Судове рішення 22ц-7611/10 від 06.12.2010

Судове рішення #12269308

Справа 22ц- 7611/10 Головуючий у першій інстанції – Гречана С.І.

Категорія – 27 Доповідач апеляційної інстанції- Данилова О.О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

4 листопада 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Данилової О.О.

суддів Лівінського І.В., Шаманської Н.О.

при секретарі Величковській В.С.,

за участю представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ЧП «БАЯ» та відповідача ОСОБА_5 - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційними скаргами

ОСОБА_5,

приватного підприємства «БАЯ»,

на рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 2 липня 2010 року по цивільній справі за позовом

публічного акціонерного товариства «Енергобанк» ( далі – Енергобанк)

до приватного підприємства «БАЯ» та ОСОБА_5

про стягнення заборгованості за кредитним договором

У С Т А Н О В И Л А:

У березні 2010 року Енергобанк звернувся з позовом до ПП «БАЯ» та ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 13 серпня 2007 року уклав з ПП «БАЯ» договір про відкриття кредитної лінії №14, за яким останньому було відкрито невідновлювальну кредитну лінію з лімітом 2 000 000 грн. зі сплатою 18 процентів річних з кінцевим строком погашення до 12 серпня 2008 року.

У забезпечення зобов’язань за кредитним договором того ж числа між сторонами цього договору та ОСОБА_5 укладено договір поруки №14.

ПП «БАЯ» не виконав свої зобов'язання і станом на 10 березня 2010 року має заборгованість 2 000 000 грн. основного боргу, 247 044,68 грн. відсотків, 35 391,69 грн. пені за відсотками та 286 520,55 грн. пені за кредитом. Не виконав обов’язки поручителя і відповідач ОСОБА_5

Посилаючись на порушення договірних зобов'язань та солідарний обов'язок боржника та поручителя, Енергобанк просив стягнути з ПП «БАЯ» та Бердникова В.Я. солідарно 2 568 956,92 грн. та судові витрати.

Відповідачі позов не визнали, посилаючись на те, що за виконавчим написом нотаріуса стягнення за спірним кредитним договором звернуто на іпотечне майно ТОВ «СААБ».

Рішенням Центрального районного суду м.Миколаєва від 2 липня 2010 року позов задоволено в повному обсязі.

В апеляційних скаргах ПП «БАЯ» та ОСОБА_5 просили рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що вимоги позивача можуть бути задоволені за рахунок вартості іпотечного майна, а дію договору поруки припинено.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія вважає, що апеляційній скарги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог статті 15 ЦПК України в порядку цивільного судочинства розглядаються справи про захист порушених, невизнаних чи оспорюваних прав, що виникають з цивільних та інших правовідносин, крім випадків, в тому числі, коли розгляд таких справ за КАС та ГПК віднесено до компетенції адміністративних чи господарських судів.

Законодавчі акти, які застосовуються судом при вирішенні справ із кредитних правовідносин, не встановлюють ніяких виключень із наведених положень процесуального закону.

Аналіз змісту статей 32 та 126 ЦПК дає підстави для висновку, що об’єднані в одне провадження можуть бути вимоги до декількох відповідачів, якщо вони виникли з однієї підстави або ці вимоги однорідні, тобто такі, які нерозривно пов’язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших ( пункт 15 Постанови Пленуму Верховного Судку України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ в суді першої інстанції»).

Не допускається об'єднання в одне провадження вимог, які розглядаються за правилами різних судочинств, якщо інше не встановлено законом ( стаття 16 ЦПК України).

Вирішуючи спір в порядку цивільного судочинства, суд першої інстанції не звернув належної уваги на те, що в позовній заяві об’єднані вимоги юридичної особи – банку до іншої юридичної особи ПП «БАЯ» , які виникли з кредитного договору і які підлягають розгляду в порядку господарського судочинства ( стаття 12 ГПК України) та позов юридичної особи до фізичної особи ОСОБА_5, що виник з договору поруки.

Отже, предметом спору є різні самостійні договірні відносини: між кредитором і боржником - договір про відкриття кредитної лінії та між кредитором і поручителем – договір поруки.

До того ж договір поруки може бути самостійним і окремим предметом позову відповідно до статті 543 ЦК України.

Таким чином, обов’язки ПП «БАЯ» та поручителя ОСОБА_5 у даному випадку не можна вважати залежними чи нерозривно пов’язаними між собою. Їх участь у цивільному процесі як відповідачів не є обов’язковою. Тому об'єднання вимог позивача до кожного з цих відповідачів в одне провадження є порушенням вимог статті 16 ЦПК України.

Оскільки суд першої інстанції, розглянувши вимоги банку до ПП «БАЯ» допустився помилки у застосуванні процесуальних норм, рішення суду в частині позову Енергобанку до ПП «БАЯ» підлягає скасуванню, а провадження у цивільній справі в цій частині - закриттю за пунктом 1 частини 1 статті 205 ЦПК України.

Вирішуючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення в частині позовних вимог до поручителя – фізичної особи ОСОБА_5, колегія суддів виходить з наступного.

З матеріалів справи вбачається та судом першої інстанції встановлено, що боржник за договором про відкриття кредитної лінії № 14 від 13 серпня 2007 року ПП «БАЯ» має невиконане грошове зобов'язання, яке станом на 10 березня 2010 року складає 2 568 956,92 грн., в тому числі : 2 000 000 грн. основного боргу, 247 044,68 грн. відсотків, 35 391,69 грн. пені за відсотками та 286 520,55 грн. пені за кредитом.

Наявність та розмір боргу ПП «БАЯ» та ОСОБА_5 не заперечували.

Відповідальність поручителя передбачена статтею 553 ЦК України та положенням договору поруки ( пунктами першими розділів «предмет договору» та « права та обов’язки сторін», а.с.9).

Разом з тим, визначаючи межі відповідальності поручителя ОСОБА_5, суд першої інстанції не звернув належної уваги на положення частини 4 статті 559 ЦК України.

За правилами цієї норми, якщо договором не встановлено строку його закінчення, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явив вимоги до поручителя.

Договір поруки № 14 від 13 серпня 2007 року не передбачає певного строку, після якого порука припиняється. Умова про дію поруки до повного виконання основного зобов'язання ( пункт 1 розділу «строк дії договору») не може розглядатись як встановлення строку, який за частиною 1 статті 252 ЦК визначається роками, місяцями, днями та годинами, а не подіями ( частина 2 статті 252 ЦК).

Відповідно до пункту 2 ( розділ «предмет договору») договору поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, у т.ч. по основному боргу, відсоткам за користування кредитною лінією, а також пеню за просрочення повернення кредитних коштів та сплату відсотків.

Отже, за змістом частини 4 статті 559 ЦК та умов договору поруки день початку та день закінчення строків обчислюється за кожною вимогою окремо. Порука в частині сплати процентів за користування кредитом припиняється після закінчення шести місяців з наступного дня після закінчення встановленого строку сплати процентів кожного місяця. Порука в частині повернення суми кредиту припиняється після закінчення шести місяців, що обчислюються з наступного дня після настання строку повернення кожної частини кредиту. А порука в частині сплати пені припиняється в день закінчення шестимісячного строку з дня, що йде за тим, за який нарахована пеня.

З матеріалів справи вбачається, що кредитор пред’явив письмову вимогу ОСОБА_5, як поручителю, 5 лютого 2010 року ( а.с.20).

Отже, в межах шестимісячного строку, передбаченого частиною 4 статті 559 ЦК, порука припинилась відносно тих вимог, право на які у кредитора виникло до 5 серпня 2009 року. Такими вимогами є стягнення основного боргу – 2 000 000 грн., заборгованість за відсотками – 247 044,68 грн. та пеня за період до 5 серпня 2009 року.

Порука продовжує діяти відносно нарахувань, які здійснені після 5 серпня 2009 року.

Відповідно до розрахунку (станом на час звернення з вимогою до поручителя) за період з 12 серпня 2009 року по 26 січня 2010 року боржнику нарахована пеня за прострочені відсотки - 23 310,19 грн. та пеня за прострочення погашення основного боргу – 188 712, 33 грн.

Інший розрахунок позивач суду не надав.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідно до статтей 553, 554 ЦК України з поручителя ОСОБА_5 підлягає стягненню 212 022,52 грн. пені, нарахованої за період з 12 серпня 2009 року по 26 січня 2010 року.

Посилання апелянта на звернення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса від 25 листопада 2008 року ( а.с.45,72) на іпотечне майно ТОВ «СААБ» правового значення не має.

Законом не встановлена пріоритетність чи черговість застосування того чи іншого способу забезпечення основного зобов'язання, а тому обрання одного з них (іпотеки) до повного виконання основного зобов'язання не позбавляє кредитора права вимоги за іншим ( поруки). У судовому засіданні сторони не заперечували, що публічні торги з продажу об’єкта іпотеки не відбулися та за рахунок цього майна заборгованість не погашалась.

Керуючись статтями 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги приватного підприємства «БАЯ» та ОСОБА_5 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 2 липня 2010 року в частині позову до приватного підприємства «БАЯ» скасувати.

Провадження в цивільній справі за публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до приватного підприємства «БАЯ» про стягнення кредитної заборгованості закрити за пунктом 1 частини 1 статті 205 ЦПК України.

Рішення Центрального районного суду м.Миколаєва від 2 липня 2010 року в частині позову публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до ОСОБА_5 змінити , зменшивши стягнення з ОСОБА_5 на користь публічного акціонерного товариства «Енергобанк» з 2 568 956 грн. 92 коп. грн. до 212 022 ( двохсот дванадцяти тисяч двадцяти двох ) грн. 52 коп.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді:

Ў Справа 22ц- 7611/10 Головуючий у першій інстанції – Гречана С.І.