Справа № 22ц-3223/10 Головуючий у першій інстанції Франчук О.Д.
Категорія: 57 Суддя – доповідач апеляційного суду Данилова О.О.
У Х В А Л А
іменем України
9 вересня 2010 року колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
головуючого Данилової О.О.,
суддів: Буренкової К.О., Довжук Т.С.,
розглянула у відсутності сторін у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві апеляційну скаргу
управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради
на постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 січня 2010 року за позовом
ОСОБА_2
до управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради (далі – УПтСЗН)
про стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення
У С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до УПтСЗН, про стягнення недоплаченої допомоги на оздоровлення за період 2007-2009 років в розмірі 7775 грн.
Позивач посилався на те, що має статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії і відповідно до статті 48 Закону України від 28 лютого 1991 року № 796-ХП «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі – Закон №796-ХП) має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі пяти мінімальних заробітних плат, визначених на момент виплати.
Але протягом 2007-2009 років допомогу на оздоровлення він отримував у меншому розмірі, ніж передбачено законом, а саме по 100 грн. щорічно.
Постановою Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 січня 2010 року позов задоволено частково.Зобовязано УПтСЗН нарахувати та виплатити ОСОБА_2 щорічну допомогу на оздоровлення за період 2007-2008 років відповідно до вимог статті 48 Закону №796-ХІІ. В іншій частині вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі представник УПтСЗН просив рішення скасувати та відмовити в задоволенні позову. Апелянт посилався на те, що позивач пропустив строк звернення до суду, а суд безпідставно застосував розміри компенсаційних виплат, визначених статтею 48 Закону №796-ХІІ та не звернув увагу на повноваження органів соціального захисту населення.
Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів не вбачає підстав для її задоволення, виходячи з наступного.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії ( а.с.4).
Відповідно до частині 4 статті 48 Закону №796-ХП, в редакції, яка діяла до 1 січня 2006 року, учасники ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС другої категорії мають право на щорічну допомогу на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, який визначається на момент виплати.
Водночас, Постановою Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ( далі –Постанова №562) визначений інший розмір цієї допомоги, а саме для осіб цієї категорії – 100 грн.
Застосування тієї чи іншої норми має здійснюватися з урахуванням пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами.
Так, протягом 2007-2009 років бюджетним законодавством неодноразово вносились зміни до статті 48 Закону №796-ХІІ.
Статтею 71 Закону України від 29 грудня 2006 року №489-У «Про державний бюджет України на 2007 рік» ( далі – Закон №489-У ) було зупинено на 2007 рік дію статті 48 Закону №796-ХУ в частині виплат компенсацій та допомоги.
Але Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року у справі № 1-29/2007 «про соціальні гарантії громадян» положення статті 71 Закону №489-У визнані такими, що не відповідають Конституції (є неконституційними).
За правилами частини 2 статті 152 Конституції України закону, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, розмір щорічної допомоги за 2007 рік після 9 липня цього року мав визначатися за статтею 48 Закону №796-ХП.
Закон України від 28 грудня 2007 року №107-УІ «Про Державний бюджет України на 2008 рік» ( підпункт 11 пункту 28 розділу ІІ Прикінцевих положень) виклав статтю 48 Закону №796-ХІІ в новій редакції, яка передбачала, що щорічна допомога у 2008 році виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 нова редакція статті 48 Закону №796-ХІІ визнана такою, що не відповідає конституції (є неконституційною).
Отже, розмір щорічної допомоги за 2008 рік після 22 травня цього року мав визначатися за статтею 48 Закону №796-ХП в попередній редакції, а саме в тій, яка діяла до внесення змін Законом №107-УІ.
Законом України від 26 грудня 2008 року № 835-УІ «Про Державний бюджет України на 2009 рі к» ( далі - Закон № 835-УІ) дія статті 48 Закону України №796-ХІІ не зупинялась, а тому ця норма діяла в редакції, чинній на час виникнення цих правовідносин.
Статтею 71 Закону №836-УІ надано право Кабінету Міністрів України у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах в межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.
Однак, дана норма не надавала Кабінету Міністрів України права зменшувати, встановлений Законом №796-ХІІ розмір доплат на оздоровлення.
Відповідно пункту 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
До того ж ця доплата на 2009 рік Кабінетом Міністрів України не переглядалась і на цей період відповідно до бюджетної програми не встановлювалась.
Таким чином, при визначенні норми права, за якою має визначатися розмір допомоги на оздоровлення у 2009 році, слід виходити з пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами, та положень статті 22 Конституції України про недопустимість звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.
Тому у 2009 році застосуванню підлягає розмір допомоги, встановлений статтею 48 Закону №796-ХІІ та законів щодо встановлення розміру мінімальної заробітної плати на відповідний рік.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 отримав допомогу на оздоровлення у розмірі, встановленому Постановою №562, за 2007 рік – у листопаді місяці цього року, за 2008 рік – у серпні цього року ( а.с.7 зворот), тобто у той період, коли розмір допомоги мав визначатись за статтею 48 Закону №796-ХІІ. В макому ж розмірі виплачена допомога на оздоровлення і за 2009 рік.
За таких обставин, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що у період 2007-2009 років права позивача порушено, і відповідним способом захисту прав ОСОБА_2 є покладення на відповідача обов’язку нарахувати та виплатити допомогу в розмірах, визначених законом.
Доводи УПтСЗН щодо правомірності своїх дій із посиланням на відсутність бюджетних коштів для реалізації програми з доплат на оздоровлення не приймаються до уваги, оскільки ці обставини не можуть бути підставою для відмови у поновленні порушених прав громадян, а питання фінансування цих видатків не є предметом спору. Інші доводи апелянта були предметом судового дослідження і висновки викладено і мотивувальній частині судового рішення.
Керуючись статтями 308, 315 ЦПК України, колегія суддів
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Южноукраїнської міської ради відхилити, а постанову Южноукраїнського міського суду Миколаївської області від 20 січня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий :
Судді :