Справа 22ц-4341/10 Головуючий у першій інстанції-Пісоцький О.М.
Категорія - 29 Доповідач апеляційної інстанції – Данилова О.О.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 вересня 2010 року м. Миколаїв
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого – Данилової О.О. ,
суддів: Лівінського І.В., Шаманської Н.О.
при секретарі Величковській В.С.
за участю представника позивача Спінула С.М.
відповідача ОСОБА_3 та його представника ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
на рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 29 березня 2010 року за позовом
Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності
до
ОСОБА_3
про відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою допомоги по тимчасовій непрацездатності
В С Т А Н О В И Л А:
У квітні 2009 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (далі -Фонд) звернулося з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування витрат, пов’язаних з виплатою страхового відшкодування.
Позивач зазначав, що 25 вересня 2005 року з вини відповідача ОСОБА_3 сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_5 отримала тяжкі тілесні ушкодження та втратила працездатність на період з 25 вересня 2005 року по 1 лютого 2006 року. Відповідно до листків непрацездатності за рахунок коштів відділення Фонду потерпіла ОСОБА_5, як застрахована особа, отримала 1861 грн. 76 коп. допомоги по тимчасовій непрацездатності.
Посилаючись на те, що за вироком суду особою, винною у дорожньо-транспортній пригоді, визнано ОСОБА_3, а завдану ним шкоду відшкодував Фонд, позивач просив стягнути з відповідача в порядку зворотної вимоги ( регресу) 1861 грн. 76 коп. та судові витрати.
Відповідач ОСОБА_3, заперечуючи в суді проти позову, посилався на відсутність доказів заподіяння шкоди позивачу та розміру цієї шкоди.
Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 29 березня 2010 року у задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі представник Фонду просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на порушення судом норм цивільного законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги , колегія не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
Так, з матеріалів справи вбачається, що 25 вересня 2005 року з вини водія автомобіля ВАЗ-21061 д/н НОМЕР_1 ОСОБА_3 сталась дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої ОСОБА_5 отримала тілесні ушкодження та перебували на лікуванні з 25 вересня 2005 року по 1 лютого 2006 року. За листками непрацездатності ОСОБА_5 отримала допомогу по тимчасовій непрацездатності у загальному розмірі 1861 грн. 78 коп. (а.с.7-10).
Вироком Арбузинського районного суду Миколаївської області ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
Право та умови виплати допомоги по тимчасовій втраті працездатності передбачені Законом України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» від 16 січня 2001 року ( далі – Закон).
Згідно з преамбулою Закону матеріальне забезпечення та соціальні послуги, що надаються за цим Законом, є окремим видом загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян, яке здійснюється Фондом.
Загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в тому числі, передбачає матеріальне забезпечення громадян у разі втрати працездатності за рахунок бюджету Фонду ( стаття 1 Закону).
Фонд є органом, який проводить збір і акумуляцію страхових внесків та інших коштів, призначених для фінансування матеріального забезпечення та соціальних послуг, види яких передбачені статтею 34 Закону, та забезпечує їх надання, а також здійснює контроль за використанням цих коштів ( стаття 9 Зкону).
Основним джерелом формування коштів загальнообов’язкового державного соціального страхування є страхові внески страхувальників-работодавців і застрахованих осіб та інші надходження відповідно до закону ( стаття 19 Закону).
Як один з видів страхування, правовідносини щодо загальнообов’язкового соціального страхування, регулюються також і нормами глави 67 ЦК України. Таке правило містить частина 2 статті 999 ЦК.
За загальним правилом статті 980 ЦК України предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з:
1) життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування);
1. володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування);
2. відшкодуванням шкоди , завданої страхувальником (страхування відповідальності).
Стаття 993 ЦК України надає право страховику, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування , у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до цієї норми до страховика переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки про відшкодування шкоди, лише в разі виплати страхового відшкодування за договором майнового страхування.
Враховуючи, що цивільним законодавством передбачено існування трьох видів страхування ( особистого, майнового та страхування відповідальності), а також виходячи з буквального змісту статті 993 ЦК України, можна зробити висновок про недопустимість застосування цієї норми в особистому страхуванні , яким є загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок втрати працездатності.
Право Фонду, який здійснив страхові виплати, на зворотну вимогу до винної особи не передбачено і Законом.
Отже, комплексний аналіз статей 512, 993, 999 ЦК України, положень Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування та Закону свідчить про відсутність правової підстави для задоволення заявленого позову.
Колегія суддів не може прийняти до уваги посилання апелянта на правила статей 1166 та 1191 ЦК України, як підставу відповідальності ОСОБА_3
Ці норми регулюють позадоговірні (деліктні) зобов'язання, тоді як зобов'язання за обов’язковим страхуванням є договірними зобов’язаннями, які виникають внаслідок імперативної вказівки, передбаченої законом.
Оскільки основний висновок суду про відсутність підстав для задоволення позову Фонду відповідає вимогам матеріального права, колегія суддів не вбачає достатніх підстав для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.
Керуючись статями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А
Апеляційну скаргу Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - відхилити .
Рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 29 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України.
Головуючий
Судді
Ў