОСОБА_5. з'їхавши з дороги допустив зіткнення з його автомобілем, який не рухався, суд, оцінює критично та вважає їх способом захисту в ситуації що склалася. При прийнятті такого рішення суд виходив з того, що надані по справі позивачем докази достатньо вказують на те, що зазначені пояснення не відповідають в повній мірі обставинам справи. Крім того судом взято до уваги той факт, що відповідач фактично погодився з рішенням, яке прийнято по даному факту працівниками Хорольського РВ УМВС України в області та не оскаржував його, хоча підставою для відмови в порушені кримінальної справи стало відсутність в учасників ДТП тілесних ушкоджень, а не відсутність в діях відповідача порушень Правил дорожнього руху.
Доводи представника відповідача щодо того, що знак 2.2 не обов'язковий для виконання, оскільки встановлений для навчальних цілей та що, в даній ситуації не зрозуміло, яка дорога є головною, судом також оцінюється критично. На думку суду виходячи з наданих доказів зазначений знак встановлений відповідно до вимог закону, а тому повинен виконуватися всіма учасниками дорожнього руху. Навіть якщо даний знак встановили у навчальних цілях, то його виконання водіями є також обов'язковим, оскільки він встановлений у необхідному для цього місці та відповідно до Правил дорожнього руху. Згідно протоколу огляду місця ДТП дорога по якій рухався водій ОСОБА_5. має асфальтоване покриття, а дорога по якій рухався відповідач є ґрунтовою, а тому відповідно до розділу першого Правил дорожнього руху ОСОБА_5. рухався по головній дорозі, а відповідач по другорядній та повинен був надати перевагу.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Судом встановлено, що Хорольська міська рада Полтавської області є власником автомобільної дороги на вулиці Лєрмонтова м. Хорола, на якого відповідно до Закону України «Про дорожній рух України» покладено обов'язок по забезпеченню її ремонту та утримання в належному стані.
4
Виходячи з положень зазначених вище норм закону та обставин справи, суд вважає, що винним в заподіянні майнової шкоди позивачу є відповідач, а не співвідповідач. Даний висновок судом зроблено виходячи з наступного: шкоду позивачу завдано внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася з вини відповідача, а не в результаті дій співвідповідача; між діями співвідповідача та наслідками, які настали відсутній причинний зв'язок, оскільки головною причиною ДТП стало невиконання відповідачем Правил дорожнього руху, на що у останнього не було перешкод технічного характеру; сам факт наявності в місті виїзду на дорогу чагарників, які обмежували видимість дороги, є підставою для вжиття відповідачем додаткових заходів спрямованих на забезпечення безпеки дорожнього руху, а не для не виконання Правил дорожнього руху; по справі відсутні докази, того, що відповідач не зміг виконати Правила дорожнього руху внаслідок неналежного експлуатаційного утримання співвідповідачем автомобільної дороги. Враховуючи викладене, у зв'язку з тим, що причиною зазначеного ДТП та наслідків, що настали, стало не незадовільне експлуатаційне утримання автомобільних доріг, а порушення Правил дорожнього руху зі сторони відповідача, Хорольська міська рада Полтавської області матеріальну відповідальність нести не повинна.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії* кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме:
- шкода завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою;
- за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується;
- за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір
відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне
значення.
Судом встановлено, що відповідач керував автомобілем «ВАЗ-21110» державний номерний знак НОМЕР_1, власником якого є він на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2виданого 14.05.2005 року Семенівським МРЕВ ДАІ УМВС України в області. Враховуючи викладене вище та те, що винним у виникненні даної ДТП та пошкодженні автомобіля позивача є відповідач, останній повинен нести матеріальну відповідальність відповідно до законодавства.
Перевіркою достатності та належності доказів, які підтверджують розмір завданих позивачу збитків, судом встановлено наступне: позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували розмір витрат на пальне в сумі 71 грн.. У зв'язку з цим суд вважає, за необхідне у задоволенні вказаних вимог позивача відмовити за недоведеністю. Інші вимоги позивача підлягають до задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Зважаючи на викладене вище та вимоги Закону, суд вважає за необхідне задовільнити вимоги позивача щодо стягнення з відповідача витрат по оплаті судового збору в сумі 77.30 грн., витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та витрат повязаних з проведенням експертизи та експертних досліджень в сумі 1178 грн., які документально підтвердженні.
5
Керуючись ст.ст. 10, 60, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 22, 1166, 1187, 1188 ЦК України, Законом України «Про дорожній рух», постановою КМУ №1306 від 10.10.2001 року «Про Правила дорожнього руху», Постановою Пленуму Верховного Суду України №6 від 27.03.1992 року «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» суд, -
ВИРІШИВ:
Позов відкритого акціонерного товариства „Відродження" с Петракіївка Хорольського району Полтавської області до ОСОБА_1про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1на користь ВАТ „Відродження" с.Петракіївка Хорольського району Полтавської області в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП кошти в сумі 2572,08 грн.
Стягнути з ОСОБА_1на користь ВАТ „Відродження" с.Петракіївка Хорольського району Полтавської області витрати пов'язані з оплатою судового збору в сумі 77. 30 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн. та витрат на проведення експертизи та експертних досліджень в сумі 1178 грн..
Рішення може бути оскаржено шляхом подання заяви про апеляційне оскарження рішення в 10-денний термін з моменту його оголошення до Хорольського районного суду Полтавської області та подання апеляційної скарги в судову палату по цивільних справах апеляційного суду Полтавської області через Хорольський районний суд протягом двадцяти днів після подання заяви на апеляційне оскарження рішення.